App Store Google Play

Виборчий дерибан ціною в мільярд гривень

29.08.2012 12:30
Великою мірою на ставлення людей до сьогоднішніх виборів вплинуло розчарування діями влади, як попередньої так і діючої.

Український виборець зараз перебуває в глибокій апатії та роздратований відсутністю повноцінної можливості вибору серед існуючих політичних сил, більшість з яких неодноразово встигла заплямувати свою репутацію: продаж місць у списку, підкуп виборців, використанням адмінресурсу, який, як правило, супроводжується тиском на працівників бюджетних установ, студентів, соціально вразливих категорій громадян, осіб, які перебувають в місцях позбавлені волі.

Ці категорії електорату «обробляються» з метою спонукання їх до голосування на підтримку того чи іншого кандидата чи певної політичної партії, зміни місця голосування перед днем голосування; керівники бюджетних чи комунальних підприємств змушуються залучати їхніх підлеглих для здійснені агітації тощо. Протягом останніх чотирьох місяців незалежні ЗМІ фіксують небезпечні тенденції, що свідчать про реальну загрозу використання адміністративного ресурсу окремими суб'єктами виборчого процесу, з метою штучного обмеження рівня політичної конкуренції в країні. В підсумку, це може призвести до грубого порушення одного з керівних загальноєвропейських принципів виборчого права - забезпечення рівних можливостей для усіх партій і кандидатів.

Невдалою спробою скопіювати закордонний досвід із забезпечення прозорості і відкритості виборчого процесу є прийнятий провладною більшістю ВР 4 липня 2012 року Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року». Законом ухвалена модель відеоспостереження на виборчих дільницях, яка, як зазначають фахівці, не зможе стати серйозною перепоною для вчинення правопорушень та запобігти фальсифікаціям під час парламентських виборів. Підставою для таких висновків стали як неконкретність закону, так і технічні параметри запропонованої системи відеоспостереження.

Закон передбачає обов'язкове встановлення камер відеоспостереження за ходом голосування у приміщеннях звичайних виборчих дільниць. Однак вимога не поширюється на ЦВК та окружні виборчі комісії - тобто місця, де «робляться результати виборів», а також на закордонні і спеціальні виборчі дільниці.

Тут важливо відзначити, що спостерігати за виборами народних депутатів виборці зможуть лише до моменту закінчення голосування. А от коли почнеться найцікавіше - підрахунок голосів - онлайн-трансляція, згідно Закону, припиниться. Відеозапис цього етапу виборчого процесу можна буде отримати лише за спеціальним запитом у ЦВК. Однак, це лише теоретично. Як буде на практиці, можна лише здогадуватися.

Окремої розмови також заслуговує проблема фінансування даного Закону. «Батько» Закону, регіонал Забарський вирішив, що для встановлення відеокамер на дільницях з держбюджету потрібно виділити 994 мільйони гривень. І вже через два дні - !!! - провладні депутати ухвалили зміни до держбюджету України і виділили на ці потреби майже мільярд гривень. І, звичайно, особливої уваги заслуговує той факт, що згідно із законопроектом, на придбання усіх необхідних товарів і послуг не поширюється дія закону «Про держзакупівлі». Ну це, як кажуть, і «доктор прописал» прекрасне поле для корупції.

По суті - скопійована система відеоспостереження на виборчих дільницях, яка з'явилися в Росії у березні 2012 року під час президентських виборів. В умовах зростання протестних настроїв у суспільстві, Путіну було важливо продемонструвати свою могутність і перемогти вже у першому турі. Для цього застосовувалися усі наявні інструменти та можливості. Але, як показав досвід, впровадження системи відеоспостереження на виборчих дільницях у Росії, ефективність їх - фактично нульові, оскільки не здатні протистояти ані використанню адмінресурсу, ані «каруселям» і «правильним» голосуванням на дому.

Веб-камери на дільницях повинні були продемонструвати російській і міжнародній спільноті прозорість виборчого процесу та відсутність будь-яких махінацій з бюлетенями. Вартість такого задоволення - 25 мільярдів рублів, тобто близько 7 мільярдів гривень.

Разом з тим, це не убезпечило виборчий процес від фальсифікацій. Спостерігачі Ліги виборців Росії заявляли про масові порушення на дільницях, широке застосування технології «карусель».

У свою чергу, учасники спостережного проекту «Росвибори» констатували, що найпоширенішим видом порушень у день голосування стало використання адмінресурсу і тиск на виборців.

Таким чином, за допомогою веб-камер на дільницях була забезпечена гарна картинка, хоча результати голосування виявилися напрочуд передбачуваними. Це не заважило російській владі осипати компліментами свою новацію і говорити про «найпрозоріший виборчий процес в історії Росії», в той час як спостерігачі місії ОБСЄ та ПАРЄ загалом критично оцінили хід виборів, насамперед процес підрахунку голосів.

Ще один важливий момент. Напередодні президентських виборів російські блогери викрили ще одну небезпечну технологію фальсифікації результатів голосування. Суть її полягає в тому, що згідно з інструкцією ЦВК кожен член дільничної виборчої комісії (ДВК) повинен був ознайомитися із правилами користування веб-камерами і розписатися під інструкцією. Дивним чином вигляд цієї інструкції співпав із бланком фінального протоколу, на яких фіксувалися результати голосування на дільницях. Тобто, за умови грамотного використання цього нюансу голови виборчих комісій мали у розпорядженні незаповнені протоколи, заздалегідь підписані членами ДВК. Нам, українцям, потрібно обов'язково взяти це до уваги!!

Варто згадати і той факт, що в Україні вже практикувалося використання камер відеоспостереження під час виборів. Відбувалося це нещодавно у славнозвісному Обухові Київської області, де через різноманітні порушення й махінації до виборів міського голови була прикута увага не тільки українських, але й закордонних спостерігачів.

В українських реаліях ініціативи розставити камери на дільницях свідчать про те, що українська влада прогнозує проблеми із легітимністю результатів осінніх виборів до ВР. Для неї принципово продемонструвати світові чистоту й прозорість виборчого процесу, адже від цього багато в чому будуть залежати її перспективи. А це тяжко в'яжеться із намірами застосовувати не зовсім чесні (мало сказано!!) методи ведення виборчих перегонів, які ми спостерігаємо сьогодні - наглюче використання адмінресурсу.

В Україні нараховується 32,2 тисячі звичайних виборчих дільниць. На їхнє оснащення веб-камерами з кишень українців витягується майже мільярд гривень. Але веб-камери ніяк не допоможуть контролювати найважливіший етап підрахунку голосів - обробку протоколів у ОВК і ЦВК.

У цьому плані дуже чітко висловилися фахівці Головного науково-експертного управління ВР: «Установлення камер відеоспостереження ... не може серйозно розглядатись як запорука демократичних та прозорих виборів, оскільки вони не здатні стати на заваді різноманітним технологіям фальсифікацій, що можуть мати місце на дільниці». Такої ж думки і заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера: «Я висловлю свою особисту точку зору із цього приводу: ефективність веб-камер украй низька, і ті витрати, які будуть іти з бюджету, невиправдані». Магера вважає, що веб-камери не зможуть забезпечити належний контроль за відсутністю фальсифікацій. «Веб-камери здатні зафіксувати хіба що якусь бійку на виборчій дільниці. Вони не здатні зафіксувати неправильний підрахунок голосів виборців членами виборчих комісій, оскільки через них не видно буде, що написано в бюлетені й де члени комісій ставлять позначки», - пояснив він. Заступник голови ЦВК заявляв, що нещодавній досвід застосування камер відеоспостереження у Росії не виправдав себе. Більше того, переконаний він, це занадто дорогий спосіб для виборів (див. Gazeta.ua, травень 2012р.).

В Росії епізод, в якому, за словами глядачів, невідомі вкидали бюлетені в урну ще до відкриття дільниці, офіційно визнали цілком законними діями членів виборчкому з перевірки опечатаної урни. Крім того, навіть на прямий відеодоказ злочину можуть просто не прореагувати відповідні органи. Не реагує ж ніхто на дії тих-таки депутатів, котрі в тому числі й закон про камери приймали, голосуючи чужими картками, чому є години й години відеодоказів!

Тож Законом передбачено, що система відеоспостереження складається із не менш ніж двох веб-камер, які встановлюються у приміщенні для голосування звичайної виборчої дільниці (статті 1, 3). У зв'язку з цим, як визначають фахівці, можливості веб-камер є досить обмеженими, оскільки за своїми технічними характеристиками вони не призначені для відеоспостереження, адже є короткофокусними камерами і можуть відображати картину подій, що відбувається на відстані 1-2 метрів від місця їх розташування. За таких умов з дільниці буде здійснюватись трансляція подій лише на кількох (мінімум двох) ділянках виборчої дільниці у радіусі 1-2 метри від місця розташування веб-камери.

Разом з тим, згідно з Законом України «Про вибори народних депутатів України», «приміщення для голосування для малої виборчої дільниці повинно мати площу, не меншу 50 кв. м, середньої - не меншу 75 кв. м, великої - не меншу 90 кв. м» (частина 3 статті 83 Закону).

Отже трансляція зображення з кількох квадратних метрів значної за площею виборчої дільниці не може серйозно розглядатись як запорука прозорих виборів.

Слід також зазначити, що Законом передбачається лише відеоспостереження, тобто не пропонується фіксація та відповідно трансляція і запис аудіоряду.

Крім того, не визначено, у яких саме місцях виборчої дільниці мають розташовуватись веб-камери, а лише відзначається, що їх розташування не повинно порушувати таємниці голосування (стаття 5). Відсутність у проекті будь-яких вказівок відносно того, які об'єкти чи події має фіксувати статично закріплена веб-камера, дозволяє здійснювати їх розміщення довільно (на розсуд членів ДВК, що може звести нанівець будь-який позитивний ефект від застосування веб-камер (наприклад, веб-камера може транслювати зображення урни для бюлетенів, сейфу у приміщенні виборчої комісії, входу чи виходу з приміщення для голосування тощо.

Законом не передбачається трансляція у режимі реального часу у мережі Інтернет процедури підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на виборчій дільниці. З огляду на мету Закону - забезпечення прозорості та демократичності виборів, такий підхід виглядає непослідовним, адже зловживання та фальсифікація результатів виборів є більш вірогідними на етапі підведення підсумків голосування на виборчій дільниці.

Як зазначають фахівці, само по собі обладнання виборчих дільниць системами відеоспостереження не є достатнім для трансляції зображення через мережу Інтернет у режимі реального часу. Адже обов'язковою умовою такої трансляції є забезпечення кожної звичайної виборчої дільниці високошвидкісним інтернет-трафіком, що є досить проблематичним в масштабах всієї України, територія якої не покривається мережею високошвидкісного дротового Інтернету (оптико-волоконними лініями тощо). Що стосується інтернет-трафіку через лінії телефонного зв'язку та «мобільного» Інтернету, то їх здатність забезпечити стабільний трафік значних обсягів інформації у режимі реального часу є сумнівною та потребує оцінки відповідними фахівцями.

Більш того - передбачена у Законі модель відеоспостереження на виборчій дільниці у день голосування може мати і негативні наслідки та розглядатись як засіб психологічного тиску на виборців, а в окремих випадках і на членів дільничних комісій. Наприклад, малоосвіченими громадянами (особливо це стосується сільських виборців) наявність на дільниці веб-камери може сприйматись як встановлення контролю та стеження за їх волевиявленням, що може створити сприятливі умови для тиску на виборців або ж стане для них мотивом для неучасті у голосуванні.

Незрозумілими також є правові наслідки використання відеоматеріалів з виборчих дільниць. Адже невідомо, чи є з юридичної точки зору відеофіксація порушень на дільниці підставою для перерахунку голосів або визнання результатів голосування недійсними? Експерти схиляються до думки, що ні.

Загалом, якщо коротко характеризувати наслідки ухваленого Закону, то він дає змогу:

- створити ілюзію демократичності виборів і переконувати у цьому Європу, українське суспільство;

- частково нейтралізувати можливі протестні настрої у суспільстві у разі масових фальсифікацій на виборах;

- частково обеззброїти опозицію під час захисту результатів голосування;

- використовувати веб-камери як форму контролю за голосуванням окремих типів виборців, зокрема загітованих шляхом адміністративного тиску;

- без жодних тендерів освоїти 1 мільярд гривень.

Це лише невеликий перелік проблем, який одразу спадають на думку. Насправді ж фантазії «ідеологів» Закону можуть бути набагато різноманітнішими.

Отже, якщо хтось запитає, кому потрібні відеокамери на дільницях - народу? Звичайно, ні.

Досвід попередніх виборчих кампаній показує, що суттєвим чинником, який великою мірою впливає на ставлення громадян до виборів, є їх правова необізнаність щодо інформації законодавчої бази виборчого процесу та механізмів участі у виборах (особливо сільського виборця, у якого доступ до інформації значно обмежений, ніж у великих містах). А також - неусвідомлення виборцями важливості власного волевиявлення та можливостей впливу їх голосів на результати виборів, нерозвинутий механізм незалежного спостереження за процедурою виборів.

За підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні, громадські організації, їх групи довготермінових та короткотермінових громадських спостерігачів разом з журналістами здійснюватимуть моніторинг виборчого процесу в Дніпропетровській області та попередження порушень виборчого законодавства шляхом проведення незалежного громадського спостереження за виборчим процесом, відкритістю, прозорістю та демократичністю виборів. Реалізація цих принципів має бути забезпечена всім комплексом процедурних норм, якими є норми Закону України «Про вибори народних депутатів України», а також ефективністю впровадження на дільницях камер відеоспостереження в Дніпропетровській області та донесення інформації про результати моніторингу до широких верств населення та громадськості.

ЛИЦА

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...
Спостерігаючи за тим ідіотизмом, який відбувається серед виборців у Фейсбуці, дійшла до висновку, що українцям взагалі не потрібен президент. Їм потрібен лише дуже хороший психіатр. І тому напрошуєтьс...