App Store Google Play

Як не стати членом Партії Регіонів. Керівництво до дії

20.04.2011 16:22

  Щоб у партію влади вам не оступитися -
Треба під ноги уважно дивитися!

Ось майже 20 років Україна незалежна. За часи її незалежності змінилося все. Колишні державні підприємства якимсь загадковим чином отримали своїх власників. Гарних чи поганих - не нам про це судити. Деякі самі потужні підприємства були розділені, а скоріше - привласнені тими, хто був найближче до влади. Та феномен України, як незалежної держави, в тому, що, будуючи демократію, вдалося збудувати повністю корумповане суспільство. Вимушені виконувати накази корупційних діячів і збройні сили, і правоохоронні органи. Якщо уважно придивитися до складу нинішнього керівництва країною, можна зрозуміти, хто керує нами. Це люди, вік яких від 50 років і вище. А це свідчить про те, що вони виховувалися і отримували освіту, загартовувалися, як керівники у часи Брежнєва. Коли головним керманичем була одна - єдина партія - комуністична. А оскільки теперішні правителі не мають інших зразків керівництва, то і всі методи їхньої сьогоднішньої роботи - яскраве продовження славетного комуністичного минулого.

Партія Регіонів створювалася як партія для регіонів, а стала партія одного регіону. По всій Україні почалася активна розбудова партійної інфраструктури. Люди, які приймали участь у створенні партії з першого камінця, вбачали в єднанні регіонів велику силу, яка зможе протистояти навалі політичного хаосу, що вирував на теренах вільної, незалежної України. Основною метою створення партії була децентралізація влади і надання областям можливості самостійно визначати головні напрямки свого розвитку. Як економічного, так і політичного. Та сталося так, що серед усіх регіонів панівну роль перебрав на себе Донецьк, обласний осередок якого з часом узурпував своїми руками всі органи управління партією. І вже з партії українських регіонів вона перетворилася в партію одного регіону. Це перетворення відбувалося за часів господарювання Президента Кучми. Тоді навмисно, чи за згодою з донецьким партійним осередком, почалося масове заохочення вступити до лав «міцної» партії. Завдяки цьому свої політичні «здібності» як зрілі політики змогли реалізувати ті люди, освіта яких навіть не пахне юридичною практикою законотворчості. А саме - водії, масажисти та інші. Одним словом, взуття почав шити пекар, а пироги став пекти чоботар.

От тепер про які доленосні зміни може йти мова, якщо людину, просто-напросто, купили і навчили піднімати руку або користуватися карточкою у системі «Рада» під час голосування? Депутати Верховної Ради, які пройшли по мажоритарній системі, всіма можливими методами економічного стимулювання, а ще простіше - хабарами та щедрими подарунками, «запрошувалися» до фракції Партії Регіонів. З часом ця більшість стала власниками досить-таки прибуткових підприємств, частина прибутку яких йшла на розбудову і розширення її чисельності. Саме з цього часу і почалося - партбілети могли отримати усі охочі, обмежень не було ні в чому. Навіть особа з кримінальним минулим або не зовсім «чистий на руку» підприємець могли гордо називатися «регіоналами».

Найбільше поповнення Партія Регіонів отримала тоді, коли методами адміністративного тиску з боку Прем'єр-Міністра Віктора Януковича, до складу партії добровільно-примусово приєднувалися директори і власники потужних підприємств промисловості та сільського господарства. Чисельність регіоналів збільшувалася на тисячі членів лише за допомогою одного телефонного дзвінка. А тим, хто заперечував - телефонували двічі-тричі, але уже правоохоронні органи, прокуратура, податкова. Такий тиск змогли витримати одиниці. Отож, якщо ви на сьогоднішній день не в Партії Регіонів, то радійте тому, що ця «блакитна» хвиля не змогла потопити вас і ваш бізнес.

Та як каже народна мудрість: «Не так сталося, як гадалося...» Вибори Президента після Майдану виразно показали, що «Любі друзі» зробили все, щоб країною керував Віктор Ющенко. А Віктору Федоровичу залишили почесне друге місце. І знову хочеться згадати народну мудрість: «Пани чубляться, а у холопів чуби тріщать». Що тільки державні керманичі не промовляли? «Ці руки нічого не крали...», «Вона працює», «Їй заважають», «Почую кожного». А результат цих обіцянок-цяцянок один - шалене зростання інфляції, міжнародні борги, і, як слід було цього очікувати, зниження рівня достатку кожного українця. Але на фоні всього цього, як не дивно, - в Україні почала зростати кількість людей, статок яких перевищив багатомільйонну позначку. При чому, ці їхні «заощадження» були навіть не в гривнях. Не залишилися вони поза увагою і журналу багатіїв «Forbes».

Ні одна розвинена демократична країна не дозволить прийти до влади людині, яка не відповідає високим вимогам морально - етичної чистоти. На жаль, тільки при нашій корумпованій владі знайшли собі притулок кримінальні авторитети. До того ж, досі на виборах працює брежнєвський принцип - «Перемагає не той, хто голосує, а той, хто рахує».

 «Друге пришестя» на владний олімп Президента Віктора Федоровича було схоже на показове шоу, сценарій якого був написаний вже давно і чекав тільки свого часу. Після проголошення ЦВК підсумків голосування та інаугурації новоспечений Президент України почав створювати собі послушну команду, яка повинна була виконувати його будь-які забаганки і примхи. На виборах місцевого самоврядування методи адміністративного тиску набули такого обсягу. Що навіть запеклі «біло сердешні», які до цього були головами сільських, районних рад раптово стали в чергу за отриманням партійних квитків. До того ж, не яких-небудь, а тільки Партії Регіонів. Про які моральні принципи та ідейні погляди тут може бути мова? Завдяки цим «скороспеченим регіоналам» після виборів сформувалася стійка вертикаль влади, яка охопила своїми міцними, залізними, блакитними щупальцями усе. Починаючи від сільських, селищних і закінчуючи районними, міськими, обласними радами, головами цих місцевих органів влади та прокурорами і суддями. Про те, на які дії тепер буде направлена ця вся владна вертикаль - навіть думати страшно. Самим хвилюючим і болючим питанням, мабуть, для всіх українців, є те, щоб ця братія не розпродала найбільшу нашу цінність - землю - закордонному капіталу. Адже в їхній зграї зелені папірці вирішують все.

Родючі чорноземи України ніколи не знали такої ганьби, яка зараз відбувається. Україна споконвіку була житницею Європи. Національним продуктом було завжди сало, а молочні ріки не мали меж. За роки незалежності бездарне керівництво країни знищило поголів'я корів і свиней, землі обробляються не господарями, а бізнесменами, котрі намагаються отримати максимальний прибуток з мінімальними витратами. І, як наслідок цього, ми отримуємо сало з Бразилії, сухе молоко - з Польщі, а гречку, вибачте за вислів, купуємо у бідного, нещасного Китаю. І це все відбувається в тій державі, яка колись запускала супутники і ракети?!

В останні два роки стало зрозуміло, що «Вона не працює», він не турбується про бджілочку. Всі важелі правління знаходяться в одних руках - вже ніхто не шкодить. Однак поганому танцюристу завжди щось та заважає. Така ситуація не може тривати вічно. Український народ прагне, щоб усі дипломатичні «динозаври», які досі не спромоглися зробити нічого для народу, залишили політичну арену і дали змогу працювати молоді. Яка має сучасну освіту, сучасні погляди, яка не знає методів комуністичного правління.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Як ми облаштуєм «Расію»

Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійсн...
Максим Мірошниченко

Як почнеться розвал росії?

Поразку на полі бою путінський режим не переживе. Може в конвульсіях буде оголошення мобілізації, але вона провалиться і режим розсипеться сам собою. Повернення Україні Донбасу і особливо Криму відкри...
Перемовини дають Путлеру тактичну передишку, шанс закріпитися на окупованих територіях, перегрупуватися, обманути і знову піти в наступ, щоби змусити нас до капітуляції. Ми маємо битися, щомиті і...
Раптом мені наснився мій колишній китайський партнер, пан Лю, дуже шанований у Китаї бізнесмен та інвестор, засновник багатомільярдного фонду. Він серйозно дивився на мене і говорив: "Лосія ето оцінь,...