Вчора, 15 травня, у День памяті жертв політичних репресій на території меморіального комплексу, розташованому на 9 км Запорізького шосе, відбулась траурна панахида по закатованих сталінським режимом наших земляках, що в період з 1936 по 1939 роки масово захоронювались на цьому місці. Панахиду відслужили священники УПЦ КП в присутності небагаточисельної громади активістів національно-демократичних партій та громадських організацій. Був серед них і представник обласної влади, начальник управління внутрішньої політики Дніпропетровської ОДА В'ячеслав Сєргєєв.
Після покладання квітів до меморіальної скульптури відбувся мітинг, який відкрив голова обласної організації УНП Анатолій Сокоринський. З короткими промовами до присутніх звернулись також колишній політв'язень Петро Розумний, голова Дніпропетровської організації ВУТ "Просвіта" Віктор Таратушка, координатор ДОГО "ГРАД" Іван Дремлюга, очільник Дніпропетровської обласної організації КУН Микола Хоменко.
Промовці, вшановуючи світлу пам'ять по невинних жертвах, засуджуючи тоалітарний сталінський режим, наголошували на небезпеці реставрації диктатури в сучасній Україні. Яскравим прикладом цього є нав'язування владою суспільству червоного прапора, нібито як символу Перемоги у II світовій війні, а насправді символу червоного комуністичного режиму, непоодинокі випадки відновлення памятників комуністичним вождям Сталіну і Леніну, всеохоплююча ностальгія по комуністичній імперії - СРСР.
Як наголосив в своїй промові представник ДОГО "ГРАД" , незбагненним парадоксом є дії влади, коли з одного боку, президент країни публічно засуджує "кривавий сталінський режим" і в цей же час, з іншого боку, девятьох молодих патріотів- тризубівців силові органи "пресують по повній програмі" з арештами, увязненням в СІЗО, відкриттям карної справи з загрозою позбавлення волі на строк від 3 до 10 років тільки за те, що вони спиляли голову самочинно встановленому погруддю того ж таки диктатора Сталіна в Запоріжжі!
Нинішня влада, постійно здаючи національні інтереси на користь північного сусіда, реставруючи імперську комуністичну символіку, спотворюючи історичну правду, принижуючи державну українську мову, насаджуючи споживацькі світоглядні цінності, за своєю суттю не є українською, і вона має бути змінена за будь-яких умов.
З відчуттям виконаного обов'язку патріоти розійшлись по домівках. Над меморіалом небо захмарилось, але дощу так і не було.
Невже так і не буде того благодатного оновлювального політичного дощу, що проллється на нашу спраглу українську ниву, і ми, як завжди, наговоривши правильних речей, поїдемо по свої закутках до наступної нагоди? " З великої хмари та малий дощ"- каже гарне українське прислів'я. А ще кажуть, що вода камінь точить. А мені подумалось, що час, теж як та вода - він і точить, і лікує, і відроджує... Відродиться все справжнє, правдиве, споконвічне, наше українське!- так я подумав, з гордістю спостерігаючи, як молода мати і її дворічна дівчинка шанобливо вклоняються кам'яній меморіальній скульптурі - Матері з мертвою дитиною на руках...
Автор: Іван ДРЕМЛЮГА
