App Store Google Play

То коли ж Дніпропетровськ знову стане Січеславом?

07.02.2013 17:57

Дніпропетровськ, який українські патріоти вже дано пропонують перейменувати на Січеслав, відзначив день народження радянського діяча Григорія Петровського, ім'ям якого компартійна влада нарекла місто. Днями (4 лютого, або 23 січня за старим стилем) йому виповнилося 135 літ. До честі керівництва міста та області слід сказати, що воно зробило вигляд, нібито забуло про цю дату, і не влаштовувало цього разу покладанням квітів до його пам'ятника.

Згадали Григорія Петровського, як і належить "червоним", місцеві комуністи. Вони завжди дибки стають, коли хтось називає місто Січеславом, а не Дніпропетровськом, бо для них Петровський - то ікона, на яку слід молитися. На мітингу, який відбувся 4 лютого після покладання квітів до його пам'ятника, перший секретар обкому КПУ Сергій Храпов заявив: «Григорій Петровський відіграв ключову роль у становленні України, над усе він ставив служіння людям і революції». Промовець закликав своїх нечисельних соратників, які прийшли на мітинг, бути гідними пам'яті цього героя. А всім нам принагідно дорікнув, що ми зруйнували процвітаючий СРСР, договір про створення якого підписав Г.Петровський, а тепер у незалежній Україні «проїдаємо його недоторканий запас».

Місцеві комуністи задоволені з того, що місто і нині справляє враження своєрідного заповідника совдепії. Тут на Привокзальній площі широким жестом вождя всіх вітає полум'яний революціонер-сталініст, співголова ЦВК СРСР Григорій Петровський. У величному бронзовому монументі увічнено ката, який активно проводив на Україні  примусову колективізацію села й вилучення хліба, що призвело до Голодомору 1932-1933 років. В одній із довідних Москві Постишев рапортував, що у січні 1933 року партійні органи України постановили «за саботаж і злісний спротив виконанню планів хлібозаготівлі вивезти в рахунок хлібозаготівель всі посівні фонди». Штучно створений Геноцид українського народу забрав життя мільйонів людей. А найбільше тоді постраждало Придніпров'я. Лише за даними обласного архіву, які не вдалося сталіністам знищити, більш як 65 тисяч жителів Дніпропетровщини загинули від голоду.

На згадку про це та інші злочини радвлади  поруч із пам'ятником Петровському встановлено дерев'яний хрест, на камені біля підніжжя якого викарбовано: "Жертвам Голодоморів 1920-23, 1932-33, 1946-47 рр., політв'язням і репресованим України, знищеним у концтаборах СРСР комуністичною владою 1917-91 рр.". Хрест установили, коли президентом України був Віктор Ющенко. Тоді ж ім'я Г.Петровського було включено до списку найлютіших катів нашого народу. У Києві в той час було знищено пам'ятник йому, а у Дніпропетровську він залишився, незмінною залишилася і назва міста. Ніде у світі не зустріти, щоб в одному місці увічнювали і ката і його жертви.

Мені не раз доводилося розповідати про українських патріотів міста, які вважають Січеслав найбільш вірогідним варіантом на заміну нинішньої назви Дніпропетровська. З весни минулого року члени Cічеславського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Сокіл» розпочали безстрокову акцію під гаслом  «Наше місто - Січеслав!». Їх активно підтримують місцеві осередки ВО «Свобода», «Просвіти», жіночого товариства імені Олени Теліги, які вже давно іменують себе січеславськими. Вони зазначають, що історичною підставою для назви Січеслав є той факт, що на території сучасної Дніпропетровської області було аж п'ять (із восьми) Запорізьких Січей.  Тож саме ця назва може зробити тектонічні зрушення у ментальності місцевої громади, вона здатна встановити зв'язок нинішніх і прийдешніх поколінь із духом козацтва і козацької вольниці, із духом тих, хто боровся за Україну і її незалежність.

За наполяганням опозиційних депутатів міськрада про людське око вже кілька разів робила спроби перейменувати місто й окремі вулиці, але кожного разу регіонали в купі з комуністами блокували такі потуги. А кожну таку сесію пікетувала громадськість. Люди стояли під пронизливим вітром і мокрим снігом, тримаючи плакати: "Геть злочинців із наших вулиць!", "Постишев, Косіор, Чубар - визнані винними у геноциді українського народу". Виступаючі звинувачували представників місцевої влади в тому, що вони живуть і діють із головою, обернутою назад, підтримують відвертих сталіністів. Очільники міста ж вважають, що питання про перейменування міста відкладено ними на безрік.

Але заспокоїтися їм на цьому «соколята», свободівці та просвітяни не дадуть. Для них боротьба за гідну назву міста - це боротьба за Україну.Це ще раз потвердила масова смолоскипна хода й віче, що відбулися у місті на День пам'яті героїв Крут. Їх учасники нагадали владі, що місто називалося Січеславом і під час визвольних змагань українців 1918-1920 рp.. Це саме тоді загін київських студентів і бійців вільного козацтва вийшов на смертельний бій під Крутами з 4-тисячною більшовицькою армією Муравйова. Учасники віче на знак своєї зневаги до компартійної радянської минувшини, якому вже давно місце на смітнику історії, під спів гімну України витерли ноги об червону ганчірку на бруківці.

Наостанок зауважу, що 135-річчя Григорія Петровського відзначили лише деякі українські мас-медіа. Переглядаючи їх, я зустрів там лише одну-єдину розтиражовану статтю «Всеукраїнський староста Григорій Петровський». Автор цього відвертого панегірика, написаного російською мовою, нібито український учений. Це тридцятирічний доцент кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук Юрій Латиш. Викликає неабиякий подив, що керівництво цього авторитетного вишу з приставкою «національний» благословляє такі повчання, скопійовані з «Короткого курсу історії ВКП(б)», створеного за концепцією і під безпосереднім керівництвом Йосипа Сталіна. Сумніваюся, що видання, які розповсюдили дуже далеку від історичної правди статтю Юрія Латиша, погодяться на противагу його твердженням подати і ці мої роздуми з приводу 135-річчя всеукраїнського ката Григорія Петровського. Їх обидва доцільно було б подати поруч, щоб самі читачі визначилися в оцінці постаті «полум'яного революціонера».

Воля народу

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


4 роки тому Дніпро позбувся тягаря гріхів і злочинів одного з організаторів Голодомору та офіційно став Дніпром.З тих пір навіть затяті противники узаконення цієї народної назви забули й згадувати про...
Юрій Фоменко

Біля річки Жовтої

1648 року, вночі з 15 на 16 травня, військо Речі Посполитої вишикувалося для здійснення маршу до урочища Княжі Байраки ...Чим була та битва під Жовтими Водами? Початком визвольної війни? Початком бурж...
Олександр ВАЙС

Окупація

Окупація завжди починається з брехні. Певною мірою окупація і є брехнею. Довгими й марними намаганнями називати речі тим, чим вони не є і привласнюванням їх тими, кому вони ніколи не належали. Наш вип...
Колись Чорний ліс тягнувся від Карпатів до Дніпра, а Голубий ліс на Січеславщині займав майже повністю Петриківський, Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський та Павлоградський райони.Про що сві...