App Store Google Play

Блиск і злиденність покоління пепсі

07.09.2012 09:54
Розмовляли нещодавно зі знайомим. Зайшла мова про дев'яності. 

- Чому, - запитав я, - всі так чіпляються за дев'яності, чому так їх бояться і так на них озираються? - І сам собі відповів приблизно так:

 - Можливо тому, що історичні злами, часові періоди, в які відбуваються соціальні та економічні трансформації, є найзручнішими майданчиками для особистісних, персональних проривів.

Адже саме в часи тотального розвалу та переформатування запускаються найбільш стрімкі соціальні ліфти. В тебе раптом з'являється можливість оминути всі ці безнадійні малорухливі кар'єрні черги й зробити себе самого з того, що є під рукою.

Саме тому персонажі, котрі випливають на поверхню в часи змін та реформ, наділені особливою енергетикою, особливим драйвом, хай і не завжди позитивним.

Такі персонажі привертають увагу, про них говорять у трамваях і знімають кіно, вони викликають захват і осуд, в будь-якому разі - вони завжди привертають увагу.

Не дивно, що сьогодні саме вони займають щоразу більше ключових позицій у країні - пройшовши м'ясорубку дев'яностих, вони цілком заслужено вважають себе реалізованим самодостатнім поколінням. Навіть якщо при цьому давно не п'ють жодного пепсі.

 - Точно, - погодився знайомий. - Я добре пам'ятаю той час. У якийсь момент, ще школярем, я вписався в одну бригаду, торгувати коштовними металами. Ну, себто не бабусиними срібними ложками, а металами, котрі використовуються на виробництві.

Зрозуміло ж, що кожен, хто з ними працював, щось тягнув додому. Продати таке, скажімо, золото було неможливо, ясно, що вони просто тримали його вдома. Я знаходив клієнтів і пропонував їм продати вкрадене. Дуже швидко зміг себе фінансово забезпечити.

До речі, це допомогло мені в навчанні. Виявилось, що більшість учителів були готові ставити мені хороші оцінки за певну суму. Всі мої проблеми раптово вирішилися.

Тоді бригада, на яку я працював, запропонувала мені підвищення - кинути ці дрібниці й займатися або наркотиками, або проститутками. І тут я забоявся. І вирішив піти з бізнесу.

А оскільки жодних своїх контактів я не лишав, то просто зник. І почав готуватися до вступних іспитів. За якийсь час вони мене знайшли. Коли одного разу я вийшов із під'їзду, там стояла їхня автівка. Довелося сісти.

"Де ти зник? - запитали вони. - Ми ж зробили тобі серйозну пропозицію". Я вирішив говорити правду. "Я до іспитів готують, - кажу. - В художнє училище".

"Ти що - художником будеш?" - приголомшено перепитали вони, після чого довго сміялися, а відсміявшись, відпустили мене з миром. Думаю, в будь-якому іншому випадку, я би звідти живим не вийшов.

 - Цікаво, - сказав йому на це я, - нагадує одне моє оповідання. Там чувак теж іде з бізнесу, щоби написати дисертацію. Колеги відпускають його, лише просять писати по совісті.

Ну а як інакше про це писати? Ясна річ, що по совісті. Себто, без зайвого моралізаторства й непотрібного пафосу. Ми позбавлені права вибору в багатьох випадках.

Ми не обираємо собі батьків та вчителів, не обираємо країну народження та часовий проміжок, в який нам випадає народитися.

Тому велика інтрига й ілюзія полягає в тому, аби прорватися крізь часову завісу, пробитися крізь товщу історії, спробувати розставити все на свої місця, навести в лад в тому хаосі, котрий тобі пропонують боги в якості стартових умов.

І навіть не знаєш, що краще - народитися в тихій спокійній країні, з усталеними порядками та стабільною економікою, чи опинитися одного разу перед необхідністю ставати дорослим у розірваній, наче шматок м'яса країні, без жодних перспектив та жодної впевненості в майбутньому, маючи при собі лише злість, завзяття і совість.

Ну, а совість - річ дуже відносна, вона в кожного своя, мінлива й примарна, приватна й невидима. Розподіляючи її поміж нас, боги зазвичай намагаються зекономити, тому навряд чи її може вистачити на ціле покоління.

 - Ось уяви, - сказав я насамкінець, - як усе могло скластися. Не пішов би ти з бізнесу, пішов би на підвищення - хто знає, що з тобою сьогодні було б. Ким би ти міг стати. Адже час справді був унікальний. І країна теж була унікальна.

Адже лише в такий час і в такій країні можна було починати де-небудь на ринку, бомбити лохів, працювати наперсточником, відсидіти пару разів, потім легалізуватися, піти в політику, пробитися у владу, перебігати з партії до партії, мутити воду на виборах, із тим, щоби врешті стати, ну, ну я не знаю ким... Ну, скажімо, мером Харкова.

Запала мовчанка.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...
Події другої половини літа й початки осені наочно показали, що боротьба за Україну не припиняється і табір по той бік барикад готовий до наступу. Мова, зокрема йде про так званий "дніпровський референ...
Найелектронніше місто із суперпослугами повсажувало недолугих бабусь за компи і довірило їм документи. Найпродвинутіший пологовий на Космічці обіцяє оформити свідоцтво і дитячі виплати ще до виписки....