App Store Google Play

Катеринославський міський архітектор

17.10.2012 10:02

Синонімом до словосполучення «катеринославський міський архітектор» вже давно утвердилося ім'я Дмитра Степановича Скоробогатова. Інколи в цьому контексті згадують ще й Олександра Леонтійовича Красносельського, а також проводять паралелі із сучасною посадою головного архітектора Дніпропетровська. Оце власне і все, що відклалося у масовій свідомості про досить поважну інституцію, що існувала в місті близько півсторіччя.

Посада

Посада міського архітектора, схоже, стала посадою, з якої розпочалося створення всього технічного відділу Катеринославської міської управи, в якому на початку ХХ ст. працювало кілька десятків інженерів, техніків, десятників, інспекторів. В перші ж роки існування власне міський архітектор і складав увесь цей відділ. При цьому, на подив, від 1870-х до 1917 р. його обов'язки практично не змінилися. Міський архітектор мав виконувати технічну експертизу і погоджувати проекти приватних житлових та частково виробничих будівель, виконувати проекти будівель та споруд, які належали міському самоврядуванню. Окрім того, міський архітектор мав дозвіл і на виконання приватних замовлень. Щоправда, спираючись на досвід перших років роботи міського самоврядування, МВС у 1878 р. заборонило міським думам «вимагати від усіх бажаючих виконати будови того, щоб вони доручали виконання потрібних планів саме міському архітектору, а не комусь іншому».

Наприкінці 1880-х рр. міська дума полегшила працю архітектора, створивши посаду міського інженера. А на початку 1910-х рр. зробила це ще раз, заснувавши посаду 2-го міського архітектора і розділивши місто на два райони. Загальний розвиток міського господарства призвів також до того, що протягом 1900-1910-х рр. створювались окремі посади інженерів для керівництва роботами щодо водогону, каналізації, влаштування бруківок. Незмінним залишалось лише те, що міський архітектор, як і раніше, стояв на чолі всього цього господарства (для порівняння можна зазначити, що будівельно-технічний відділ Губернського правління в цей час очолював губернський інженер, а губернський архітектор грав при ньому допоміжну роль).

У 1915 р. згідно з постановою Катеринославської міської думи до обов'язків міського архітектора було долучено ще й архітектурну експертизу приватних проектів, але лише по тих будинках, які розташовувались на землі, що належала місту. Але це право фактично так і не було реалізовано. Ліквідовано посаду було у 1918 р., разом з усім катеринославським міським самоврядуванням.

Всього за час існування посади відомо дев'ять прізвищ міських архітекторів. В статті ми згадаємо лише сімох з них, оскільки про двох найпотужніших персон із цього переліку ми вже розміщали на сторінках «Експедиції ХХІ» окремі статті. Слід також додати, аби не повторюватись у кожній біографії, що всі без винятку міські архітектори призначалися на посаду на конкурсній основі за спеціальним контрактом з міською думою.

Клаузен О. А.

Оскар Андрійович (за іншою версією - Генрихович) Клаузен (1848 (1849) - 1891), схоже, був першим міським архітектором Катеринослава. Щоправда, визначити час його перебування на посаді досить важко. За С. Б. Ревським, він працював у місті в другій половині 1870-х рр., але, швидше за все, до роботи міським архітектором він приступив у середині цього десятиріччя. До того ж можна зазначити, що посаду він обіймав не надто довго.

Скінчивши у 1873 р. Будівельне училище у Петербурзі, О. А. Клаузен спочатку зайнявся приватною практикою у столиці. Відомо принаймні дві його петербурзькі роботи: прибутковий будинок Бреше по Середньому проспекту (1874) та перебудова і добудова прибуткового будинку Вейдле по Великій Морській вулиці (1875). У Катеринославі він виконав проекти і керував будівництвом міських мурованих торговельних рядів для Нижнього Троїцького базару. Ці роботи проводились у два етапи. З 1872 по 1874 р. йшла забудова базару за проектом Г. Денисенка. У 1874 р. базар було знищено великою пожежею, і у 1875-1876 рр. велися роботи з його відновлення та завершення. На якому з цих етапів до будівництва було залучено О. А. Клаузена, достеменно встановити так і не вдалося.

У другій половині 1870-х рр. архітектор два роки пропрацював у місті Петрозаводську, а згодом перебрався до Сімферополя. До його доробку належать церква Сімферопольської чоловічої гімназії, палаци у маєтках графа Монжене та Ферсмана поблизу міста та значна кількість менших споруд.

Шабловський Л. П.

Лев Петрович Шабловський є не менш загадковою постаттю, ніж його попередник на посаді. Власне, про нього можна сказати лише, що він належав до тих кількох міських архітекторів, які втримались на посаді більше п'яти років. Перша згадка про нього як про міського архітектора датована 1875 р., а залишив він посаду 23 березня 1881 р. Але поки що жодної його роботи в місті не виявлено.

Кліменко І. О.

Іван Олександрович Кліменко (1839 (1840) - 1914) є першою помітною постаттю серед катеринославських міських архітекторів. Закінчивши у 1857 р. Будівельне училище у Петербурзі, він десять років працював на державній службі у Новгородській губернській будівельній та дорожній комісії та у Департаменті проектів та кошторисів Головного управління шляхів сполучення. Вийшовши у відставку у 1868 р., він зайнявся приватною практикою, а згодом почав працювати у міських та земських самоврядуваннях. Так, в середині 1870-х рр. він працює міським архітектором Ростова-на-Дону (у 1875 р. він виконує проект Ростовського реального училища), а з другої половини 1870-х по 1884 р. обіймає посаду техніка-архітектора Катеринославської губернської земської управи. Працюючи у Катеринославі, він у 1882-1884 рр. за сумісництвом обіймає і посаду міського архітектора.

Його найвідоміша робота в місті - Новогостинний торговельний ряд, який розташовувався по Проспекту, між сучасними вулицями Артема та Карла Лібкнехта. Проект корпусів було виконано у 1882-1883 рр. у двох варіантах, а будівництво розтяглося на кілька років і завершилось вже після виїзду Кліменка з Катеринослава. Окрім цього, місто завдячує йому введенням у будівництво раціоналістичної практики. У 1879 р., під час проектування корпусу для душевнохворих Губернської земської лікарні, він вперше запропонував відмовитись від тинькування фасадів, використовуючи в їх оздобленні лише профільовану цеглу. Щоправда, обґрунтування цього рішення було далеким від естетики. Головною перевагою раціоналізму Кліменко вказав зменшення вартості будівництва приблизно на чверть. Цю перевагу оцінило і Губернське земство, нагородивши Кліменка у 1882 р. письмовою подякою за побудову корпусу.

Серед інших робіт архітектора у Катеринославі можна назвати проект типової крамниці для Старогостинних рядів (реалізовано лише для крамниці Єфанова на розі Проспекту та сучасної вулиці Ширшова), колектор на річковому руслі по трасі Проспекту між нинішніми вулицями Артема та Карла Лібкнехта, бруковане шосе між дамбою Амурського мосту та сучасною вулицею Каляєва, приватний будинок Неміровського.

Маючи великі професійні знання, І. О. Кліменко разом із тим мав суттєвий «недолік» - патологічну чесність. Він не брав відступного, не домовлявся із будівельними підрядниками, не йшов на «цікаві» пропозиції міських урядовців. Тож з початком у середині 1880-х рр. «будівельної лихоманки» з усіма її «можливостями» його постать стала заважати як міській владі, так і земству.

В подальшому І. О. Кліменко плідно працював на посаді міського архітектора Полтави, займався приватною практикою в Ростові-на-Дону, у 1900-х рр. обіймав посаду губернського архітектора у Самарі. Помер він у Ростові-на-Дону. Сьогодні він майже невідомий як архітектор. Натомість в історії культури він лишився в якості друга та кореспондента П. І. Чайковського, а в історії церкви - батьком однієї з подвижниць православ'я монахині Сергії (Тетяни Кліменко).

Анохін М. Є.

Микола Євгенович Анохін, який зайняв посаду міського архітектора у 1884 р., став призвідником першого розширення технічного відділу міської управи. Влітку 1885 р. він подав заяву про збільшення окладу до 2 500 рублів, мотивуючи це необхідністю запросити помічника для виконання інженерних робіт, оскільки «поєднання архітектора та інженера в одній особі надто ускладнює працю». У випадку, якщо його умови буде прийнято, він запропонував укладення нового дворічного контракту з 1 січня 1886 р. Міська дума визнала умови нового контракту неприйнятними і відмовилась подовжити його, але разом із тим винесла постанову про введення з 1 січня 1886 р. посади міського інженера.

Незважаючи на досить незначний термін перебування на посаді міського архітектора, М. Є. Анохін залишив в історії міста помітний слід. Саме за його проектом було споруджено у 1885 р. перші дерев'яні торговельні ряди на Озерному базарі та проведено впорядкування Верхнього Троїцького базару.

В подальшому Анохін працював у Новочеркаську. Найбільш помітною будовою у його творчому спадку є збережена й дотепер Олександро-Невська церква у цьому місті.

Гаген Ф. А.

Фердинанд Августович Гаген (нар. 1849) - один з найбільш помітних архітекторів серед тих, що працювали в дореволюційному місті. Після закінчення у 1876 р. Будівельного училища у Петербурзі він до 1882 р. працює на Ростово-Владикавказькій залізниці, а згодом, по 1886 р., обіймає посаду старшого інженера Обласного правління Війська Донського. За цей час за його проектами було зведено декілька мурованих та дерев'яних церков у станицях Дону та Кубані, виконано проект Донського військового музею (на жаль, нереалізований) та інші проекти.

Посаду катеринославського міського архітектора він займав у 1886-1893 рр., саме коли місто прокидалося від вікового сну і вступило в цілком новий період своєї історії. Якщо у 1886 р. у Катеринославі спостерігались лише перші легкі прояви «будівельної лихоманки», то на 1893 р. ця хвороба вже цілком захопила місто. І міський архітектор в цьому процесі грав далеко не останню роль. До його катеринославської спадщини належать споруджені на замовлення міста комплекси казарм Феодосійського полку на Озерній площі (1886), Реального училища (1888-1891), міських казарм на Олександро-Невській площі (1889), 2-ї пожежної та 4-ї поліційної частин (1890-1892), казарм 54-го резервного батальйону на Короткій вулиці (1890), міської Олександро-Маріїнської лікарні (1890-1891). Серед зведених інженерних споруд найбільш помітними є колектори на Троїцькому базарі (1888) та біля перехрестя Проспекту з вулицею Олександрівською (спорудження у 1891 р. цього колектора завершило багаторічну епопею з закриття річок, які перетинали Проспект).

Але найбільш ефектними були будівлі, зведені ним на приватне замовлення. Фактично одночасно, у 1892 р., він виконує проекти кількох великих корпусів, які в значній мірі змінили й обличчя міста, й смаки катеринославських замовників. Мова йде про прибутковий будинок Ельясберг (вул. Глинки, 16), виробничий корпус типографії «Печатня С. П. Яковлева» (вул. Сєрова, 7) та прибутковий будинок Рикмана (вул. Червона площа, 2). На жаль, ще один великий об'єкт, зведений цього року, особняк Павлова на Новодворянській вулиці, який було спроектовано спільно із петербуржцем І. С. Кітнером, не зберігся. У 1911 р. його було перебудовано під клуб Комерційного зібрання. Саме в цих приватних замовленнях Фердинанд Августович зміг проявити свої широкі можливості стилізатора і продемонстрував місту всю широчінь можливостей цегли як оздоблювального матеріалу.

Причини звільнення Ф. А. Гагена з посади міського архітектора, повернення його на державну службу і призначення на посаду Оренбурзького губернського інженера на сьогодні лишаються незрозумілими. На новій посаді він протримався до 1899 р., але швидше виступав як адміністратор, ніж архітектор. В подальшому перебрався до Петербурга.

Морозов М. Т.

Щодо Матвія Терентійовича Морозова достеменно не відомий навіть точний термін його перебування на посаді. Крайні зафіксовані дати його діяльності - 1897-1904 рр. Власне про його діяльність відомо лише, що він виявився втягнутим у корупційний скандал кінця 1890-х рр. із перевищення кошторисів на міські будівлі.

Добротворський Б. М.

Цивільний інженер Борис Миколайович Добротворський у 1912 р. став першим в історії міста 2-м міським архітектором. За постановою міської думи до району його дій від Д. С. Скоробогатова відходили території 2-ї, 5-ї та 6-ї поліційних частин.

Найбільш значущою його роботою, безумовно, є виконаний у 1913-1914 рр. проект реконструкції Провіантського магазину у міський громадський центр з кінотеатром, гімнастичною залою для учнів навчальних закладів міста та двома музеями. Хоча цей проект повною мірою і не був реалізований, але саме з подачі Добротворського міська влада визнала корпус Провіантського магазину (колишній виробничий корпус Катеринославської сукняної фабрики) пам'яткою історії і попри додаткові видатки прийняла рішення зберегти її фасади у первісному вигляді.

Серед інших його реалізованих проектів можна вказати міську інфекційну лікарню (1912-1915), 2-й, 3-й та 4-й муровані торговельні ряди Озерного базару (1913-1914), будинок аптеки міської Олександро-Маріїнської лікарні (1914). Такі його важливі проекти, як будинок Вчительського інституту, лютеранська кірха, будинок дешевих квартир ім. Олександра ІІІ на Широкій вулиці (1913), міська Публічна бібліотека на Московській (1914), на жаль, так і лишились нереалізованими.

У 1915 р. Бориса Миколайовича було призвано у діючу армію. Хоча за тогочасними законами за ним і зберегли до кінця війни його посаду, але до Катеринослава він більше не повернувся.

«Експедиція XXI»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...