App Store Google Play

Реквієм за совістю

27.12.2010 12:16

Щомісяця помирає більше тисячі дніпропетровців. Кожного треба гідно провести в останню путь. І на це потрібні - тисячі гривень. Хтось ллє сльози - хтось рахує гроші.

Найприбутковіша комерційна площа

Це не офіси у новозбудованих торговельних центрах, а місця на кладовищах. На цвинтарях зараз встановлені такі ж закони, як і для живих - чим ближче могила до центру, тим дорожче місце для неї. У Дніпропетровську на сьогодні відкритими для поховання є тільки 2 цвинтарі, інші понад 40 - закриті. Однак процесії тягнуться туди мало не щодня. Ольга Петрівна, яка минулого тижня ховала дочку, про купівлю місця на кладовищі розповідає як про невід'ємний атрибут поховання. Мовляв, а як же інакше? Безкоштовно у Дніпропетровську спочити на погості - зась. "У конторі нам запропонували на вибір - На Сурсько-Литовському і Запорізькому по півтори тисячі місце, а у Діївці, чи на Клочковському можна і за тисячу сторгуватись". Купивши місце на одному з цвинтарів у Діїївці, вбита горем жінка через кілька днів після поховання отримала дзвінок на мобільний. "На мене почав кричати чоловік, лаявся він через те, що мою доньку заховали саме на цьому кладовищі. Як з'ясувалось, у ритуальної контори, через яку ми домовлялись за поховання, корпоративний конфлікт з адміністрацією. Ціну щось вони між собою не узгодили. Мені запропонували відрити труну та перепоховати в іншому місці".

Кілька днів Ольга Петрівна замість того, аби оплакувати померлу доньку, розбиралася у міжусобних війнах королів дніпропетровської "похоронки". На питання - а скільки потрібно, аби провести померлого родича у останню путь, жінка зітхає і подумки рахує. Потім озвучує суму, що дещо приголомшує - 8 тисяч гривень. Але це - за похорон економ класу на одному з офіційно закритих кладовищ... "Якщо у родичів немає таких грошей для скромної церемонії, то померлого ховають уночі, на сільських кладовищах, або на "другий поверх" до раніше померлого члена сім'ї" - розповідає копач Богдан. Він за пляшку та кілька десятків гривень береться вирішити питання з місцем на цвинтарі. Тільки буде це скраю, біля смітників, та подалі від очей адміністрації. "Якщо попадешся на тому, що ховаєш на чужій території, то у вириту могилу ляжеш сам," - такий ось кодекс честі у дніпропетровських похоронних справ майстрів.

Підпільні та офіційні королі "жмурного" бізнесу

В одному лише Дніпропетровську понад 50 приватних ритуальних служб мають офіси у центральних районах та рекламують послуги, надавати які не мають жодного права. Приватна ритуальна контора за законом має право лише торгувати вінками і трунами, але ні в якому разі не може орендувати землю кладовища, копати могили, продавати місця для них, обслуговувати похорон, брати плату за вхід. Коли у Дніпропетровську з'явилося комунальне підприємство "Ритуальна служба", на нього була покладена надзвичайно важлива місія наведення ладу у сфері ритуальних послуг. За законом лише комунальні підприємства мають право проводити поховання, вони ж і видають "паспорт" на могилу. Але на сьогодні комунальники не в фаворі. У всіх інтерв'ю керівник КП Валерій Литвиненко та його підлеглі розповідають про те, що нездатні подолати конкуренцію приватників. Чому ж дніпропетровці так вперто хочуть ховати "по беспределу"? Та ж Ольга Петрівна пояснює - ціни на атрибутику тут не менше ніж у приватних фірм, а місця на відкритих кладовищах (а їх тільки два) ще дорожчі. Правда, про це люди дізнаються вже коли приїжджають до комунального підприємства. До того ж родичів ще по телефону починають залякувати - тепер якщо ви звернетесь до приватників, то ваше несанкціоноване поховання буде просто рекультивоване! І це звучить не як інформація, а саме як шантаж, бо за право поховати офіційно доведеться викласти чималі кошти та ще й переплатити за супутні ритуальні послуги. І на самих офіційних цвинтарях панує атмосфера, ніяк не відмінна від тієї, що й на погостах, підконтрольних приватникам. Все ті ж неписані, але жорстокі закони "жмурного" бізнесу.

Оксана, яка нещодавно була на похороні свого небожа, шокована - на кладовищі у Краснопіллі в повному розпалі війна священників! Не всі святі отці мають право заходити з траурною процесією на територію цього цвинтаря! Лайка між людьми у рясах у стилі "це наша корова, і ми її доїмо" відбулась прямо на очах у вбитих горем родичів! А на іншому кладовищі, Сурсько-Литовському вже кілька років діє банда-металістів. "Неодноразово крали огорожу, крали хрест, навіть штучні квіти. Підеш до адміністрації, це ж не якесь там запущене сільське кладовище, наче б офіційне, мають бути хоч якісь заходи проти цих крадіїв. Але кожного разу у сторожці тільки знизують плечима - мовляв, ми нічого не зробимо. А в травні трапилась досить масова крадіжка - розтрощили кілька десятків могил, крали метал, так там без спецтехніки не обійдешся, на плечах не винесеш. І невже це все пройшло непоміченим прямо під носом у адміністрації?" - жаліється пенсіонерка Марія Карпівна. За рік вона кілька разів купувала хрест на могилу доньки, і впевнена - на той рік доведеться знову купувати.

Головний похоронних справ майстер Дніпропетровська Валерій Литвиненко вважає, що саме приватники поставили хрест на наведенні ладу з похованнями дніпропетровців, але до діяльності очолюваного ним підприємства, як бачимо, теж запитань більше, ніж відповідей. Поки що і комунальники, і приватні фірми діють за одним і тим самим принципом - заробляй, "поки клієнт ще теплий".

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Я пам'ятаю цю країну іншою

Перші мої покупки я робив ще на гроші з Леніним. Батьки відправляли мене малого в сільський магазин із прадідом, ветераном Великої Вітчизняної (це вона зараз Друга Світова:). Точніше купував він, а я...
Ярина Желдак

Незалежність

Скільки у цих словах гордості і болю. Втрат і надбань. Пожертв і здобутків. Незалежність має кольори. Такі ж, як у сміливості, рішучості, віри, безмежної любові і вдячності. Незалежність - ц...
Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...