App Store Google Play

Про лікування без «градусника»

05.01.2013 20:54
Останнім часом, дуже поширеним є журналістський образ України, як «хворої» держави з «хворою» економікою, яких треба терміново лікувати. Немає нестачі в «лікарях» з різними власними

діагнозами та рекомендаціями щодо методів лікування. Головним офіційним «лікарем», звичайно, є влада, яка володіє всім необхідним арсеналом «лікарських засобів», який інтенсивно та кваліфіковано, як їй здається, вона використовує.

Але, в той же час, за суб'єктивними відчуттями більшості населення, стан «хворого» невпинно погіршується, щось обґрунтоване сказати про позитивні тенденції в зміні цього стану та економічної нормалізації процесів його життєдіяльності немає ніяких підстав.

Разом з тим, якщо проводити аналогії з людськими хворобами та діяльністю реальної медицини, попри все, не можна не помічати значних, а подекуди, разючих її успіхів. Чому ж така різниця в результатах людського та суспільного лікування?

Як на мене, все ж очевидно та доволі просто, але чомусь тисячі «політекономічних» лікарів цього не розуміють, або не хочуть розуміти.

Справа в тім, що традиційна (людська) медицина має стійке, напрацьоване тисячоліттями, уявлення, як має виглядати абсолютно здорова Людина. Температура тіла - 36,6; кров'яний тиск - 120/80; співвідношення маси тіла та зросту; рівень цукру в крові і т. д. і т. п.

Уявімо, що таке усталене, загально визнане уявлення про «норми» для людського організму відсутні, в принципі? Чи можливо було б навіть думати про ефективність лікування, коли у кожного «лікаря» власне бачення «як має бути»?

А ось в державному управлінні («лікуванні») - виявляється можливо. Один з колишніх міністрів економіки, багаторічний керівник колишньої Ради з вивчення продуктивних сил України, коли його запитали, чи розглядалося колись питання « Як би мало бути організовано життя 46 млн. громадян України на власній території в 603 тис кв. км., за рахунок розумного використання власних людського, природного та економічного потенціалів, щоб це життя було гідним?» - чесно зізнався, що ні.

Але ж принцип будь-якого управління і полягає в постійному відслідковуванні розбіжностей між «тим, що є» та тим «як мало б бути» та мінімізації цієї розбіжності управлінськими втручаннями.

Без еталонної порівняльної «бази» ніяке управління та «лікування» не можливе «впринципі», тож кожен і вибирає зручну для себе «базову точку відліку». Раніше це був рівень виробництва в 1913 році, пізніше - довоєнний рівень, ще пізніше - рівень «до розвалу Союзу» і т. ін.. Останнім часом, люблять щось порівнювати з ЄС, США, Сінгапуром, чи навіть Грузією.

А ось, нещодавно, один з академіків НАН з радістю повідомив, що мовляв, скоро наша Українська металургія досягне рівня УРСР.

Про аналогічні «досягнення», очевидно, мріють і керівники інших галузей, абсолютно, іноді щиро, вірячи, що творять благо для народу України, але реально енергійно підштовхуючи його до екологічної та й економічної, врешті, прірви.

В медицині давно відомо, що лікувати треба не «живіт», «голову» чи «ногу», а саме «Людину», як єдину, складну систему.

Держава також система і з системних позицій ні чим не відрізняється від людини. В кожній з них є: окремі елементи; потоки перетворення речовин, енергій та інформації; функції, які виконуються; ресурси, які витрачаються на виконання функцій; невідповідності (читай, «хвороби»). І все! Саме це і є анатомією та фізіологією кожної з систем.

Тож коли в медицині з анатомічними атласами та фізіологічними довідниками все нормально і вони дають однозначне уявлення, якою має бути нормальна, здорова людина, то стосовно держави, як системи, все зовсім погано.

Системна анатомія та фізіологія держави може розкриватися лише через відповідні моделі, основною з яких є функціональна модель держави. Науковою дисципліною, яка дозволяє вивчати та методично забезпечувати таке моделювання, а відтак і діагностування систем, є функціонально-вартісний аналіз, про який, наприклад, червоно - дипломні випускники Університету Шевченка та Могилянки навіть не чули.

Як на мене, справа в тім, що багатотисячні армії наших «юристів», «економістів» та інших «менеджерів» сучасного «розливу», навчають як вижити та «зробити себе успішним» саме в умовах існуючих дуже недосконалих державних систем, а не як ці системи вдосконалити. Доречі, в «гарвардських» та «єльських» університетах, очевидно, також, що яскраво демонструють їх випускники тут.

Більше того, чим не досконаліша, абсурдніша державна система, тим більша потреба в таких «менеджерах».

Тож тисячі, немов розумних та освічених людей серед журналістів, політологів, політиків легко «ведуться» ( та людей за собою ведуть) на нав'язувані абсолютно безпредметні спори про переваги чи недоліки тих чи інших «...ізмів» чи «...атій», та шляхів «впихання» їх в голови виборців. При цьому практично всі на запитання «Що ж робити?» - розводять руками, бо ж не мають уявлення «Як воно може, а тому повинно, бути».

Справа в тім, що при конкретних умовах найбільш ефективний стан системи, а тому оптимальний, може бути тільки один. Такий стан є ідеальним і тому недосяжним, але він має бути сформульований, описаний та зафіксований, ЯК ЕТАЛОН. Абсолютно здорової людини в природі, можливо, теж немає, але уявлення про неї є. Так же має бути і в державі і в її економіці, зокрема.

При цьому не достатньо безперервно повторювати, що ми будуємо красиву, багату, сильну, квітучу Україну, а лише один раз з цифрами, графіками та розрахунками дати робочий проект реконструкції системи «Держава Україна» до оптимального стану.

І тоді нехай різні політичні сили змагаються собі хто з них, швидше та ближче до проектних параметрів, здатен привести країну та своїх прихильників. І вже хто це зробить перший і краще той і матиме можливість повісити на фасад держави і свій «прапорець» поряд з державним стягом вже успішної України.

Створити ж такий образ-проект України, якою вона може та повинна бути, на основі згадуваних моделей - справа вже професійної техніки. Це можна і необхідно було зробити давно. На першому етапі, досить було б кваліфікованої роботи двох десятків фахівців впродовж менше року.

Але ж чи потрібно це комусь, окрім самого народу. Уявіть, що такий загально визнаний «еталон» з'явився і будь-яке рішення можна порівняти та з'ясувати, чи на користь це Україні чи ні, в кінцевому результаті.

І насправді, ось Ви приходите не на «ринок, а на базар», як люблять висловлюватися деякі журналісти. Всі торгують, рекламуючи, галасуючи, обманюючи та обважуючи один одного. Всі ваги розрегульовано - гирі «повисверлювані». Всі багатіють в різний спосіб, тільки покупці незадоволені, відчувають себе ошуканими та змушені миритися...

Аж раптом, з'являється хтось з контрольними вагами та еталонною гирею в кишені! Паніка! Кому ж це потрібно?

Тож чому нікому не потрібен нормальний економічний «градусник» в Україні? Думаю, щоб комусь не закортіло розібратися в реальній «історії хвороби» та кваліфікації, а головне, порядності «лікарів».

Сторінка автора

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...