App Store Google Play

Винос тіла

14.09.2012 09:51

Ви помічали, що нами керують зовсім не ті люди, що ми за них голосували на виборах? От наприклад, хто з вас висловився за призначення Азарова на посаду Прем'єр-міністра? Правильно, ніхто. Бо прем'єрів не обирають, а призначають.

Те саме - з головами обл- та райдержадміністрацій. Власноруч проголосувавши за місцевих депутатів, ми їх далі майже не бачимо. Зате з Києва на власний розсуд розсаджують по кріслах усе те начальство, яке щоденно визначає, як нам далі жити. Бо що депутат - прийшов на сесію та пішов собі, а начальник управління місцевої адміністрації - реальна влада, до якої громадяни вишиковуються у чергу. Але за депутатів ми хоч зрідка, але голосуємо, то до цієї, реальної влади, нам з вами, шановні друзі, зась. Руки у нас короткі.

От і виходить, що голосуєш за одних, а керують тобою інші.

Чи так має бути?

Навряд.

З іншого боку, обирати виконавчу владу - теж не варіант. Ну хто з виборців може оцінити фахову кваліфікацію Головного архітектора? Одиниці. Хіба разом помилуємося результатами його діяльності, і зазвичай тоді, коли вже пізно. Кияни обурюються, львів'яни обурюються, а головні архітектори валяють міста, як хочуть, і вузди на них немає.

Такий стан демократії, до речі, - одна з головних причин, чому люди припинили ходити на вибори. Ну що тут сили витрачати, коли голосуй - не голосуй...

Та й влада борзіє саме через це. Що хочу, те й роблю, бо мене не люди призначали, а керівництво, відповідно плювати я на всіх хотів. І плює.

Звичайно, тільки не вгору.

Який вихід з цієї ситуації? Давайте, спробуємо пошукати.

Уявімо собі, що з українського парламенту зникли раптом дресовані мавпи, а замість них з'явилася певна кількість притомних політиків. Наприклад, ми із вами. І от, з'явившись у Раді, ми хочемо змінити стан речей і зробити так, щоб люди отримали реальний вплив на владу. Щоб з нами рахувалися не тільки виборні депутати, але й призначені чиновники.

Перш за все, давайте погодимося, що виборці не мають все-таки ухвалювати рішень замість влади. Не їхня це компетенція. Саме через, до речі, це референдуми дають зазвичай дуже специфічні результати - принаймні в Україні. Згадайте хоч би перший - у 1991 році, коли українці примудрилися проголосувати і за збереження СРСР, і незалежність України одночасно. Або другий - 2000 року, коли всі одностайно погодилися з пропозиціями Кучми про двопалатний парламент, зменшення кількості депутатів, зняття недоторканості - де все це поділося? Та й чи потрібно воно було?

Крім того референдум - дорого. Про кожного чиновника не наголосуєшся, грошей не вистачить.

Отже виходить, що нема іншого виходу ніж довіряти фахівцям. Які... Еврика! Які працюють не лише у владі.

І справді. Згадаймо, що більшість професіоналів все-таки ведуть свою роботу поза адміністраціями та радами. А багато хто додатково реалізує себе через громадську діяльність, і досить успішно.

То чому ж не дати право голосу саме їм замість усіх, хто має право голосу? Чи замість безвісних учасників різноманітних „громадських слухань" - тих самих, що їх зазвичай звозять невідь-звідки автобусами.

Нам здається, що думки кваліфікованої громадськості не гріх спитати при призначенні голів, начальників управлінь в адміністраціях та навіть, страшно сказати, міністрів. Тоді зможемо, до речі, уникнути повторення нинішньої ситуації з Табачником - коли всі проти, а він все одно при посаді.

Уявіть собі таку модель: при кожному органі влади створюється наглядова рада. І не та реєстрова, яку призначає керівник цього-таки органу. А створена шляхом незалежного від держави висування. До якої входять представники профільних та суміжних громадських організацій, профспілок тощо.

Скажімо, якщо стосується архітектури, то це - спілка архітекторів, художників, екологічні організації, охорона культурної спадщини, археологи, екскурсоводи, асоціація перевізників тощо. Тобто усі ті, кого напряму чіпляють питання міського середовища, і хто на цьому розуміється.

Така наглядова рада раз на рік приймає звіт головного чиновника і вирішує - царювати йому далі чи хай призначають іншого. І на цьому її повноваження вичерпуються.

Що буде на засіданнях таких наглядових рад? Звісно, крик і скандал, тобто те, що сьогодні відбувається на мітингах та в газетах. Але враховуючи те, що ці засідання виносять реальні рішення, той таки Головний архітектор просто вимушений буде почути голос кваліфікованої громадськості, а не тільки власного начальства. І почує він його не лише на зборах - бо тоді зазвичай буває вже пізно.

Зараз наші чиновники живуть, обернувшись обличчям до начальства, а до нас - відповідно, іншим боком . І якщо обертають все ж таки голови, то тільки для того, щоб плюнути на громадську думку. А якщо створити такі повноважні ради, крутити головою бюрократам доведеться куди частіше.

Хтось може сказати, що це - не реальний механізм, а фантастика.

Але найцікавіше те, що він вже працює. І не за кордоном, а в Україні. Щоправда не у всій владі, а лише у фондах соціального страхування - тих, які виплачують гроші по безробіттю, лікарняним тощо. Керівні органи цих організацій призначає не держава самочинно, але разом з громадськими організаціями - асоціаціями роботодавців і профспілками.

То чому б цей досвід не розповсюдити на іншу сферу, в першу чергу культурну? Тому що організацій багато? Але чим ширшим буде коло залученої до процесу громадськості, тим меншою вірогідність купівлі більшості голосів членів наглядових рад.

Держава повинна поділитися з народом своєю владою. І надати людям право вето на свої кардові призначення - тільки це гарантує нас від встановлення диктатури.

Але звертаємо увагу: рішення у кадрових питаннях має ухвалювати не всі, хто хоче, а саме кваліфікована громадськість, тобто люди, які розуміються на питанні і відповідають за своє рішення власною репутацією. Бо інакше може вийти, як на Троєщині у Києві, де громадські слухання одностайно ухвалили: не потрібен мікрорайону театр, і все. Немає такої потреби у людей.

Це буде реальним механізмом політичної відповідальності: попрацював рік - відповідай!

Ми маємо навчитися „виносити тіла" можновладців без вил, без революцій і маніфестацій - а просто на підставі рішення відповідальних і кваліфікованих громадян. Тоді і владі доведеться подумати, як врахувати думку людей між виборами.

Але головне - тільки цей механізм дозволить назавжди зняти напругу, яка рано чи пізно виникає у стосунках держави і людей.

І тоді нарешті влада над народом перетвориться у владу самого народу.

Сайт авторів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...
Події другої половини літа й початки осені наочно показали, що боротьба за Україну не припиняється і табір по той бік барикад готовий до наступу. Мова, зокрема йде про так званий "дніпровський референ...
Найелектронніше місто із суперпослугами повсажувало недолугих бабусь за компи і довірило їм документи. Найпродвинутіший пологовий на Космічці обіцяє оформити свідоцтво і дитячі виплати ще до виписки....