App Store Google Play

Не даймо себе "розвести"!

09.07.2012 09:55

Конфлікт на нижчому рівні створює стабільність на вищому.
Друга максима Кататаксису

Вони хочуть, щоб ми визначали своїх за мовою, а не за свідомістю. Щоб для нас мова стала кольором шкіри, групою крові. Щоб ми думали лише про свій егоїстичний мовний інтерес і хотіли перемоги будь-якою ціною.

Вони хочуть, щоб від відчаю ми взялися за зброю або, принаймні, побили шибки - і радітимуть, коли так станеться. Тисячі професійних силовиків для протидії цьому тренувалися усе своє життя.

Вони хочуть, щоб ми прийняли їхні правила гри: ділилися і боролися самі проти себе. Щоб агресія і злість не дали нам думати спокійно і холодно, щоб ми були натовпом бездумних крикунів, що не мають плану і дисципліни. "Розводи і владарюй", - їхні засоби, відомі з давніх-давен.

До російськомовних друзів

Шумно что-то у вас по поводу языка... Как-будто в Украине больше проблем нет. Ни коррупции, ни кумовства, ни откатов.
Репліка з ФБ.

Не сварімо "мозок" (мову) зі "шлунком" (економікою і соціалкою)! Це - різні виміри, кожен із них важливий, але їх не варто змішувати: ми ж не сперечаємося про те, що важливіше - їсти чи думати?

Хто хоче побачити як працює "двомовність" - поїдьте у Білорусь. Білоруська як "перша", котра стала "другою", а зараз, по суті, зникає - більш ніж яскравий приклад.

Не будьте циніками - розмови про "ринкову" (у якої, наприклад, 95% книжкового ринку) і "неринкову" мови - це чистої води рівні правила для вовка і ягняти: зразу відомо, хто тут кому шашлик.

"Вільний" вибір мови рекламодавцями, кінотрансляторами, органами влади - це банальне виключення української із обігу.

Русифікація була і є сьогодні - визнаймо цей факт. Признаймо за українською право на її існування, її право на захист як слабшої!

Головне завдання - це знести кримінальний режим, котрому смакує дерибан України. Дамо себе поділити - будемо рабами, що цькують одні одних на розвагу і користь хазяїв. Але давайте обійдемося без цього.

До україномовних друзів

Документально зафіксували поділ України за мовною ознакою. Ну, не є ті люди українцями. І все. За походженням та паспортом - так, але не за мовною, культурною, політичною та ментальною ознакою... не люблять вони ні мову, ні культуру й історію та традиції. Бо воно їм чуже. Це нормально.
Із ФБ

Переносити Колесніченка і Ківалова на всіх виборців ПР - як мінімум, ідіотизм. Ці звичайні люди народилися у російській мові і живуть у ній зараз, так що говорити про "зраду" чи "дегенератство" - така ж дурниця, як розказувати про "австро-німецький" проект галицької мови.

Чи можемо ми адекватно розвінчати регіональні страшилки про "насильницьку українізацію"?

Інша справа, що історично складена реальність є пост-колоніальною. Що найбільшою російськомовною групою є саме російськомовні етнічні українці - і з цим теж треба щось робити. Тільки от без їхньої доброї волі - не буде нічого. Як ми можемо цьому сприяти?

У Києві склався цікавий білінгвізм, коли ніхто не переходить з мови на мову і не змушує до цього співбесідника. Стратегії "не розумію російської" і "если уважаешь - говори со мной по-русски" - однаково шкідливі. Повага є ключем до миру.

Силами тільки україномовної України ми режим не змінимо. Консенсус щодо демократії як правил гри повинен іти понад мовні дискусії.

Конструктив

Я хочу громадський мовний конгрес, де адекватні україно- і російськомовні вироблять спільні правила гри, зручні для обидвох спільнот. Не можна віддавати таке важливе питання на поталу морально нікчемній владі.

Мені потрібно моє "і": українською як державною, і мовою меншини - за потреби. Без "і" мовою, котру розуміють на всій території держави, стане російська, а українська стане "регіональною", а в перспективі - зникаючою.

Я хочу бачити у цій дискусії не дві, а двадцять дві мови. Тоді ми вийдемо із двомовного тупика на ширшу перспективу.

Насамкінець

Я не хочу бути "професійним українцем". Моя українськість - це не партійність, не племінність і клановість, не контркультурність. Я просто хочу бути собою, і хочу, щоб мої діти не чулися емігрантами у своїй країні.

Я не боюся російської мови і не хочу виключати російську із свого інтелектуального обігу: гетто не перемагає.

Я хочу Великої України - різної, складної, інакшої. Я бачу у ній потенціал змін.

Я хочу адекватної, нормальної розмови на тему того, яке місце має займати російська мова в Україні. Давайте разом протистояти цьому "гоп-стопу", а спільну мову ми точно знайдемо!

УП

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...
Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...
Юрій Фоменко

Сільський автобус

Сільський автобус кінця 70-х.Дочекавшись обвітреного і запиленого, задимленого і замученого сільськими дорогами ЛАЗа, вмощувалися на твердих його кріслах, бажано біля вікна. Гойдало, гицало, раз-у-раз...