App Store Google Play

Мрійники та практики

04.10.2013 13:15
Мрійники та практики
Мав учора цікавий досвід - майже п'ять годин поспіль розпитував молодих донеччан про їхні дитячі мрії та нинішні сподівання. А також про те, що їм сниться, чого вони прагнуть, як загалом ставляться до свого міста. Наймолодшим було років по шістнадцять, прийшли зі своєю вчителькою.

Найстаршому - 36 (мій знайомий, фанат "Шахтаря", у футболці з тризубом). А так, у цілому - покоління теперішніх двадцятилітніх, чиє дитинство припало на печальні 90-ті (фантастична відповідь на питання про перший запах, що запам'ятався в дитинстві - запах "мівіни"!).

Можу сказати, що давно не бачив такої хвилі позитиву. Майже всі говорили про те, як їм тут затишно й комфортно, як вони люблять ці вулиці, парки, як відчувають ритм і дихання цього міста. Розповідали про улюблені місця, згадували дитинство (для мене, - сказала одна дівчинка, - дитинство завжди буде асоціюватись із сонцем і пилом).

Згадували, ким хотіли стати в дитинстві (нарахував двох патологоанатомів, пару стюардес, одного палеонтолога, одного водія жовтої (саме жовтої!) маршрутки, одного президента, решта - вчителі, лікарі, балерини).

Ділилися планами на майбутнє - побувати в Карпатах (вони всі люблять подорожувати, вони мандрують цією країною й вона їм подобається!), злітати до Грузії (з Донецька пустили дешеві лінії!), побудувати будинок.

Мрії в усіх різні, проте вони багато в чому подібні. Скажімо, всі вони доволі прості. І це дивно. Слухаючи їхні розповіді про дитячі плани та бажання, я дивувався - звідки в них це? Чому палеонтологом? Чому криміналістом? Що загалом формує наші мрії та життєві плани?

Поради батьків, досвід дорослих, але також і наші дитячі зацікавлення: ми хочемо бути піратами, тому що читаємо добру літературу, ми плануємо стати суперменами, тому що дивимось касові фільми, ми розраховуємо керувати болідами, на купівлю яких нашим батькам просто не стало фінансових заощаджень.

В дитинстві світ пропонує нам безмір можливостей, він запалюється перед нами солодкими ярмарковими вогнями, він приваблює й заворожує. Хочеться спробувати його весь. Саме тому наші дитячі мрії - це, можливо, взагалі найкраще, що в нас є, що в нас було закладено: нашими батьками, нашою батьківщиною, нашим повітрям.

Потім, з віком, ця простота мріяння, безтямність планування, необмеженість бажань та нестримність амбіцій кудись зникають, розчиняються в суворому життєвому досвіді, поступаються місцем чіткому розрахунку й тверезій оцінці можливостей, і ми замість світового панування починаємо мріяти про відпочинок у Хорватії, а замість побудови міста сонця прагнемо побудувати літню дачу з верандою.

Теж добре, теж варто наших зусиль та поривань, проте десь у глибині душі ти й сам завжди розумієш - щось навіки втрачено, щось залишилось у минулому. Можливо, наша безтурботність, можливо, легкість. Легкість буття. Легкість мрійництва.

Життя позбавляє не просто ілюзій. Життя позбавляє віри в прості речі. Такі як здійсненність нездійсненного, можливість нереального, близькість невидимого. З віком багато хто з нас втрачає почуття гумору, себто - почуття адекватності. Ми відмовляємось від наших шалених сподівань на користь твердих гарантій.

Ми прагнемо міцно стояти на ногах, тверезо оцінювати свої можливості, чітко усвідомлювати свої перспективи. Ми тішимось тому, що маємо й не будуємо зайвих ілюзій. Ми тримаємося за віру й упевненість, хоча не завжди вміємо зберегти при цьому шаленство й запеклість.

Але добре вже те, що ми й надалі мріємо, надалі чогось прагнемо, чогось потребуємо. Я сидів і слухав їх - із задоволенням, із захватом, навіть із заздрістю. Добре, - говорив я собі, - ви не хочете хапати зірок із неба, ви мрієте про щось близьке й реальне.

Хай так і буде. Хай ваші мрії здійсняться. Мені було б приємно дізнатись, що у вас усе вийшло. Бо що насправді я можу розповісти вам про свої власні мрії? Можу сказати лише одне - в дитинстві я мріяв змінити цей світ на краще. Нині мені 39. Світ кращим не став. Але і я від своїх мрій не відмовився.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...