App Store Google Play

Пісенна творчість на честь політичної верхівки: від цинізму до ідіотизму

13.08.2012 09:45

Передвиборча кампанія набирає обертів, тож аби обіцянки кандидатів легше і глибше в'їдалися в мізки елеторату, партійні штаби звертаються до всіх можливих форм, окреме місце серед яких займають пісенні.

Можливо, це роблять для того, щоб виборча маячня здавалася не такою вже маячнею на фоні недолугих рим та примітивної музики, тим більше, що наш народ чомусь ніяк не хоче забувати про совок. З іншого фоку фальш, лицемірство і відвертий ідіотизм текстів не можуть викликати нічого, окрім посмішки та хіба що сарказму. Один з останніх таких «хітів» - пісня про   Партії Регіонів у стилі шансон:

Многих в Президенты выбирали,

Но они что, где, когда не знали,

И лишь Янукович умело,

Правильно взялся за дело.

В Донецке, в Киеве, во Львове,

в поселках всех районов

Мы доверяем только ей -

Партии регионов.

Кто на порядок наступает,

кто строит провокации -

Они и в этот раз

не остановят нас!

Втім, якщо розглядати інші приклади "пісенної" творчості на адресу українських політиків, можна легко дійти висновку, що передвиборча маячня - це ще не найгріший варіант. Естетика шансону хоч якось поєднується з образом Партії Регіонів та й спрямована вона на тих, хто добровільно скачає або придбає цю пісню.

Набагато сумніше все з тими, чию участь у політичних іграх не можна назвати ані добровільною, ані свідомою. Кілька років тому керівник дитячого ансамблю «Барбі-джаз» Олександр Мірошниченко довів, що совок з України ще не пішов, продемонструвавши абсолютне тоталітарне формування культу глави держави у наймолодших її громадян. Виявилося, що варто навчитися вимовляти складні букви типу "р" і тебе тут же можуть поставити співати пісеньку про "президента дядю Вітю Януковича". Саме це зробив зі своїми п'ятирічними вихованицями керівник ансамблю «Барбі-джаз». Дав джазу, так би мовити.

Радуются люди, весь большой Донбасс,

Слышится повсюду: «Наконец у нас».

Дядя Витя сильный и большой,

Дядя Витя - дядя волевой,

Дядя Витя - дяди лучше нет,

Дядя Витя Янукович - умный президент.

Он, конечно, любит с детками играть,

Хорошо с ним будем жить и процветать.

Пусть везде отныне песенка летит,

По всей Украине пусть она звучит.

Хоча порівняно з совком, ми маємо рідкісне удосконалення образу вождя і скорочення дистанції між ним та майбутнім електоратом. Якщо Леніна просували дітям як дідуся, то Янукович залишається дядею, навіть незважаючи на те, що він вже давно Леніна пережив. Втім, Янукович не єдине джерело натхнення для творчого колективу юних барбі. Ще, наприклад, виявилося, що героєм п'ятирічних дівчаток вже давно не є кіт Леопольд чи там Івасик-Телесик. Тепер їх з дитинства привчають пієтету перед олігархією, підсовуючи пісні на честь Ахметова.

З іншого боку, правляча партія не єдина здатна на продукування музичних творів, які у примітивності можуть посперечатися навіть з рядками "Мы доверяем только ей - Партии регионов". Чого вартує набір слів "Юля, Юля - Україна! Юля, Юля - у нас єдина". Якщо таке називати піснею, то кожен з легкістю зможе зробити свій вклад у творчу скарбницю України. Прикривати рекламне передвиборче лайно буцімто пісенним мистецтвом, така ж єресь, які і вся політична активність наших можновладці, бо ані пісенним, ані мистецтвом це не назвеш. Пропоную ознайомитися з пафосним і естетично-нестерпним доробком, з допомогою якого намагаються загітувати за ВО "Свободу". І що? Свобода ж ніби й не Партія Регіонів, але агітації в найкращих її традиціях.

Втім найсмішніші політінформаційні кліпи все-таки не на найвищому державному рівні, а все-таки в регіонах. На жаль, вони не дістають широкого поширення в масах, адже реалістичнішого портрету політика, аніж призму поглядів тих, хто намагається йому догодити, не знайдеш. З огляду на все вищенаписане, взагалі хотілося б, щоб у кожного депутата був таки доробок, щоб зрозуміти ступенем талановитості мистецького твору визначити, чого ж він все-таки вартий. Пропоную оцінити таланти журналіста й депутата луганської облради Родіона Мірошника підпільне прізвисько "Валєріч, Валєріч, в ефірє кароль каралєвічь".

Підтримувати культ президента можна також і без музичного супроводу. І не обов'язково в риму, головне, щоб відверто і з душею.

Виктор, ты - свет наш и знамя.

С тобой мы пойдем на врагов!

Веру принес ты народу.

Счастье, свободу и кров.

Виктор ты наш лучезарный!

Светоч, надежда, любовь!

Действуй, командуй, веди нас,

На подавленье врагов!

Тучи рассеются, знаю!

Светлая жизнь к нам придет.

Все твои недруги злые,

Вся эта желтая мразь,

Сгинет она в одночасье.

И да придет благодать!

Светлая жизнь наступает.

Благая весть впереди.

Действуй, командуй, веди нас -

На подавленье той тьмы!

Треба бути дійно геніальних чільником, щоб надихнути на риму "мразь - благодать"! Якщо ж вас взагалі важко з римуванням, навіть таким, то можна просто взяти давно відомі рядки і замінити відомі слова на ті, що дійсно гріють серце.

Не нужен нам берег турецкий!

Америка нам не нужна!

А нужен нам парень Донецкий!

Которым гордится Страна!

Втім, радянські традиції сучасної творчості цим не обмежуються. Тепер ми маємо свої гімни монтажників-висотників, тільки-от пишуть їх вже не для трудового народу, а для представників бюрократичної машини, так, ніби в цій сфері недостатньо пафосу. Вірус "гімнотворчості" (і корень тут зовсім не слово "гімн") з шаленою швидкістю поширюється держструктурами. Відтак Нацбанк співає пісню про гривню.

Полюбив я тебе, ти моя Україно,ще з дитинства свого і назавжди.

Банки - мужні сини, твоя донечка гривня

Ще прославлять тебе, тільки трохи зажди.

Вони разом працюють старанно й сумлінно,

Служать вірно країні моїй кожен день,

В ці буремні роки повернувши надію на стабільність життя і заможність людей.

Ти даруєш добробут, надію,

 Ти - подяка старим і турбота малим.

Українська натруджена гривня хай проллється на Вкраїну

Укрзалізниця, незважаючи на те, що Хюндаї ламаються непристойно часто, теж співає. Як в тому анекдоті: "З математики - 2, з фізики - 2, з хімії - 2, зі співів - 5. Він ше й співає!". Поїзди ламаються - Укрзалізниця співає!

Віддзвонюють лунко колеса,

Летять і летять поїзди

Зі Львова на Прагу й Одесу,

Не скажеш ти їм «підожди».

А ми оглядатись не вмієм,

Нам хисту і сил вистача,

Життя на пероні надії,

Сьогодні ти нас зустрічай.

Залізниця, залізниця,

Наша львівська залізниця,

І привозиш, і відвозиш,

Та не кажеш нам «прощай».

Залізниця, залізниця,

Семафор твій нам ясниться,

Ти привітними руками

Обнімаєш рідний край

Як бачимо, хисту Укрзалізниці вистача не лише на роботу, а ще й на пісенну творчість. І таких прикладів безліч, та все ж не варто захоплюватися, бо текст може стати безкінечним, давайте просто подивимося "Зачем даны судьбою погоны" дніпропетровській міліції.

Що, думаєте, що гірше не буває? Буває! Варто лише найвиднішим і найцинішнішим фігурам української політики заспівати і стане гірше. Ми вже не раз мали можливість в цьому переконатися, зокрема завдяки чудовому концерту "Україну мають таланти".

Сумно, але ми не можемо не визнати "таланти" відверто визнали, що таки "мають Україну" і їхня музична творчість, далеко не найгірше, що могло з нами статися.

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...
В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...