App Store Google Play

Дніпропетровщина-2012: регіон-лідер чи все ж таки донор?

10.01.2013 09:59

Регіон-лідер

Є у нашої чудової Дніпропетровщини віднедавна прізвисько, або мовою теперішніх керманичів «погонялово» - «Регіон-лідер». Хтось вимовляє це з певним відтінком гордості, хтось - з іронією, а найчастіше - як діагноз. Прізвисько це прилипло до Дніпропетровщині завдяки зусиллям колишнього губернатора, а нині віце-прем'єра Олександра Вілкула. Або, якщо точніше, його радників з піару, бо хоча обласна адміністрація і є ланкою проміжною: для держбюджету податки зібрати та політику центру до місцевих донести, в області за Олександра Юрійовича настав «повний П», в сенсі піар. Місцеві мешканці, отримуючи чергову порцію офіційних місцевих новин, за два роки звикли до того, що все, ні ВСЕ в області відбувається «під керівництвом», «за ініціативою» або на крайній випадок «за дорученням» Олександра Вілкула. Завдяки йому народжуються немовлята й хоч якось жевріє ЖКГ, збираються податки й виліковуються хворі, ба навіть весна настає і Дніпро в межах області тече на південь... так, самостійно, але «під контролем» і «за ініціативи».

Керівництво області охоче хапалося за всі ініціативи та доручення Уряду, активно впроваджувало їх у життя, навіть якщо вони вперто не впроваджувалися. «Адмінресурс проти здорового глузду!» - коли цей одвічний бій, здавалося, загрожував владі неминучою поразкою, Олександр Юрійович сідав у літак і летів до столиці. Своїм головним і зрозумілим завданням цей сучасний європейський менеджер вважав «вибивання» у кращих радянських традиціях додаткового фінансування дніпропетровських проектів. І в цьому сенсі керівництво Вілкула було для регіону вельми благодатним.

Так, завдяки його наполегливості, в 2012 році в Дніпропетровську була здана в експлуатацію перша черга об'їзної дороги, про яку бездіяльна та аморфна міська влада безрезультатно мріяла десятки років.

Незважаючи на лютий опір Азарова і столичних супротивників Дніпропетровська, Вілкулу вдалося переконати Януковича і вирішити одну з найболючіших проблем міста - знайти кредитне фінансування (під гарантії держави) на будівництво дніпропетровського метрополітену, нині безперечного лідера у світовому рейтингу найкоротших та найзбитковіших  метро у світі. Кредит ЄБРР на дніпропетровське метро став останнім кредитом, перед згортанням програми співпраці цього банку з Україною.

З іншого боку, регіону, завдяки, знову ж таки, Вілкулу, як найкраще підходить приказка «Хто возить, того і вантажать». До слова, цього року в області скандально, але ударними темпами впроваджувалася медична реформа. Цей «пілотний проект», ще навіть не затверджений законодавчо, за півроку зруйнував систему охорони здоров'я в області, призвів до закриття десятків лікарень і сотень поліклінік та ФАПів, особливо в сільській місцевості.

Київ або Вінниця, приміром, у себе пілотний проект медреформи фактично зупинили. А наші - важко дихаючи і розмахуючи прапорами - бігли попереду паровоза. Подяку від президента заробили, але і викликали численні прокляття, наприклад, від батьків і дітей, яких позбавили дитячих поліклінік. Тільки перед самими виборами реформатори трохи натиснули на гальма, для виду навіть створивши якусь суспільну платформу на підтримку реформи, члени якої об'їжджали лікарні, які готуються під закриття і цікавився у лікарів, згодні ті, чи ні із закриттям їх установи. Втім, і з платформою якось вийшло не все гладко - ту ініціативну групу, яка вимагала її створення в результаті до реальних лікарень і опитувань не допустили - в ОДА вчасно знайшлися й «правильні» лікарі, яким не хворих - лише реформу подавай, і громадські організації, які за цю реформу з кимось там боролися.

Майже один до одного подібно - швидше, вище, сильніше! - було здійснено й бліцкриг обласної реформи шкільної освіти. Педагоги, яких за ту ж зарплату, додатково завантажили різними навантаженнями, Вілкула, напевно, бачать у кожному своєму жахливому сні.

Комп'ютерів у школах не вистачає катастрофічно, але президент сказав, що школи повинні стати передовиками комп'ютерної грамотності, і крапка. Кожній школі і навіть дитсадку було доручено створити свій персональний сайт. Плюс кожен учитель повинен, крім звичайного паперового, вести ще й електронний журнал. Тобто, виставивши оцінки, як і належить, у звичайну відомість, дублювати кожну позначку в електронному вигляді, щодня витрачаючи на це декілька годин. Премій за це, як ви розумієте, нікому давати не збиралися. Такий собі батіг без пряника: не хочеш - йди на вулицю, безробітних вистачає.

У Харкові, Запоріжжі та в Донецьку, наприклад, цю ініціативу підтримали, але із засторогами й «не женучи коней». А на адресу Дніпропетровщини отруйно сміялися, мовляв, що з вас узяти, ви ж «регіон-лідер», ось самі тепер і розсьорбуйте ...

Нічим не краще закінчилася «ініціатива» зі створенням умов для навчання в школах і садках дітей-інвалідів. Умов поки немає жодних, втім, Дніпропетровськ навіщось присвоїв собі звання «лідера інклюзивної освіти». Нехай вибачать мене батьки дітей-інвалідів, які довгі роки домагаються, аби їх діти навчалися разом із здоровими, але ж умов то для цього як не було, так і немає! Штату помічників-вихователів немає також. А дітей з обмеженими фізичними та розумовими вадами просто записують у групи до звичайних діток. Так в чому сенс? У лідерстві, як в самоцілі?

Регіон-донор

Незважаючи на те, що Дніпропетровщина охоче підхоплює всі ініціативи уряду, матеріального зиску нашій області це, на жаль, принесло замало. І не випадково друга напівофіційна назва, що закріпилася за нашої областю ще за часів Надії Дєєвої, а саме «регіон-донор», знову стала актуальною. Грошей до держбюджету віддаємо більше всіх інших областей, а у відповідь отримуємо - коли пшик, а коли крихти з панського столу.

Об'єктивності заради, відзначимо, що якщо порахувати субвенції з держбюджету і порівняти з вилученнями туди ж, то 2012-й був чимось унікальним. Стільки грошей, скільки впало на нас за минулий рік, бюджет, приміром, Дніпропетровська не бачив за всю свою історію (аналоги якщо і були, то ставляться вони до 90-м рокам, коли областю керував Павло Лазаренко). Про Кривий Ріг, який із занедбаного міста шахтарів і металургів перетворюється руками його вихованців у владі на місто-сад, і мови нема. Туди родина Вілкулів вгепала стільки державних грошей, скільки місто не бачило всі 12 років правління Любоненка.

Але одразу після виборів «малина» скінчилася і почалися суворі будні. Відсотків 70% підрядників, які реалізують «видатні інфраструктурні проекти за ініціативою губернатора», у новий рік увійшли без грошей, Казначейство рахунку не пропускає. Грошей на зарплати бюджетникам в Дніпропетровську немає вже давно, на кожній сесії міськрада перекидає фінанси з бюджету розвитку на зарплату вчителям то в один район, то одразу в три. Київ, що висмоктав з Дніпропетровщини всі гроші на передвиборчу кампанію партії влади, допомагати більше вже не збирається - самим нічим латати діри зовнішніх боргів й пенсійного фонду.

Частково не виплачені заробітні плати на підприємствах, які будували об'їзну дорогу, а саме з'їзд-віадук з Кайдацького мосту, ремонтували дорогу на Набережній та проспекті Кірова. Протизсувні роботи на 5 мільйонів теж виконуються в борг. Та що там казати, якщо навіть сніг з вулиць Дніпропетровська якщо і прибирається, то також в борг, а відтак мляво і рідко.

Втім бюджет 2013 року, спущений новим губернатором від Уряду в Дніпропетровськ, змусив міську владу міста-донора вже не просто «скігліти», а хоч поки що і боязко, але критикувати Кабмін - грошей немає не тільки на розвиток, але і на зарплатню. Ні, не тільки бюджетникам, де там, самим чиновникам! От і пішли розмови про скорочення лікарень і шкільних класів. Дійшло до небувалого: на 30% скорочується апарат міськради та на 50% - апарати районних рад. Коли вже отримають свої копійки студенти з учителями, ніхто навіть не хоче прогнозувати.

Регіон-інцидент

Минулий рік підніс Дніпропетровськ на небачену до того висоту інформаційної хвилі, притому цій звістці, чомусь, ніхто не зрадів. Мова про квітневі вибухи, пізніше названі терактами. Тоді в центрі міста прогриміло 4 вибухи в урнах, майже три десятки городян були доставлені в лікарні з травмами різного ступеня тяжкості. І хоча до цих пір не затихають суперечки, чи можна вважати саморобну вибухівку, яка навіть нікого не вбила «терористичним актом», в цьому аспекті ми згодні із оцінкою прокуратури: хто б там не був автором задуму й виконавцем цих вибухів, за їх наслідками, а саме дестабілізацією ситуації в місті-мільйоннику й встановленні атмосфери цілковитої паніки - їх дії однозначно є терористичними.

Поспішно виконуючи розпорядження розгніваного президента, безпорадні правоохоронці рівно 30 діб не могли навіть висунути припущень про можливі мотиви й виконавців вибухів. Але вже на 31 день на спільній прес-конференції керівників правоохоронних органів області і України, були названі імена чотирьох людей, звинувачених у тероризмі. Цій четвірці приписали ще один вибух, що пролунав рік тому біля ЦУМу (тоді загинула одна людина), а також вибухи в Харкові й Запоріжжі. Враховуючи, що відбувалося це в передвиборчий період й виконавці «неодмінно мали бути знайдені», дивно, що їм не приписали весь гамуз нерозкритих вибухів й замахів останніх двох-трьох років - для покращення статистики «регіону-лідера».

Як з'ясувалося, один з обвинувачених - Віктор Сукачов - викладач кафедри політології дніпропетровського університету, названий ініціатором і організатором «терористичного угруповання», цього ж року відзначився як політконсультант одночасно і ПР, і БЮТ. Тож, піднявши на прапор версію «політичного тероризму» на користь Юлії Тимошенко, Генеральна Прокуратура й слідчі СБУ поступово спустили все на гальмах, звівши мотиви «найстрашнішого терориста 21 століття» до жадоби до грошей. Що, втім, не завадило у обвинувачувальний вирок записати: у підривників було чітко виражене негативне ставлення до існуючого політичного ладу, а гроші - мотив другорядний. Це наче хтось бачив в Україні чесного політолога, який би позитивно ставився до існуючого політичного ладу...

Адвокати обвинувачених стверджують, що справа повністю сфабрикована, а люди, які сидять в СІЗО - невинні. Зокрема, на підтримку одного з «терористів», Дмитра Реви, було створено рух «ForReva». Активісти руху - родичі, друзі підсудного та просто небайдужі громадяни - влаштовують невеликі мітинги в місті, поширюючи листівки з написом «Я відправляю СМС друзям. Я - терорист?», «Я ходжу по місту. Я - терорист?». Захист стверджує, що єдиним доказом причетності Реви до вибуху було те, що в момент теракту він проходив у центрі міста, а дзвінок Сукачову з його телефону, який приписують Дмитру, насправді здійснив правоохоронець під час обшуку квартири.

У 2012 році відбулося ще два резонансних злочини, не розкритих досі. Навесні неподалік свого будинку був убитий відомий бізнесмен Геннадій Аксельрод. З арки, що веде до будинку покійного, виїхали два озброєні велосипедисти. Вони стріляли в лобове скло авто, на якому їхав Аксельрод. Той вискочив з машини, і побіг у напрямку головного проспекту, втім, вже за 10 метрів його наздогнали кулі вбивць. Справа не розслідувана досі, а версії ходять різні. Одні кажуть, що смерть Аксельрода була попередженням його бізнес-партнеру Геннадію Корбану (відомому на всю країну рейдеру, що входить до сфери впливу групи Приват) від Павла Лазаренка, адже Корбан за роки ув'язнення колишнього «господаря Дніпропетровщини» відтяв левову частку його нерухомого майна та активів. Інші згадують про значні борги фірм, які формально очолював Аксельрод, і які з'явилися у 2008-2010 роках.

Також не надто активно просувається розслідування ще одного жорстокого вбивства - відомого еколога Володимира Гончаренка. У серпні 2012 року на пустельну дорогу, що веде до його дачі в селі Вовниги, з лісопосадки вискочила машина, підрізала і перегородила шлях. Двоє невідомих побили еколога до напівсмерті. З відкритою черепно-мозковою травмою його доставили в обласну лікарню, де він помер через пару днів.

Інформація про це резонансному подію чомусь не потрапила до жодного зведення МВС, досі замовчуються деталі події. Кримінальну справу веде не обласна прокуратура, а сільський РВВС Солонянського району. Родичі і друзі пов'язують вбивство Гончаренка з його громадською діяльністю щодо захисту екології регіону. Є версія, що смерть була розплатою за оголошення інформації та занадто активну позицію у справі про захоронення й можливу переробку в Кривому Розі хімічно забрудненого металобрухту - теплообмінників, доставлених з хімпідприємства у Західній Україні.

Але й без убивств та терактів Дніпропетровщина у 2012 році не сходила з перших шпальт новинних видань.

Напередодні виборів на всю країну прославився розміщений в Дніпродзержинську білборд із зображенням бабусі, кота і написом «Дізналася, що онук голосував за Партію Регіонів, переписала хату на кота». Ця неоригінальна картинка (зображення ходило інтернетом ще з виборів 2010 року) стала хітом соціальних мереж та першим інтернет-мемом, що сколихнув реальний світ. Принаймні, затхле болото місцевого політикуму. Особливо смішно було спостерігати реакції неготового до таких подій «всюдисущого» губернатора Олександра Вілкула, за сумісництвом голови обласної організації Партії регіонів. Саме він в ультимативній формі зажадав зняти білборд, ініціював тиск на власника рекламних конструкцій. На замовника ж картинки взагалі завели кримінальну справу!

Підкорила Інтернет-простір і павлоградська випускниця Настя Фоменко, яка прийшла на свій випускний у відвертому вбранні: короткій мереживній сукні, чорних панчохах і червоних туфлях на високих підборах - аби не панчохи й надто яскрава помада, копії одного з нарядів весняної колекції відомого італійського бренду. Таких випускниць - хоч греблю гати, особливо у Києві, але саме Настя стала об'єктом сенсації чи не кожного ЗМІ в країні. Дівчину моментально стали запрошувати для фотосесій та зйомок у кіно. «А я хочу стати журналістом», - важливо заявляла новоявлена сенсація у відповідь на питання про подальші плани.

Не можна полишити без уваги й масове побоїще, яким закінчився навесні матч «Дніпро» - «Металіст». Результативна нічия на полі й постійні провокації з боку гостьових уболівальників призвели до масової колотнечі по завершенні гри.

Сутичку між півтора тисячами роз'ятрених фанатів обох команд намагалися втихомирити 260 правоохоронців. У результаті було травмовано 8 бійців «Беркута», перевернуто 2 авто ДАІ, в десятках інших машин розбиті вікна. До СІЗО в результаті потрапили 60 фанатів, з яких лише двоє - гості міста. Всі вони були оштрафовані на суми від 55 до 110 гривень, що не завадило вже у листопаді повторити взаємні напади. Цього разу найбільше постраждали мирні вболівальники, яких харківські гості закидали петардами та сміттям, а також підтрибунні приміщення «Дніпро-арени».

У вересні ж 2012 року, після кількох апеляцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без зміни вирок синові екс-прокурора Жовтневого району Дніпропетровська Дмитра Рудю, який 20 жовтня 2010 збив на смерть на пішохідному переході трьох жінок. Мажору дали 6 років позбавлення волі - по два роки за кожне забране життя. Покарання він відбуває в Менської спеціальній колонії для колишніх правоохоронців разом з колишнім міністром МВС Юрієм Луценком й планує вийти за найближчою ж амністією.

Регіон-культурний прорив

Ті, хто живе у Дніпропетровську, побачивши останній підзаголовок, мабуть, багато в чому здивувалися: ну все можна про наше місто й область сказати, але з культурою тут завжди був «напряг». Але 2012 рік й тут вніс певні корективи, і багато чого в культурному плані в місті сталося вперше.

Уперше ЮНЕСКО присвоїв статус нематеріальної культурної спадщини людства кільком українським традиціям і народним умінням. Серед інших до «безцінної скарбниці людства» увійшов і Петриківський розпис. Начебто й дрібниця в світовому масштабі - до об'єктів культурної спадщини людства ЮНЕСКО вже занесені більше 5 тисяч різних самобутніх традицій та мистецьких знахідок - але в Дніпропетровщини крім заліза й ракет з'явилося щось нематеріальне. Область нарешті можна позиціонувати не як депресивний промвузол, презентувати на світовому рівні, номінувати народний промисел на різні гранти, врешті-решт розвивати туризм.

Також вперше в області цьогоріч відбувся поки що наймасштабніший в Україні музичний фестиваль «Best City», який став найбільшим open-air країни. На береги Самари зібралися близько 60 тисяч музичних прихильників з України, Білорусії, Казахстану, Франції та інших країн. На фестивалі виступали світові зірки з України, Європи, Америки та Росії.

Також у році що минув Дніпропетровськ завоював абсолютну світову пальму першості за розміром не торгівельного, а культурного центру. Восени відбулося відкриття найбільшого в світі єврейського культурного центру «Менора», у якому взяли участь десятки VIP-персон, у тому числі з Ізраїлю, Сполучених Штатів, Німеччини та Британії. Проект став прикладом спільної праці потужної єврейської громади міста, адже багатомільйонними внесками на будівництво відзначилися Віктор Пінчук, Ігор Коломойський, Вадим Рабинович, Геннадій Боголюбов, Геннадій Корбан та інші відомі бізнесмени. В самому центрі найбільшого в світі культурного центру розташований музей історії Голокосту на кілька поверхів, ресторани, конференц-зали та інше.

В кінці року дніпропетровців вперше стали свідками виставки видатних французьких художників з колекції «Нормандія в живописі». Унікальна колекція полотен Клода Моє, Теодора Жеріко, Каміля Коро, Огюста Ренуара, Ежена Будена з 120 полотен, що зберігається в колишньому монастирі Абатства Дам, в якому розташований Регіональний рада Нижній Нормандії, взагалі вперше приїхала в Україну. У Франції галерею щорічно відвідують понад 10 тисяч людей з усього світу. А цього року нею змогли помилуватися й дніпропетровці, не виїжджаючи за межі рідного міста.

Ну і що ж далі?

Перед самим Новим роком Микола Азаров - головний у країні фахівець з покращення - вирішив зробити черговий подарунок: забрав Олександра Вілкула на роботу в Кабмін. Тепер ретивий колишній губернатор Дніпропетровщини, закатавши рукава, буде «покращувати» й «реформувати» вже на рівні усієї країни.

Кадровий дефіцит регіоналів, наближених до родини Януковичів й згодних прийняти важку ношу «уряду цапів-відбувайлів» імені Миколи Яновича висмикнув з Дніпропетровщини навіть одного із замів Вілкула - Геннадія Темника , який із непомітного зама губернатора став цілим міністром.

Що й сказати , лан роботи їм дістався не найкращий - всілякі недопоїзди «Хюндай», мало не зупинена система ЖКГ, замулений Дніпро з неефективними електростанціями, дороги, сміття й довгобуди. Але де ж іще має проявляти себе талановитий європейський менеджер, як не на докорінному знищенні (вибачте, реформуванні) ще радянських систем залізниці, пошти, каналізації, водопостачання, сміттєпереробки та капітального будівництва!?

Область же, як і очікувалася, залишилася у власності «донецьких». І хоча у нас вся Україна «під донецькими», в даному випадку мова йде саме про «європейських» «донецьких» - Рината Ахметова і його бізнесові структури ДТЕК, «Метінвест» та СКМ. На Дніпропетровщині Ахметову належить дуже багато - від кар'єрів й ГЗК Криворіжжя до Дніпрообленерго та Павлоградвугілля. Керувати усім цим, а заодно й нашою областю, тепер буде колишній підлеглий Вілкула з Кривого Рогу - Дмитро Колесніков.

Фігура, скажімо чесно, більш ніж посередня. Настільки посереднього керівника область Кучми й Лазаренка ще не бачила. Втім, «європейські менеджери» донецького походження привчили нас до ще однієї радянської традиції: не ставити на відповідальні пости підлеглих, обдарованіших, ніж сам. Тож колишній вальцювальник з «Криворіжсталі» - саме та кандидатура, яка й потрібна області, якщо врахувати, що повний контроль за нею зберігатиме віце-прем'єр Вілкул.  Тож Дмитро Валерійович, який не надто обтяжений авторитетом і зв'язками у Дніпропетровську, нікому проблем не створить.

А от що буде, коли влада переміниться, здається, ніхто не думає: верхи й далі закрутюють гайки, низи мовчки терплять і не обурюються. Ми ж радіємо небувалому культурному покращенню й насолоджуємось очікуванням наступного акту вистави. А він, судячи з подій навколо власності групи «Приват» і того сумного факту, що постріли з вибухами в Дніпропетровську не припиняються, не забариться.

Про що ми разом обов'язково вам за рік і напишемо.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...