App Store Google Play

Тактика революції

09.03.2011 18:31
Великою помилкою є чекати на масові протести, як реакцію на якісь суперзлоччині дії влади. Боротись слід тут і зараз. Атакувати систему слід на кожному кроці - холодні батареї - штурмуйте ЖЕКи, хамить чи краде місцевий чиновник - оголосіть йому громадський джихад, зажрався податківець - обвішайте весь район з його фото з підписом "Увага! Розшук рецедивіста!" і т.д.

Лише навколо конкретних проблем та локальних гарячих точок можна формувати реальні осередки опору. Більшість громадян не готові вийти на Майдан, але заблокувати ЖЕК, чи прийти на незаплановану зустріч в місцеву адміністрацію цілком можуть. Чим більше проблема торкається конкретного громадянина тим більша ймовірність його взяти участь у протесті. Українці поки що не готові змагатись за демократію чи незалежність, але виявляють активність у захисті своїх дворів від забудов, у захисті шкіл, парків та боротьбі з незаконними смтієзвалищами.

Громадянин, який один раз ковтнув свободи, один раз вийшовши на протест , один раз кинув виклик чиновникам є потенційним Че, або Кон-Бендітом.

Не шукайте соратників серед політичних активістів, краще об'єднайте бабусь, що тусуються на лавочці біля вашого будинку та домогосподинь проти бездіяльності ЖЕКів, селян проти розкрадання землі, базарників проти адміністрацій ринків чи податкових інспекторів, водіїв проти конкретних ДАІшників, студентів проти хабарників-викладачів. Так формується активна громадянська армія опору, яка атакує режим з різних боків. В процесі локальних боїв новонавернені активісти усвідомлять, що масштаби корупції не обмежуються їхнім районом, що крадуть на самій вершині влади, що потрібні глобальні зміни. Це створить передумови для реальних масштабних революційних подій.

Нещодавняпоїздка до Донецьку переконала мене у вірності цієї тактики. Сотні батьків зі шкіл, які хоче закрити влада протестують не зважаючи на тиск влади та МВС. Почались протести проти закриття ряду лікарень. Ці люди діють і фактично уже усвідомлюють, що вся державна машина прогнила, що потрібно повернути країну собі, громадянам. Якщо такі процеси відбуваються в Донецьку то чому вони не можуть охопити всю країну? Однозначно можуть!

Місія нас, «професійних революціонерів», - допомогти громадянам, які борютья за свої права - навчити їх проводити пікети, малювати плакати, подавати судові позови, працювати з медіа і т.д. Головне не нав'язувати своїх догм, «ізмів» та прізвищ. Ми отримаємо тисячі союзників, які завтра рознесуть цю владу так, що не те що Єгипет - Данія здригнеться)

Дії режиму в соціальній, національній та політичній сферах не залишають сумнівів, що ця влада - антинародна та антиукраїнська. Вона потребує негайного демонтажу. Політична, партійна опозиція зайнята взаємопоборенням і думає лише про відсотки на наступних виборах. Громадський опір лише в зародку, суспільні опозиційні рухи поки що шукають форми діяльності, а до загальнонаціональних організаційних структур ще далеко.

Виникає питання - "що робити кожному окремому громадському активістові?" Чекати поки назріє революційна ситуація, кочувати від пікету до пікету, безкінечно засідати на зборах одного з громадських рухів? Моя відповідь - діяти тут і зараз.

Спробую викласти такий собі "маркетинг-план" для кожного, хто наважився стати на шлях опору.

І. Інформаційна робота

Сьогодні ми бачимо, що свобода слова зникає. Тому поширення правдивої інформації є мегаважливою задачею. Розгорніть діяльність в інтернеті. Перетворіть свої профілі в соцмережах в незалежні опозиційні медіа. Навіть, якщо у вас немає хисту до журналістики - просто поширюйте лінки про злочини влади та дії опозиції. Відкрийте кілька блогів, зареєструйтесь на сайтах де є можливість коментувати матеріали, зробіть свою базу розсилки по електронній пошті. Все це є дієвими інструментами для інформаційної війни. Сьогодні український інтернет налічує приблизно кілька тисяч опозиційних активістів, якщо ця кількість зросте до мільйонів то, що цілком реально, то можна буде говорити про передумови для твіттер - революції на кшталт близькосхідних.

ІІ. Пропаганда

Будь-яка революція це масовий рух. Інтернету тут не достатньо. Потрібна вулична пропаганда. Не чекайте, що хтось вам подарує агітаційні матеріали. Є багато дієвих, простих та дешевих способів. По-перше, у багатьох з нас є принтери. Роздрукуйте агітаційний матеріал, який вам припав до душі та роздайте по дорозі на роботу чи навчання. Розклейте його у громадських місцях. По-друге, написи на стінах. Особисто я проти спотворення фасадів будинків, але у наших містах достатньо тимчасових парканів біля будівельних майданчиків. Тому балончик в руки і вперед. По-третє, банери та транспаранти - шматок матерії + балончик. Звіште банер з мосту, чи будівлі поблизу людної ділянки вулиці - і отримаєте повноцінний біл-борд.

Загальні зауваги до змісту та форми матеріалів прості - народне, зрозуміле формулювання думки, мінімум тексту, влучність та здатність до запам'ятовування, актуальність.

ІІІ. Створюйте автономні осередки опору

Шукайте однодумців в соціальних мережах, на роботі чи навчанні, серед близьких та знайомих. Спілкуйтесь, обговорюйте події, плануйте та дійте разом. Остерігайтесь надмірної масовості своєї групи. Оптимальна кількість 7-8 осіб, далі починається розкольництво та фракціювання. Уникайте бюрократизму, протоколів, посад та офіційних зборів. Зосереджуйтесь на тому, що вас об'єднуйте, а не на пусті дискусії та розборки. Координуйте свої дії з подібними групами чи громадськими рухами. Мережа автономних груп це оптимальна структура для громадянської опозиції.

IV. Бойкот

Не купуйте товарів та користуйтесь послугами у фірм, які пов'язані з режимом. Бойкотуйте їхні ЗМІ. Поширюйте інформацію про такі фірми по соцмережах з закликом до бойкоту. Не співпрацюйте з представниками колоніальної адміністрації. Подумайте над тим, як оптимізувати свій податковий внесок - все одно ці гроші вкрадуть, або вони підуть на боротьбу з нами.

V.Пряма дія.

Одразу забудьте про насильство. Не тому, що треба бути пацифістом, а тому що насильство неефективне. Воно лише зміцнює режим і дає підстави для репресій щодо всього опозиційного руху.

Для нас пряма дія це вуличні протести. Не зловживайте мало чисельними чи середніми пікетами. Це дискредитує весь рух. Коли ви переконані, що не зможете забезпечити масовість краще проведіть флеш-моб, хеппінінг, вуличну виставу тощо. Креатив часто діє краще за банальну масову акцію.

Віддавайте перевагу для локальних тем перед загальнонаціональними. Головне завдання таких заходів - привернути увагу до проблеми та залучити якнайширше коло зацікавлених осіб до протесту.

VI. Тиск на владу

Тисніть на владу завжди і усюди. Подавайте в суди за неналежне виконання вимог законодавства на всіх чинуш, які на це заслуговують. Типові позови легко можна знайти в інтернеті. Ходіть на прийоми громадян, щоб відстояти проблеми свого будинку, вулиці, району. Робіть масові телефонні атаки на чинуш. Пишіть скарги та складайте громадські протоколи. Не забувайте по можливості фіксувати своє спілкування на відео та диктофон. Поширюйте інформацію про ці кроки в соцмережах. Спонукайте інших до щоденного захисту власних прав.

VII. Безпека

Про безпеку під час опозиційної діяльності написано багато, від хрестоматійного "Малого конспіратора" до розлогих інструкцій по інформаційній безпеці. Тому обмежусь нагадуванням шостої точки Декалогу "Про справу говори не з ким можна, а з ким треба".

Кожен з викладених пунктів, мабуть, заслуговує детальнішого розгляду, але інформації про це все достатньо навіть у відкритих джерелах. Головний висновок цього нарису - дійте тут і зараз! Навіть один у полі воїн є сильнішим за тисячі бариг і чиновників, які тимчасово окупували нашу країну.

Запрошую всіх бажаючих удосконалити цей текст для подальшого поширення та впровадження!

УІС

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...