App Store Google Play

Операція "дискредитаця"

05.09.2013 13:00
Операція "дискредитаця"

Поступове наближення 2015 року суттєво позначається на українському медіа-ринку. Нові потужні, принаймні фінансово, ЗМІ з'являються один за одним. Паралельно розгортається кампанія з дискредитації медіа, вочевидь, для того, щоб зменшити їхній вплив на громадську думку з наближенням виборчої кампанії. Довіряти публікаціям чи сюжетам, які подеколи дошкуляють владі чи не більше, ніж діяльність усієї політичної опозиції, мають значно менше. Будь-яку негативну інформацію в них пересічний громадянин повинен сприймати тільки як вияв «війни компроматів». Виборець має бути дезорієнтований і стати максимально пасивним, що різко підвищить коефіцієнт корисної дії адміністративного ресурсу.

І раніше було чимало спеціалізованих на поширенні компромату проти опонентів «зливних бачків», які подавали негативну інформацію про котрогось із не­угодних журналістів, рідше про цілі видання, обов'язково з посиланням на «поінформоване джерело» або ж «сенсаційні документи». Займаються цим зазвичай відомі у вузькому колі «медіа-кілери», більшість яких, до речі, має відверті проросійські симпатії. Один із прикладів - нещодавня публікація типовим «медіа-кілером» Анатолієм Шарієм документів, які начебто засвідчили наявність психічної хвороби у відомої журналістки-розслідувальниці Тетяни Чорновол (це сталося в розпал виборчої кампанії, а вона балотувалася за мажоритарним округом). Журналістка одразу знайшла в «довідці» безліч фактичних помилок, що підтвердили її сфальшованість, а Шарій мусив вибачитися. Проте справу вже було зроблено, а на медійницю і кандидата в депутати кинуто тінь. Інший приклад зовсім свіжий і пов'язаний з історією довкола побиття журналістів Ольги Сніцарчук та її чоловіка Владислава Соделя на мітингу опозиції. Групу «захисників» головного підозрюваного Вадима Тітушка очолила близька до Віктора Медведчука Оксана Шкода, яка чимало зусиль доклала до дискредитації постраждалого подружжя.

Проте під час літнього політичного затишшя дискредитація незалежної журналістики вийшла на новий рівень. В інтернеті з'я­вився сайт «Українська крив­да» (УК), який цілковито копіює дизайн «Української прав­ди», одного з найвпливовіших онлайн-видань. Контент УК - типова «чорнушна» критика політикуму (майже завжди опозиції) та медіа. Утім, із політичною «чорнухою» зі змінним успіхом справляються й інші ЗМІ, профіль «Кривди» - поливання брудом саме медійників. Її новинна стрічка рясніє повідомленнями про розміщення черговим політиком «джинси» або «заказухи» в черговому виданні. Варто зазначити, що інколи вони видаються цілком правдивими. Проте такий моніторинг медіа вже давно здійснюють профільні видання чи фонди і подають його цілком нейтрально та виважено, без притаманного «Кривді» відверто «чорнушного» забарвлення.

Від інших «зливних бачків» новостворений ресурс відрізняється масштабом, цілеспрямованістю та системністю роботи в чітко визначеному дискредитаційному напрямі. При цьому сервер сайту міститься в Німеччині - і це все, що про нього відомо з відкритих джерел. Решта інформації засекречена, даних про засновників, керівників чи працівників ресурсу немає. Видання «Телекритика» з посиланням на анонімне джерело повідомило, що «Кривдою» займається в. о. головреда газети «Вечірній Київ» Роман Костриця. Утім, сам він це заперечує, але низка непрямих доказів може свідчити на користь цієї версії. Наразі ж, за непідтвердженою інформацією, він працює на Сергія Арбузова, якого називають поміж можливих замовників проекту «Українська кривда». Утім, є й інші версії. Так, за даними політтехнолога Тараса Березовця, за УК стоїть олігарх Дмитро Фірташ, а створений він насамперед із метою тролінгу «Української правди». Втім, для троль-проекту «Кривда» занадто масштабна, та й перепадає від неї не лише УП, а й іншим виданням. Ще один варіант - Віктор Медведчук. Однак останнього «Кривда» поливає брудом не менше за інших, а притаманний усім його проектам проросійський вектор не відчувається, та й досі піарники Медведчука демонстрували такий убогий креатив, що слабо віриться в їхню здатність створити щось на кшталт «Кривди». Тим часом на користь того, що це проект Арбузова, може свідчити те, що на сайті його прізвище згадується тільки в одному матеріалі й у досить «м'якому» контексті. Для порівняння: прізвище його потенційного суперника в боротьбі за посаду глави уряду, близького до Ріната Ахметова Олександра Вілкула - кільканадцять разів і переважно вкрай негативно. Про опозиційних лідерів годі й казати: Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока, Віталія Кличка та їхніх партійців «Українська кривда» щодня «викриває» то в масовому розміщенні «джинси», то в намаганні очорнити один одного через ЗМІ, то в пристрасті до дорогих костюмів чи шикарного відпочинку.

Наразі з-поміж громадських активіст і журналістів під удар уже потрапили Єгор Соболєв, Соня Кошкіна, Роман Скрипін. У «тематичних» матеріалах їм закидають стандартні для такого штибу статей речі: розкішне життя, політична безпринципність, підозріла сексуальна орієнтація чи неперебірливість у статевих зв'язках. Загалом нічого, що б виходило за межі раніше оприлюднюваних у «зливних бачках» чуток.

За потреби, вочевидь, матеріали УК ретранслюватимуть у популярніші ЗМІ, працюючи на дискредитацію журналістики як такої. Цей сценарій раніше успішно втілювали в інших авторитарних пострадянських країнах. Наприклад, в Азербайджані «інтимний» компромат оприлюднили проти однієї з небагатьох місцевих незалежних від влади журналісток Хадіджи Ісмаїлової. У Росії свого часу кількох керівників незалежних видань разом з опозиційними політиками очорняли записаними прихованою камерою відеороликами, де вони віддаються тілесним утіхам із підставними «дів­чатами» або ж нюхають підозрілий білий порошок.

Наразі «Українська кривда» не стала помітним для суспільства явищем, її обговорюють переважно у вузькому колі політичних журналістів, піарників та політтехнологів. Але вона обіцяє, що це лише початок. В інтерв'ю «Телекритиці», організованому через електронну пошту, «голов­ний редактор Лєв Лєщенко» запевнив: «Скоро в нас з'являться досьє на всіх: ЗМІ, журналістів, піарників, посередників та медіа-менеджерів», зазначивши, що цьому допомагатиме «агентурна мережа з 30 осіб, які працюють у багатьох українських медіа».

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...