App Store Google Play

Не хочеш бути ідіотом – переходь на українську

23.07.2012 08:51

Здається, геть уся Україна вкрилася білбордами і лайтбоксами з відверто виборчою рекламою комуністів, яка торкається тих чи інших питань, але об'єднана спільним гаслом «Вернём страну народу".

Щедрість КПУ просто-таки неймовірна: безплатна медицина й освіта, гарантована праця, житло для трудівників, гідна та забезпечена старість - і так далі, і таке інше, слід розуміти, у разі приходу партії до влади. Вказані і фінансові джерела такого розквіту майбутньої «червоної України»: націоналізація вкраденого у народу, справедливий податок на розкіш та кримінальне переслідування крадіїв.

Круто? Круто! Тотальна пропаганда, майже такого розмаху, як у 1917-му. І пропаганда достатньо ефективна: як засвідчують результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у середині червня, коли ця кампанія тільки розпочалася, за КПУ були готові віддати голоси 10,6% тих, хто висловив готовність узяти участь у виборах або 5,8% від загального електорату країни. Сьогодні, цілком імовірно, кількість прибічників гасел Компартії зросло. Ймовірно, це число і далі зростатиме - до певних меж, звичайно, але так чи інакше, думка про близький відхід комуністів з політичної арени, яку висловлювали ще кілька років тому деякі аналітики, виявилася невірною.

Звичайно, причиною цього є далеко не тільки сама пропаганда. Передусім ідеться про реальне погіршення соціально-економічної ситуації в країні (бо ж переможні урядові реляції - це одне, а дійсність - це зовсім інше), про різке зростання соціальної тривожності, негативного бачення майбутнього. Але і пропаганда працює - такої ефективної та професійної пропагандистської машини нинішня КПУ ще ніколи не мала. Так само, як не мала вона і стільки грошей на тотальну пропаганду. І - на додачу до всього - з початку століття вона не мала й такої добре підготовленої аудиторії.

Хіба ж бо даремно працювали з 2000 року й по сьогодні російські телеканали - і державні, і приватні - показуючи і в художніх, і в «документальних» фільмах (за рідкісними винятками) радянську дійсність у привабливих тонах - так, звичайно, були окремі недоліки, але ж де їх не буває? Хіба не було - навіть у часи «націоналіста» Ющенка - безперешкодної трансляції всього цього пропагандистського мотлоху (а, крім фільмів, були ж і публіцистичні передачі!) на Україну, особливо на її східні й південні регіони? Хіба не блокували українську демократичну (не лише україномовну) пресу у Криму й Севастополі? А численні крамниці та ятки з написаними: «Цены как в СССР», «Советское качество», «Колбаска - объедение, как было в СССР» не забули?

Звичайно, з позиції знання основ макроекономіки та володіння елементарною інформацією про сучасний світ, ба, навіть під оглядом здорового глузду зрозуміло, що все агітаційно-пропагандистське шумовиння КПУ - то повна дурня, розрахована на ідіотів. Починаючи з головного гасла (цікаво, коли в СРСР влада належала народові?) і закінчуючи «справедливим податком на розкіш», який начебто дасть можливість профінансувати й Пенсійний фонд, й охорону здоров'я, і вищу освіту (це скільки ж треба брати з кожного мільярдера? по мільярду щорічно? а звідки ж ті гроші візьмуться, якщо ще й націоналізувати цілу низку галузей і підприємств?). Та головне - не гасла, а практична діяльність КПУ в останні роки. Хіба не фракція цієї партії у 2006-07 роках забезпечила прем'єрське крісло Віктору Януковичу й увійшла в парламентську коаліцію з «партією великого капіталу», як її чесно назвав тоді Дмітрій Табачник? Хіба сьогодні фракція КПУ не підпирає уряд і не голосує за помахом руки Чечетова за подальше обкрадання народу (чи не найяскравіший новий приклад цього - виключення Гостинного двору у Києві зі списку об'єктів культурної спадщини, що дозволяє його приватизацію)?

Але потенційний електорат комуністів нічого цього не бачить і бачити не хоче, живучи за принципом Пушкіна: «Ах, обмануть меня не трудно!.. Я сам обманываться рад!». Тільки ж у великого російського поета йшлося про природне кохання чоловіка до жінки, а у виборців КПУ - про якесь дуже своєрідне збочення типу любові народу до партії та партії до народу...

А тепер - маленька загадка: якою є питома ознака цього потенційного електорату КПУ. на кого розрахована й кому адресована численна пропагандистська продукція? Якою є надзвичайно важлива - за сьогоднішніх українських обставин - риса симпатиків та виборців Компартії, тобто людей, які радісно й добровільно поводять себе як ідіоти?

Цією рисою є російськомовність, причому - російськомовність принципова.

Ані в Києві, ані за його межами, ані в інтернеті білбордів, банерів та наліпок комуністів немає якоюсь іншою мовою, крім російської. І в ефірі реклама КПУ переважно російськомовна - хіба що на деяких телеканалах та на радіо ця реклама є україномовною, очевидно, у силу вимог де-не-де ще діючого закону про рекламу. Ба більше: й у пресі тексти, присвячені ініціативам та діям КПУ й присмачені, на думку експертів, ознаками «джинси», також не просто російськомовні, а й опубліковані у спеціально підібраній газеті: «Комунисты подросли»; «Царьков: Миллионеры нашли лазейки, чтобы не платить налог на роскошь»; «Е.Самойлик: Большинство ВУЗов готовят будущих безработных». Все це - «Комсомольская правда в Украине», яку спеціально не треба представляти обізнаному читачеві.

Зауважу, що охочих віддати голоси за «Нашу Україну» Віктора Ющенка, за даними соціологів, близько одного відсотка від тих, хто висловив готовність узяти участь у виборах. Іншими словами, якщо повірити інформації, що її поширює російське телебачення та деякі малоросійські за духом рептильки (мовляв, україномовних громадян в Україні - 55%, російськомовних - 45%; цікаво, невже ніхто кримськотатарською та іншими мовами не спілкується?), то виходить: україномовних ідіотів у 12 разів менше, ніж російськомовних, отож україномовність є ефективним засобом від ідіотизму...

P.S. До уваги симпатиків КПУ та великоросійських шовіністів: у цьому та інших своїх текстах автор уживає терміни «ідіот» та «ідіотизм» не у медико-клінічному, а у філософськи-політологічному сенсі. Традиційне медико-психологічне визначення поняття «ідіот» - людина, що несповна розуму, божевільний. Проте мудрі давні греки в добу Античності вживали слово «ідіот» трохи в іншому сенсі - для позначення персонажу, органічно нездатного на свідоме політичне життя, на управління державою (не має значення, в ролі рядового виборця чи урядовця). Одне слово, ідіот - це громадянин, неспроможний бути громадянином. Відтак ідіоти в цьому сенсі - це люди вельми небезпечні у разі, якщо вони беруться до управління державою. Власне, і сучасне медичне й психологічне значення слова «ідіот» недалеко відійшло від давньогрецького: йдеться про людей, котрі внаслідок хвороби не можуть бути повноправними і дієздатними громадянами.

А у зв'язку ідіотизму як політично-світоглядної недуги з російськомовністю нічого дивного немає: ця російськомовність у переважній більшості випадків виступає наслідком тривалого колоніального тиску, тоталітарного терору й новітнього агресивного російського інформаційного імперіалізму.

Звісно, кожна нація має право на своїх ідіотів, як говорив один із лідерів світового сіонізму одесит Владімір (Зеєв) Жаботинський. Мають на них право й українці. От тільки якби позбутися ще й ідіотів, накинутих ззовні колишньою метрополією та дбайливо викохуваних нею ж та її сателітами у теперішній Україні, - чи не стало б усе в нашій країні поволі на свої місця і чи не зайняли б ми гідне місце у світовому оркестрі націй? Схоже, що так...

Отож для тих, хто не хоче поповнювати лави ідіотів, є надійні ліки - перехід на українську мову у спілкуванні й український спосіб думання у вчинках.

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...
Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...
Юрій Фоменко

Сільський автобус

Сільський автобус кінця 70-х.Дочекавшись обвітреного і запиленого, задимленого і замученого сільськими дорогами ЛАЗа, вмощувалися на твердих його кріслах, бажано біля вікна. Гойдало, гицало, раз-у-раз...