App Store Google Play

Щодо базису й надбудови

15.07.2013 11:03
Щодо базису й надбудови

Нещодавно випала честь взяти участь у круглому столі ініціативи «Третя республіка», де обговорювалися питання майже за Солженіциним. Хіба що той хотів «обустроїть Росію» за рахунок України, а нам треба якось «обустраівать» саму Україну і бажано без Росії.

Більшість присутніх - безумовно фахових політологів, технологів й громадських активістів - говорили про те, що необхідно зробити неодмінно зараз і про що не забути в найближчому майбутньому. При цьому мені дуже сподобалися слова ініціатора «Третьої республіки» Юрія Луценка про те, що ми живемо в тому самому бараку УРСР, тільки пофарбованому в жовто-блакитний колір. На мій погляд, актуальною задачею є не тільки зміна влади в бараку, а й заміна всього устрою - від фундаменту до даху.

Присутні щедро сипали насущними задачами: «модернізація», «люстрація», «децентралізація», «самоорганізація», «демонополізація» та нещадно засуджували «деградацію», «бидлізацію», «корупцію» та «скиглінг» (останнє - влучне визначення української національної традиції, що, на думку пана Луценка, складається з трьох постулатів: 1) українець живе гірше за всіх, хоча сам - найкращий, 2) в усіх бідах українця винен хтось, але не він, а отже 3) вирішувати всі проблеми українця має хтось, але не він - прим. Т.Ж.). були навіть такі, хто наважився висловитись за руйнування існуючої системи «до основанья, а затєм...», не жалкуючи ані себе, ані оточуючих. От тільки щодо ключового моменту - цього самого «затєм» - думки розійшлися.

Не заперечуючи необхідність докорінного реформування системи економічних відносин, судової гілки влади та правоохоронних органів, хотілося б зосередити увагу майбутніх реформаторів на «фундаменті», або ж, як писав мешканець центральних вулиць чи не усіх українських міст Ульянов-Ленін, базису, який може забезпечити стійку й тривалу надбудову.

Не претендуючи на глобальну істину, ризикну зауважити, що занепад, за мудрим висловом героя Михайла Булгакова, починається в головах. І ті прояви бандитизму міліції, які сьогодні стали повсякденністю, і та тотальна корупція, яка супроводжує українця від народження (поміщення породіллі в перинатальний центр «коштує» від 1000 гривень, звичайні пологові планомірно закриваються) до смерті (місце на цвинтарі для під захоронення - від 3000 гривень, нові цвинтарі або крематорії - табу), мають одне підґрунтя. Точніше його відсутність. Відсутність стійкого уявлення що так робити не можна.

Мала дитина пізнає світ через досвід, і вкрай небажано, аби батьки виключали з цього досвіду негативний, адже в подальшому відсутність такого досвіду і закладених ним бар'єрів призводить до послаблення одного з базових інстинктів - самозбереження. Малюк має знати, що полум'я обпалює, пара викликає опіки, як і лід, ніж гострий і не іграшка, як і сірники з електроприладами.

Так само людина, підростаючи, має зрозуміти, що неприпустимо справляти нужду в під'їзді, красти, обманювати чи вчиняти насильство до іншого. Ба більше - не можна красти в держави - того абстрактного «МИ», яке в українця історично засоційоване з радянським центром, який все віднімає, не даючи нічого навзаєм. Ми - це ти, твій сусіда, люди, з якими ти ходиш до школи, вчишся, працюєш, відпочиваєш... Кожен раз, коли ти крадеш у «держави», ти крадеш у вчительки твоїх дітей, у матері-пенсіонерки, у сусіди-ДАІшника. Чому ж ти потім дивуєшся, що вчителька вимагає гроші за оцінки, пенсіонери продають голоси на виборах, а в ДАІ не можна вирішити жодного питання без «мзди»?

Третя (чи четверта, а може й восьма) республіка має займатися вихованням своїх громадян - тих самих, які так не подобаються нашим інтелектуалам-політикам через «приспану свідомість», «совковість» та «бидлізацію». Годі розповідати про зовнішній фактор «промивання мізків» нашим громадянам! Адже зовнішні руйнівні для свідомості смисли закидаються і знаходять підтримку лише через порожнечу в головах і душах. Заповніть цю порожнечу, створіть потужну і якісну альтернативу радянсько-кримінальному дискурсу, який - це лише здається - опанував мізки наших громадян.

У вихованні моралі суспільства є два шляхи - швидкий болючий, назвемо його «розчистка конюшень» і довгий, але ще болючіший, який я б назвав «плекання саду». Я пропоную обрати обидва.

У розчистці застійних корупційних конюшень існуючої авторитарно-кримінальної політичної системи ключова роль відводиться оновленим органам МВС та Прокуратури: покарання за вчинений злочин чи правопорушення має бути невідворотним. Президент, депутат, мільйонер, журналіст, письменник, міліціонер, пенсіонер і вчителька мають бути рівними перед законом і його стражами. І навіть не треба перевертати закони з ніг на голову, роблячи покарання жорсткішими чи перелік порушень ширшим - просто забезпечте, аби кожен отримував по закону. В нас є (на думку досить фахових аналітиків) чудова Конституція, непоганий оновлений КПК, тисячі дуже правильних законів. Почнемо дотримуватися хоча б їх! Але всі й без винятку.

Але покарання безпосереднє, так зване «фізичне», виражене у штрафах чи обмеженні волі, має супроводжуватись покаранням «психологічним». Хвилю крадіжок в супермаркетах початку 2000-х років побороли не сотні камер спостереження, натиканих у кожному закутку, і перспектива штрафу в кілька десятків гривень, а невеличкі стенди з фотографіями і прізвищами затриманих на гарячому крадіїв. Почуте на вулиці у свій бік «а це ж пішла колишня директорка ЖЕКу - звільнили, бо вимагала грошей за довідки» пече в сотні разів гірше, ніж штраф, вирахуваний держбанком з зарплати чи звільнення «за власним».

Кожен громадянин має знати, що кожен недопалок на тротуарі, кожен виїзд на зустрічну смугу, кожна гривня, неправомірно покладена собі в кишеню (бодай то «вдячність» чи приховані податки) неодмінно призводять не просто до матеріальних втрат у вигляді штрафів на користь держави - тобто сусіда по парті, поверху чи колеги по роботі, а й публічною ганьбою перед усіма ними.

Але змушувати людей, вихованих у суспільстві тотальної брехні, спотворених суспільних цінностей, відмовитись від такого зручного корупційного кубла і вибудовувати нову державу на засадах взаємоповаги, опираючись до того ж недружньому ідеологічному впливу носіїв ментальності «водкі, гармошкі і вольніци» - річ надскладна. Тому вона має бути підкріплена тим, що я називаю «плеканням саду».

В Україні є два чудових міністерства, які зайняті абсолютно непотрібними речами - крім звичайного розкрадання коштів - це Міністерство освіти й Міністерство культури. Пропоную їх об'єднати в одне, звільнивши від непотрібних функцій регулювання життя митців і вчених, а сконцентрувавшись на вихованні молоді. Назвемо це Міністерством Моралі чи Національного виховання - суть його діяльності має бути спрямована на виховання прийдешніх поколінь відповідальних громадян.

Дане міністерство має відігравати ключову роль у формуванні вищезгаданого фундаменту - формувати нові особистості на засадах патріотизму, належності до нації, країни і держави, якою варто пишатися, і заради варто хоч щось робити - вчитися, працювати, народжувати дітей... Адже найстрашніша криза сьогодення в тому, що найрозумніші, найпросунутіші представники суспільства - як би вони не любили цю країну і не ностальгували - мріють якщо не виїхати подалі, то принаймні вивезти звідси дітей. Існуюча держава є ворогом власного народу. Але після її демонтажу має стати все навпаки: держава любить і поважає громадян, які люблять і поважають державу.

Виховна функція майбутнього Міністерства Моралі має біти відчутна тим сильніше, чим менша дитина. Головна увага - народженню, початковому вихованню, яслам, садочкам, початковим класам. Ця увага й виховні зусилля мають ослаблюватись по мірі дорослішання дитини й відпускати людину у вільне життя разом з завершенням середньої освіти. До освіти вищої і тим так науки держава має мати щонайменше відношення - замовника й куратора. Замовника певної кількості бюджетників: вчителів, лікарів, правників, поштарів та залізничників. Годі роздувати державне замовлення на людей, які 100% потім працюють в комерційній сфері! Годі розповідати університетам, кого і як їм навчати, а вченим - кому і як присвоювати вчені звання! Наука і освіта мають йти за попитом економіки, суспільства й держави. Адже давно існує на розгляді у Верховні Раді законопроект ректорі НТУУ «КПІ» Згуровського щодо реформування вищої школи. Дайте вишам автономію і вони виховають нове покоління вільних людей!

Другою з головних функцій Міністерства Моралі має бути створення української альтернативи - культурного продукту, який би поставив бар'єр руйнівному впливу нав'язуваної теле-, відео-, друкованої продукції, що руйнує національну ідентичність і державність українців. Жорсткий (на перших етапах) фільтр на радіо й телебаченні змістовного продукту з одночасним державним лобіювання власного виробництва дозволить в доволі короткий термін зняти маніпулятивне питання двомовності, двокультурності й ностальгії за «ковбасою по 2-20». Приклад кінопрокату, в якому відсутність альтернативи українському дубляжу призвела до нищівної мінімізації російськомовного продукту на екранах, дозволяє стверджувати, що для «дешансонізації» радіо простору та «дешустерізації»  телебачення знадобиться, з урахуванням перехідного періоду, не більше трьох років.

Описані задачі видаються доволі масштабними й складними для реалізації, якщо сприймати поточний стан речей як поверхову оцінку. Не слід забувати, що більшість населення або має генетичну пам'ять про суспільні відносини на ґрунті законності, а не корупції, а нові покоління будуть вже носіями цієї таких відносин. Пересічний українець не схильний до протизаконних дій і корупції, але не чинить активного спротиву, стаючи пасивним учасником корупційного суспільного договору, де «усі погані». В разі цілеспрямованого державного тиску на проблемні ділянки як з виховною метою, так і ретельним «проріджуванням бур'яну», якісні результати зміни фундаменту нової держави - морально-психологічного стану суспільства - слід очікувати вже до 2020 року.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...


Hoвини ПАРТНЕРІВ

Юрій Фоменко

Починати треба з себе

Що ми хочемо:- коли люди з українськими прізвищами переконують що їм усе українське - чуждо. (((- коли журналіст просить по буквам продиктувати ім'я Андрея Шептицького. (((- коли шанувальники СРСР про...
Так вишукано піарити свого опонента, як це робить Порошенко, ще не вдавалося нікому)Не знаю, чи стане він Президентом, а от номінантом на яку-небудь премію з цього приводу Петро Олексійович вже удосто...
Світ повинен обертатись навколо кожного населеного пункта окремо. Тоді він почне обертатись навколо України. Для мене завжди був прикладом Олександрівський районний краєзнавчий музей на...
Я зізнаюся відверто: я не був автором ідеї щодо перейменування області, навіть співавтором. Так, я безумовно підтримую заміну комуністичної і чужої назви на рідну, українську і патріотичну. І справа т...