App Store Google Play

Тракторна галузь України: модернізація або смерть

13.12.2010 14:02

Насамперед варто наголосити на експортному кредитуванні. Наприклад, сільське господарство Узбекистану, яке історично працювало на російських та українських тракторах, останніми роками почало купувати вдвічі менше техніки в наших країнах, дедалі більше віддаючи перевагу Європі та США. Чому так? Адже зарубіжні трактори значно дорожчі, до того ж потребують спеціального обслуговування! Вся справа в тому, що американські трактори віддають у кредит терміном на 10 років під 4% річних. А більшість українських підприємств працює за умов попередньої оплати. У нас немає державної підтримки експорту.

У багатьох країнах державні фірми знаходять заводів-виробників і пропонують їм допомогу в експортних поставках. Схема роботи подібних компаній така. Завод-виробник і зарубіжний покупець звертаються до компанії. Та ретельно перевіряє іноземного партнера і пропонує ліміт фінансування. Якщо клієнт не сплатить вартості товару, то компанія зобов'язується відшкодувати виробництво 90% від суми оборудки. Далі, маючи страхове покриття від компанії, завод звертається до банку за фінансуванням оборудки. Хоча сама компанія грошей не дає, однак банки приймають у забезпечення дебіторську заборгованість розміром покриття компанії. Оцінюють її як таку, що виключає ризики, і видають кредит під низьку ставку - 4,5 - 5% річних. Практика засвідчує: для покупця техніки можливість отримати подібний кредит - потужний стимул, який часто стає визначальним.

Країни Заходу для підтримки своїх експортерів застосовують і прямі субсидії. У країнах Східної Європи протягом 2000 - 2006 рр. діяла програма Євросоюзу «SAPARD», яка мала за мету розвиток сільського господарства та загалом сільської місцевості. Її суть можна передати в такий спосіб. Польському та болгарському фермерам кажуть: якщо купиш трактор європейського виробництва, то половину його вартості виплатимо тобі з бюджету ЄС. Якщо ж придбаєш сільгоспмашину з України чи Росії - не отримаєш нічого. Якби українська влада з метою розвитку вітчизняного експорту запропонувала подібну програму, то чимало фермерів придбали б нашу техніку замість європейської.

В Україні, на жаль, досі бракує політичної підтримки експортерів. Не пригадую випадку, коли б умови поставок української сільгосптехніки були предметом лобіювання з боку вітчизняного уряду. Випадків протилежних - удосталь.

На зовнішніх ринках наші трактори позбавлені тієї підтримки, яка є в арсеналі зарубіжних колег. А це, безсумнівно, підриває конкурентоспроможність вітчизняної техніки. Що робити? Потрібно створити експорт тих товарів, які ми зазвичай зараховуємо до другої та третьої категорій. І підтримувати цей експорт, використовуючи важелі політичного впливу й тактику відповідних обмежень.

На внутрішньому ринку також існує нерівноправність. Так, ми часто стикаємося з пільгами для іноземців зі сплати ПДВ. Техніка, вироблена за кордоном, на ринку України отримує пільгу в розмірі 20% від вартості техніки, виготовленої в нас. Це свідчення того, як ставиться уряд до підтримки нашого сільгоспмашинобудування.

Ще одна істотна проблема - заниження митної вартості. В середньому імпортний трактор 5-го класу коштує 150 тис. євро. Коли відбувається заниження ціни, то техніка декларується на митниці по 15 - 25 тис. євро, тим самим знижується оплата ПДВ. За статистикою, техніки заниженої вартості завозиться до України в середньому до 10%.

Добре хоч, що з'явилась система субсидіювання відсоткових ставок. Тепер український фермер бере кредит, купує трактор, і процентні ставки йому субсидує держава. Система працює, але практично всі гроші отримують постачальники зарубіжної техніки. Тобто ми за рахунок державного бюджету підтримуємо іноземних виробників. Ні на Заході, ні на Сході, ні в південних країнах подібного підходу немає. Всюди до програм субсидіювання при купівлі тракторів реальний доступ мають лише вітчизняні виробники.

У виробництві самої техніки теж спостерігаємо нерівні умови. Так, вартість кредитів в Україні становить 16 - 19% річних, у країнах Західної Європи - 4 - 6%. І це за тієї умови, якщо немає державної підтримки. Але вона, як правило, там є.

Субсидії на модернізацію в Україні взагалі відсутні як явище. У країнах Західної Європи вони діють на системній основі і покривають до 30% витрат компанії за цією ставкою. У розвинутих країнах половина вартості дослідницьких робіт покривається за рахунок державних субсидій. В Україні їх практично немає. Загалом же субсидії - це ефективний, але складний у використанні інструмент. Складно створити механізм справедливого їх розподілу, аби він при цьому не наплодив корупції. Цей інструмент більше підходить для країн з розвиненим громадянським суспільством. Саме з огляду на це я веду мову про необхідність зростання мита на ввезення тракторів і комбайнів.

Всі аргументи про необхідність вирівнювання конкуренції очевидні. Чимало фахівців вбачають у цьому вихід української промисловості з кризи. Чиновники ж дуже люблять пуститися в роздуми про низьку якість українських товарів, пофілософствувати про те, яка чудова закордонна техніка. Вони навідріз відмовляються усвідомлювати, що криза сталася не з вини робітників, що криза - це не привід убивати підприємства, а навпаки, - саме під час спаду ці підприємства потрібно підтримувати, вкладати кошти в їх реконструкцію та модернізацію. Цього не лише треба хотіти, цьому треба вчитися.

«Експедиція XXI»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Я пам'ятаю цю країну іншою

Перші мої покупки я робив ще на гроші з Леніним. Батьки відправляли мене малого в сільський магазин із прадідом, ветераном Великої Вітчизняної (це вона зараз Друга Світова:). Точніше купував він, а я...
Ярина Желдак

Незалежність

Скільки у цих словах гордості і болю. Втрат і надбань. Пожертв і здобутків. Незалежність має кольори. Такі ж, як у сміливості, рішучості, віри, безмежної любові і вдячності. Незалежність - ц...
Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...