App Store Google Play

Служба Безпеки Тоталітарного Режиму

15.12.2010 11:33

Уже й Янукович навчився вішати клюски на вуха, беручи приклад з Путіна та пояснюючи розгін Майдану новорічними святами і "йолкою". А тут з'ясувалося, що окремих наших видатних діячів саме Москва й посадила у кріселка. За Табачніка ревно прохав Кіріл Гундяєв, а за Хорошковського - лічно Путін. Тому будь-які спроби їх звільнити, череваті на реакцію Москви.

Отже, й дивуватися нема чого, що СБУ перетворюється на до болю знайоме нам КГБ. Про це навіть одного разу заявив Тарас Чорновіл, критикуючи "напомаженную лічность", яка "вводить в країні не СБУшний, а КГБістській режим".

Реакція Ганці Герман, яка завжди по-піонерському напоготові, була блискавичною: "Чорновіл виконує політичне замовлення тих, хто більше платить. Я дуже жалкую, що Тарас Чорновіл замість молодого політика, який подавав надії,
перетворився на кілера на замовлення... Мені шкода, що він деградує".

Своєї деградації від журналіста-опозиціонера до дамочки-чєвоізволітє Ганця не помічає. Як і кагебістських методів СБУ. А ці методи і справді не змінилися. Заступника головного редактора Інтернет-газети "Фраза" Кирила Баранова підстерегли увечері, коли він вів з дитячого садка доньку. Невже не могли знайти іншого часу? І чому було б відразу не вислати йому запрошення для бесіди, а запрошувати усно, і щойно, коли він став наполягати і викликав міліцію, нарешті йому те офіційне запрошення вручили.

Це нагадало мені мої стосунки з КГБ на початку 70-тих років. Тоді бійці невидимого фронту теж ніколи не запрошували на бесіду офіційно. Першого разу мене викликали у КГБ через відділ кадрів Івано-Франківського педагогічного інституту, де я навчався. Другого разу викликали у воєнкомат, а вже там мене чекав кагебіст. Третього разу він підстеріг мене увечері, коли я повертався з роботи. Четвертого - прислав якогось пацана до мене додому і передав на словах запрошення. Коли я переселився до Львова, викликали по телефону.

Жодного разу жодного папірчика ніхто мені не прислав. Навіть, коли у мене обшук робили в 1974 році, то під акт обшуку, куди були вписані усі вилучені книги, підклали якусь стару вилинялу копірку і чистий папір, а не бланк. Так що копія, яку я отримав на руки, була просто нечитабельна. Невже вони нюхом відчували, що часи поміняються, і варто сліди замітати?

 Під час тих відвідин КГБ я вперше відкрив для себе новий жанр прози, який називається "Пояснення". Звідтоді я сотворив тих "пояснень" на добру книжку, яка, на жаль, так ніколи і не вийде, бо коли я звернувся вже у наш час, щоб мені повернули вилучені у мене при обшуку книги й рукописи, то отримав офіційну відповідь: жодних матеріалів пов'язаних з моєю персоною, ані у львівському, ані в івано-франківському відділеннях СБУ нема. Може, це все мені наснилося?

Такого розгулу несанкціонованих візитів і допитів, як зараз, не було за всі часи незалежності. Новітні кагебісти викликають для бесід викладачів і студентів, журналістів і редакторів, залякують, натякаючи при цьому на те, що ця дружня бесіда - лише квіточки, а попереду може чекати щось серйозніше. А при цьому знову вербують сексотів, прослуховують телефони, фіксують контакти, просять писати "пояснення", погрожують, як у старі добрі часи.

Їх уже не цікавить безпека країни, вони зайняті безпекою режиму. Адже ворог не дрімає. І ось з'являється тиха підозра, що на президента готується замах. Яка прекрасна нагода, щоб задемонструвати свою значущість! Бо ж то не просто замах, а ракетний удар! З вінком і дверима якось не пощастило, то тепер вороги готують ракету. Авжеж, великому кораблю - велика торпеда. А відтак уже зародилася геніальна ідея:
створити президентський протиракетний батальйон.

Народ відразу ожив і сипонув новими пропозиціями, як захистити нашого дорогого президента: створити ще й підземні човни на сонячних батареях!

Заки до підземних човнів дійде,
придбали найдорожчий у світі гелікоптер. Як задушевно висловився Ельбрус Тедеєв: "Для меня Виктор Федорович в прямом и переносном смысле - Бог и царь..."

Ну хіба ж може бог і цар їздити в машині? Тільки на гелікоптері. А сходами трюхикати? Це теж не по-божому і не по-царському. Тому Януковича вирішили
ощасливити ще й ліфтом за мільйон гривень. Хоча я б тут на місці СБУ насторожився. А чи це не підступ ворога? Після встановленні ліфту найдорожчому президентові світу загрожує гіподинамія, а відтак інфаркт.

А ще для есбеушників головне на даному етапі - контроль над минулим. Святе діло. Почав Табачнік, завершує Хорошковський. Новітні підручники і закриті архіви - це все на замовлення Москви. Скільки можна паплюжити світлий образ товариша Сталіна? Знущатися над ідеалами розвинутого соціалізму? Прославляти бандерівців, петлюрівців і мазепинців? Під роздачу потрапили навіть студенти, які загинули під Крутами. Їх тихенько
вичистили з нового підручника.

Але куди подіти книги про Голодомор та УПА, які уже видані? Пропоную обмінювати їх на китайську гречку. Кілограм на кілограм. А ще на бензин, горілку і одеколон "Бєлая сірєнь". Щоб охопити якнайширші прошарки населення. Здав книжку про УПА і бухай собі на здоров'я, а зранку заправився одеколоном, закусив гречкою - благодать!

Правда, в епоху інтернету контроль над минулим здійснити непросто. Але чому б не заборонити Інтернет, як у Північній Кореї? Чим ми гірші?

У Росії вже кілька років як встановили особливий порядок для доступу в архіви. Туди можуть проникнути лише "правильні" історики, які уже виправдали свою імперську репутацію.

Тому не дивно, що й Валерій Хорошковський вважає, що вже й так "дуже багато матеріалів розсекречено... Та правду, яку потрібно було донести українському народу, та правда донесена". І взагалі СБУ не цим займалася, бо "турбота спецслужби, перш за все, в тому, щоб охороняти свої секрети, охороняти закони, які ці секрети створювали".

А які ще такі секрети залишилися в СБУ? Прізвища ще живих стукачів і катів? А це і справді неабияка таємниця. Ану ж виявиться, що половина парламенту стукала?

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Я пам'ятаю цю країну іншою

Перші мої покупки я робив ще на гроші з Леніним. Батьки відправляли мене малого в сільський магазин із прадідом, ветераном Великої Вітчизняної (це вона зараз Друга Світова:). Точніше купував він, а я...
Ярина Желдак

Незалежність

Скільки у цих словах гордості і болю. Втрат і надбань. Пожертв і здобутків. Незалежність має кольори. Такі ж, як у сміливості, рішучості, віри, безмежної любові і вдячності. Незалежність - ц...
Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...