App Store Google Play

Нас нє надо жалєть

11.07.2012 13:41
Вона була фантастична - рожева футболка, спортивні штани й якісь несамовитої висоти підбори. Довге волосся, фарбоване, ясна річ. Вийшла на зупинці, купила гримучу слабоалкогольну суміш і чіпси, сніданок туриста, так би мовити.

І та, що стояла поруч із нею, теж була фантастична - мала коротку спідницю й прозору майку з позолоченими прикрасами. Взута була в босоніжки. Пальці на руках та ногах пофарбовані були в яскравий колір, щоправда на ногах лак устиг припасти пилом.

Батьківщину, подумав я, можна любити хоча би за строкатість. А ще за поетичність. Можна, звісно, взагалі не любити, проте це не зовсім чесно і зовсім не продуктивно - нам усім доводиться рухатися цими розваленими дорогами, нам усім випадає сідати до цих старих допотопних автобусів, набиватись туди з усіма нашими торбами й пакетами, з усім нашим одягом, запахом та сміхом.

Зверхність та естетство тут просто недоречні, оскільки почуття батьківщини і почуття прекрасного - це часто різні почуття, потрібно вміти їх розрізняти. І доки я так думав, водій почав нервово збирати пасажирів, і дві мої попутниці поспішили зайняти свої місця, готуючись до продовження безкінечної захопливої мандрівки.

Подорож на малу батьківщину дивовижним чином щоразу перетворюється на подорож не так крізь простір, як крізь час. Іноді здається, що час у деяких місцях просто зупиняється, оскільки йому тут немає куди поспішати.

Ти можеш повертатись на ті самі місця, напевне знаючи, що ти там зустрінеш і з чим ти там зіткнешся. Погані дороги й безкінечні базари, довкола яких усе крутиться, політична реклама й тотальна ностальгія за тим, що безнадійно минуло й уже ніколи не повернеться.

Життя за своїми законами, свої принципи та звички, власна думка з будь-якого приводу, упертість та послідовність у повторюванні давніх помилок. Можливо ця послідовність і є найважливішою річчю в житті людей, яких ти знаєш багато-багато років.

Скажімо, розмови з батьками. Тато, зустрівши мене, з ходу виявив незадоволення діями парламенту, висловивши ідею необхідності фізичного усунення всіх без винятку народних обранців. Це м'яко кажучи. Натомість доволі схвально відгукнувся про нинішнього президента.

"Що ж, - питаю я його, - тобі подобається, як ти тепер живеш?".Подобається, відповів він, головне - пенсії дочекатись. Мама, зі свого боку, щодо президента налаштована значно скептичніше. Так само, як і до ЮВТ.

Радить її, ЮВТ, відправити на сільгоспроботи, щоби не їла даремно державні харчі. Говорити з батьками про політику - взагалі окреме задоволення. Кожного разу, перед черговими президентськими чи парламентськими виборами, все це завершується довгими політінформаціями та їхніми обіцянками хоча б цього разу не голосувати за регіони.

І кожного разу вони цю обіцянку порушують. З тим, щоби далі вголос вигадувати різні форми фізичних та моральних покарань для представників влади та опозиції.

"А шо це вони придумали з язиком? - питає мене тато". "Придумали закон,- пояснюю я, - щоби можна було вільно говорити російською мовою". "Ну правильно, - погоджується тато, - руська ж луччя". Російською він не говорить. Українською теж. Можливо тому й не розуміє, що я йому говорю.

Іноді страшенно хочеться всіх нас пожаліти. За те, що ми так дивно живемо і так мало хочемо. За весь цей убитий транспорт, яким ми користуємось, за жахливі дороги, на яких ми втрачаємо рештки здоров'я, за весь той китайський непотріб, який ми на себе одягаємо, за все те вітчизняне лайно, яким ми харчуємось.

За нашу впевнену в собі владу, за всю цю недолугу державу, яка так і не стала своєю для більшості співгромадян. За посушливу погоду й виснажливий клімат, за байдужість богів і черствість долі, за несприятливі обставини й печальні перспективи.

Нас справді є за що пожаліти. Але кожного разу я сам собі говорю - та ладно, ну що ти, не треба нікого жаліти, не треба ні про що шкодувати, все діється так, як має діятись, як ми того заслуговуємо, тож нічого розпускати соплі.

Це наші обставини і наші перспективи, і скільки не посипай головою попелом - навряд чи вони зміняться без нашої участі. Все, що я можу - далі чесно сплачувати податки, щоби мої батьки вчасно отримували свої пенсії, лаючи при цьому політиків і голосуючи за них на чергових виборах.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Відверто кажучи, давно втомився читати такі заголовки, як "Україні потрібен націоналізм!". "Націоналізм - саме те, що потрібно Україні". "Україні не вистачає націоналізму".Все це, звісно, прекрасно. І...
Під тиском багатотисячних протестів нам дійсно вдалося уникнути швидкої капітуляції, але загроза повзучої капітуляції, з далекосяжними для держави та нації наслідками, є цілком реальною.Зе суттєво ско...
Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...