App Store Google Play

Кость Пестушко: заручник польської зради

13.02.2013 10:47

Історія Костянтина Пестушка, який народився 10 лютого 1898 р. в селі Ганівка (теперішня Кіровоградська область), відкриває для нас український визвольний рух не лише у часі, але й у просторі. Костянтин Пестушко - він же "Степовий-Блакитний", він же отаман Степової дивізії, він же Головний отаман Холодного Яру; він же заручник польської зради...

Історія цієї людини - це історія українця, нагородженого двома Георгіївськими хрестами у ході російсько-турецької війни 1914-1918 рр.; це історія петлюрівця під командуванням Нестора Махно; це історія комісара Ганівської волості, який організував повстання у Червоній армії і на базі повстанців створив легендарну Степову дивізію...

Військова діяльність Костянтина Пестушка розпочалась зі служби в російській армії, до якої він записався добровольцем одразу ж наступного дня після того, як побив вікна своєму викладачу з математики. У Кості із професором Олександріївського механіко-технічного училища був конфлікт: останній його недолюблював і відправив перескладати іспити зі свого предмета восени. Костя їх склав на відмінно. Після цього розповів учителю, що він упродовж літа книжку навіть не розгортав, ввечері розбив у його помешканні вікна і наступного дня став на поріг армії.

Брав участь у війні на російсько-турецькому фронті. За хоробрість двічі був нагороджений Георгіївським хрестом. Після поранення його направили до офіцерської школи у місті Ґорі (Грузія). Закінчивши школу, вирушив на Західний фронт. Зголосився в "ударні батальйони смерті", які проривали оборону противника в "окопній війні". Після Жовтневої революції 1917 р. залишив деморалізовану армію і повернувся додому.

1918 року мобілізований до армії Української Народної Республіки. Брав участь у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського на боці Симона Петлюри. Однак після перемоги над гетьманом Директорія затрималась у Києві ненадовго. 5 лютого під натиском большевиків армія Української Народної Республіки залишила Київ. Костя Пестушко після цієї поразки повертається до рідної Ганівки.

Після захоплення його села денікінською армією у червні 1919 р. Костянтин, побоюючись мобілізації, втікає в Олександріївку (Луганська область). На теренах Катеринославщини (Дніпропетровська область) у 21-річному віці створив партизанський загін. Співпрацював з Нестором Махном: у жовтні 1919 р. отримав від нього 1000 гвинтівок. Об'єднуючись з іншими отаманами, збільшив число своїх повстанців (т. зв. "Середньодніпровську групу") до трьох тисяч осіб. У цей час контролював територію Черкас, Чигирина, Кременчука та Олександрії. 20 листопада 1919 р. звільнив станцію Знам'янка (Кіровоградська обл.) від білогвардійців.

"Середньодніпровську групу" Кость Пестушко перейменував на "Республіканське військо". І з тим відмовився підпорядковуватись Нестору Махну. Така зміна орієнтирів відбулась унаслідок ідеологічних розбіжностей: Кость Пестушко не поділяв лівих поглядів махновців і вважав їх бандою, яка "живе сьогоднішнім днем" і немає "нічого спільною з українською справою".

У січні 1920 р. Костянтин Пестушко у своєму рідному селі потрапив до рук Латиської дивізії Червоної армії. Хтось із односельців доніс на нього, що він "білогвардієць". Костя заледве відхрестився від Добровольчої армії і мало що бракувало до його розстрілу. Наступного дня "червоні" зібрали селян і односельці обрали Костянтина Пестушка головою революційного комітету та комісаром Ганівської волості. Таке становище дозволило Кості мати добре прикриття, адже паралельно він займався формуванням підпільної організації.

Переломним днем у цій підпільній діяльності стало 12 травня 1920 р. У Кривому Розі відбувався призов до Червоної армії. Перед ними мали виступити військовий комісар Полевой та Костя. Після того, як Полевой пообіцяв присутнім стати "настоящімі воінамі рабочє-крєстьянской Красной арміі" і направився до Пестушка потиснути йому руку - останній вистрелив у військома. І над натовпом пролунали слова Костянтина: "За нашу кров, за нашу честь! За кривди нашому народові!"

Під командуванням Пестушка повстанці ще визволили своїх побратимів з криворізького ЧК. І, власне, з цього дня і розпочинається історія Степової дивізії з отаманом Костею "Польовим-Блакитним".

За три дні вже було сформовано штаб дивізії (начальником став Григорій Гниненко). До повстанців приєдналось і чимало самих криворіжців. Загалом після цього повстання спрацював "принцип доміно", і хвиля збройного невдоволення линула всім херсонським степом.

За різними підрахунками, чисельність Степової дивізії складала до 20 тисяч осіб. У її розпорядженні були автомобілі, мотоцикли і навіть велосипеди. Це надбання Пестушкові вдалось отримати внаслідок вдалих захоплень поїздів з цими речами. Великою перемогою дивізії стало знищення загороджувальних загонів Криворізької та Єлисаветградської ЧК та двох полків бригади Григорія Котовського.

24 вересня 1920 р. Степова дивізія прибула до містечка Медведівці (Черкаська обл.), де повстанці обрали Костянтина Пестушка Головним отаманом Холодноярської республіки. Однак постійні звістки про грабунки червоноармійцями сіл на рідній Катеринославщині не давали спокою Кості. І він вирішує зняти із себе повноваження Головного отамана та вирушити на допомогу рідним.

Костянтин Пестушко також розформовує Степову дивізію на полки за територіальною ознакою і переводить боротьбу у підпілля. Аргументом стало й те, що йшла зима і повстанці не були відповідно обмундировані та не мали достатньо продовольства.

Однак цими всіма вищеперерахованими аргументами можна було і пожертвувати, якби нас укотре в нашій історії не "кинули"... Попередньо Головний отаман Холодного Яру мав план рушити на Західний фронт і добити совєцькі війська, які почали відступати у війні з поляками. Однак, незважаючи на всі домовленості з армією Петлюри про майбутню Українську державу (Варшавський договір 1920 р.), поляки 9 листопада 1920 р. уклали з большевиками ганебне перемир'я. Це дозволило останнім перекинути свої сили на внутрішній фронт і вже наступного дня після угоди вести боротьбу з українським військом.

А вже 18 березня 1921 р. у Ризі поляки з большевиками офіційно підписали договір, який розділив українські та білоруські землі між двома державами.

Костянтин Пестушко: він же "Степовий-Блакитний", він же отаман Степової дивізії, він же Головний отаман Холодного Яру; він же заручник польської зради... був убитий у бою з підрозділами криворізьких чекістів на початку травня 1921 року.

Безперечно, що були, є і будуть різні поляки - так само, як і різні українці, угорці, чехи... Але в одному ми повинні бути одностайними: виправдання немає для зрадників, а герої потребують вшанування.

Свобода

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...