App Store Google Play

Я не я і рука не моя!

13.07.2012 10:00

Права рука для "здрастуй", а ліва - для хабара
Народна мудрість

Вже півроку у розмовах з притомними чи хоч півпритомними депутатами Верховної Ради ми пояснюємо, просимо, благаємо заблокувати роботу парламенту, аж поки не буде введено персональне голосування. І півроку чуємо у відповідь: "Для цього нема критичної кількості депутатів". Або: "Для цього немає волі керівництва".

Коли йдеться про акції за визволення Юлі - воля є. А як питання стосується нас із вами, звичайних людей, голоси яких крадуть щодня у Раді, тут опозиція безсило розводить руками.

І от врешті настав передбачуваний апофеоз - "ухвалення" мовного закону.

Офіційно заявляємо: основною причиною цієї події стала можливість голосування чужими картками. Вона ж спричинила і усі радівські силові акції. Якби Ельбрусу Тедеєву треба власноруч тиснути кнопку, хто б тоді займався мордобоєм?

Тепер зроблено наступний крок. Не тільки чужі картки, але й пряме "кидалово" стає процедурною нормою.

Вітаємо! Ми стали свідками встановлення нових регламентних процедур, які віднині діятимуть у парламенті, якщо можна назвати парламентом малину, де збираються кидали та дресовані багаторукі мавпи.

Стає зрозумілим, у який саме спосіб тепер ухвалюватимуть будь-який конфліктний закон - хоч тобі Трудовий кодекс, а хоч нове виборче законодавство. Точно так, до речі буде "запущено" земельну реформу і Конституцію. А що тут вигадувати - методологія відпрацьована, виконавці навчені, можна по десятку законів за годину штампувати.

В таких умовах постає логічне питання - а навіщо взагалі потрібно боротися на осінніх виборах? Картку ж у депутата забрати можна у будь-який спосіб - купівлею, шантажем, врешті можна й просто поцупити, як-от це сталося з Томенком, за його версією. Можна, до речі, просто відібрати силою - чемпіонів серед депутатів вистачає. Натуманив собі триста карток - і готово. Керуй собі державою, і чхати на результати волевиявлення.

Кожній розумній людині зрозуміло, що корінь проблеми з мовним законом Ківалова-Колесніченка - зовсім не в одіозності цих особистостей. Навпаки: якби за пультами замість спритних мавп сиділи живі депутати, це потворне дітище передвиборчої боротьби не набрало б навіть двох сотень голосів. Адже не всі регіонали є закінченими відморозками. Більш за те - дехто з них навіть здатен прочитати та зрозуміти суть законопроекту.

Ми вже писали, що запровадження технічної процедури персонального голосування повністю змінить передвиборчу ситуацію. Серйозні бізнесмени не можуть дозволити собі просиджувати штани у залі, і тому не тільки списки виглядатимуть восени зовсім інакше. Це взагалі обмежить фінансовий ресурс перегонів і тупа купівля виборців поступиться місцем справжнім політичним технологіям.

Персональне голосування - питання життя і смерті нашої держави. Зробити так, щоб депутати нового скликання Верховної ради з першого ж дня голосувати кожен за себе - критично важливо. Це - єдиний шанс зупинити владний безприділ без масштабного кровопролиття.

Проте опозиція чи то не читає наших статей, чи то не має часу подумати - вона охоче приймає запропоновані владою правила гри і відбувається абстрактними обіцянками після перемоги на виборах прийняти такий закон, що ого-го! От тільки як перемогти, коли у тих, хто встановлює правила гри, одна багаторука мавпа голосує за п'ятьох?

Втім, для зміни ситуації гіпотетичні можливості можна все-таки пошукати.

Першим і очевидним варіантом може бути ультиматум про персональне голосування під час торгів стосовно долі спікера і нинішнього парламенту. Сваволя у парламенті перейшла межу і, здається, навіть Литвин це може нарешті зрозуміти.

Проте, судячи з ухвалених за мавп'ячою технологією змін до регламенту, жодних торгів не планується. Всі ці "закони" запросто спрямують президенту без жодного спікерського підпису. Одним порушенням більше, одним - менше, яка різниця?

Другий шлях - блокування Ради опозицією не "за Юлю", не "за мову", а за те, щоб парламент припинив бути зоопарком і знову став представницьким органом влади. Проте на це, як нам говорять, нема критичної кількості депутатів і бракує волі.

Ото і все. І, як кажуть, на Галичині: нема на то ради. Чи може, у цьому випадку треба писати: нема "Ради"?

І тут раптом в голові виникає божевільна думка - а може, варто самим піти на вибори? Хоч би для того, щоб особисто ламати руки кожному, хто голосує "за того парня" А що, голосування за Харківські угоди довело, що ламати руки - вправа цілком парламентська.

До того ж справедливо помічено, що поламаною рукою дуже тяжко вставити чужу картку у систему "Рада".

УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Під тиском багатотисячних протестів нам дійсно вдалося уникнути швидкої капітуляції, але загроза повзучої капітуляції, з далекосяжними для держави та нації наслідками, є цілком реальною.Зе суттєво ско...
Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...
Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...