App Store Google Play

Усе тече

22.04.2013 10:45
Усе тече, усе змінюється. Але тече повільно, й міняється повільно, а ми щодня так поспішаємо по справах, що часто ці зміни помічаємо вже тоді, коли усе перемінилося до невпізнання. Так непомітно відцвітають кактуси на підвіконні, облітає штукатурка на будинках, іржавіє в дворі "жигуль" дідуся-сусіда. Так вже влаштована психологія колективної свідомості. А в нашому випадку, напевно, треба говорити про колективне несвідоме. Бо про незворотні трансформації та деформації говорять лише одиниці, усякі соціологи-політологи-філософи, чия професійна діяльність стежити за поведінкою і настроями уявної спільноти - населення.

Ще два-три роки тому масові арешти в Білорусі чи використання численного "омону" проти російських "нєсогласних" проходили у рубриці "вісті з-за кордону". Тепер це українські щоденні новини.

Дерева вирубують у столиці - лицем в асфальт, заламані руки-ноги і 15 діб арешту.

Молодь з Демальянсу протестує під мурами Межигір'я проти розбитих доріг - сотня "робокопів" та загони "гопників-качків" у чорному, затримання, "неупереджений" суд і 5 діб за ґратами. Кількість, хоча й малочисельних акцій протесту, за рік зросла в рази, але на практиці більшість із цих виступів отримували заборону якогось районного суду. За традицією останніх трьох років безіменний суддя маленького райцентру, який мешкає у найкращій хатинці, безстрашно скасовує дію 39 статті Конституції на декілька днів і в конкретному місці і йому за це нічого не загрожує. Деколи терпіння та щоденних клопотів вже замало для стримування - і тоді на вулиці виходять сотні і тисячі, як то було нещодавно в Умані, Черкасах, Маріуполі чи Житомирі. Але якими б різними не були причини й протести, у телевізорі усе виглядає один в один по-мінськи та по-московськи.

Арешт, міліція_2 Facebook

Чи помітили цю зміну? Одиниці. Їх застереження й голоси не чують маси, які продовжують здобувати трудові й нетрудові доходи. А от для відродження репресивної совєтської практики залякування та арештів - людей не бракує. Треба перекрити цілу Вінницю для президента, закрити аерпопорт для віце-прем'єра Грищенка, вибудувати "потьомкінську дєрєвню" на ринку чи в магазині для прем'єра Азарова - усюди кріпаків вистачає. Треба масовий мітинг протесту - біомаси буде рівно стільки, скільки замовив центр. І навіть маленький бонус - групка "пиво-сємкової" європейської молоді "в красівих трєніровочних штанах".

Арешт, міліція_1 Facebook

Для покоління народжених в Україні можливо усе "по-новому", але для мільйонів дорослого населення - це ж їх молодість. Back to USSR. Адже для реалізації репресій 70-их, для створення всеохопної мережі "сексотів"-стукачів та навіть для масштабних штучних голодів, розстрілів та переселень завжди були потрібні десятки тисяч виконавців. І цю армію виконавців завжди набирали з простих громадян, "з мєстних". Так само, як і в сьогоденні. Адже усі ці "мітинг-арбайтери", усі ці "стоячі поліцейські" кожних 20 метрів вздовж руху кортежів, усі ці бригади "жлобів-качків" та бритоголових "журналістів", усі ці батальйони "робокопів" - це ж наші сусіди, знайомі й родичі. Їх аргумент такий самий, як у 30-их роках минулого століття: така вже у нас "робота", що поробиш. І аргументи щодо невдоволених такі самі: "тобі що більше за всіх треба"? Совковий девіз на все життя "не висовуйся" стає новим "старим" правилом. Найцікавіше, що саме молоде покоління, яке ніколи не ходило стройовим кроком, легко підхопило совкові норми суспільної поведінки.

І з очільниками теж усе зрозуміло і до оскоми на зубах відомо. "Недороблені в СРСР" доробляють усе під себе в наші дні. Свіжий приклад з Черкащини. Як і на шевченківські дні, святкові урочистості пам'яті антибільшовицьких повстанців 20-их років і Холодноярівської республіки заважає провести донецький "десантник-губернатор" Тулуб. Людей залякують, міліція проводить душевні розмови з організаторами пам'ятних урочистостей, страхають батьків і дітей. А гаішники, розмахуючи судовим рішенням, зупиняють машини й автобуси, залякують перевізників конфіскацією ліцензій - навіть капелу бандуристів розвернули геть від Холодного Яру. Донецькому ґауляйтеру Тулубу "чужда" уся ця козацько-повстанська белетристика, усе це "украінствующєє" населення краю. Усе так просто у схемі "свій-чужий". Для тулубообразних більшовики - свої, усе решта - чуже. Реалізація програми "граб награблєноє" і боротьба з "інакомислієм" - не метод, а звичка.

Вивести на вулиці провокаторів у футболках "бий жидів" - це допустимий метод боротьби з місцевими незгодними. І плювати на реакцію шокованого світу. Пацанів так "сховали", що усі міліціонери-прокурори-есбеушники ніяк не знайдуть, хоча крім оперативного є й численне аматорське відео. А от усіх тих, хто хоче приїхати до Холодного Яру знають поіменно ще до купівлі автобусного квитка. Усе це було колись. Усе це було весь час поряд за білоруським та російським прозорими кордонами. Тепер свято "окупаційного режиму" уже й тут.

Жити за таких умов більшості не складно - досвід, отриманий в радянській молодості, знову стане в нагоді. Але чому автократія так розм'якшує мізки тим, хто про совок має уявлення лише з вечірніх російських агіт-серіалів? Звідки у них це бажання бути "гнаними й голодними", звідки садистське бажання, щоб ті, хто не хоче миритися із совком, отримали дубинкою по голові? Чому в оцих молодих обличчях "необєзображених інтелектом" стільки агресії до тих, хто хоче бути вільним, хто протестує?! Звідки така тваринна готовність підкорятися окрикам й голосовим командам погоничів? Невже рабство і садизм таки передаються генетично від дідів-батьків і до дітей?

Той, хто зможе переламати традиційну совкову матрицю мислення, а точніше немисленно-рефлекторних дій, стане героєм країни. Той, хто старим і новим "совкам" зможе прищепити на практиці ідею Томаса Джеферсона: "ніхто не зобов'язаний виконувати злочинні розпорядження чи накази" - буде у майбутніх шкільних підручниках.

Усе тече, усе міняється. І не лише по білорусько-російському руслу мутної ріки. Є й інші зміни. Коли бачиш рішучі обличчя вільних людей на вулицях міст і сходу, і півдня, і заходу й центру - зрозумілим стає усвідомлений страх владоможців. Броньовані ескорти, озброєні охоронці і снайпери на вишках, навіть довкола хатинок в Конча-Заспі, в обладунках до зубів "правоохоронці" - це їх перманентний стрес. Але справжній страх - це щоденне усвідомлення ними того, що у критичний момент найближчої історії усі ці охоронці просто відійдуть і не захочуть "виконати наказ" та захистити цих суб'єктів. Як вони бояться вільної меншості! А сумирна більшість просто перегляне усе це дійство у вечірньому випуску новин, мирно дожовуючи вечерю перед телевізором.

Їм уже страшно жити у вічному страху.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Український літак був збитий іранською зенітною ракетою російського виробництва - ця інформація спецслужб та військових США ставить Зевладу перед простою дилемою.Або вимагати законного розслідування і...
В той час коли світові держави виходять з різних угод по скороченню озброєння та нарощують свою військову міць, готуючись відстоювати свої національни інтереси в будь якій частині світу, Україна навпа...
Максим Мірошниченко

У чомусь ми - вже Європа

Україна - це маленька країна. Маленька країна, яка знаходиться на території другої за площею держави Європи. З 2014-го року приблизно 10% території України знаходиться під управлінням Росії. А з ураху...
Коли запитуєш у різних куточках України - кого Ви знаєте з відомих людей пов'язаних з нашим містом Дніпро? Відповіді різні - Брєжнєв, Кучма, Бловатська, Катерина Друга, Петровський,.... ( дуже рідко з...