App Store Google Play

Яке право захищає Табачник?

01.12.2010 11:55
Набувши авторитет «оригінального мислителя» серед українства, міністр освіти Табачник підтверджує свою репутацію - тепер він хоче писати посібник для вчителів української історії спільно з сусідніми країнами. Можна припустити, що на таку толерантність Табачника відгукнуться, крім Москви та Вільнюса, ще й Польша або Угорщина і український вчитель, знесилений «покращенням» життя вже сьогодні та злиденною зарплатою за свою важку працю, отримає полегшення в роботі. Сталіна навчатимуть поважати як вмілого керівника геноциду українців, а Польщу - за політику вбивства українців на Галичині. Це буде справжнє «свято» української самоіндефікації!

Проте багатовекторність - не дуже добра річ навіть для таких оригіналів як Табачник, що вже там говорити про вчителів. Тому наш міністр визначився недавно зі своїм «освітнім інтернаціоналізмом» на догоду Москві. Хотів бути європейцем, а вийшло як завжди, бо ж заявив, що українці і росіяни - це один народ.

Однак не всі так думають. Зокрема, декан юридичного факультету київського університету ім. Т.Г. Шевченка Іван Грищенко, який написав підручник «Історія українського права» вважає, що це різні народи в етнічному сенсі. Міністерство освіти, яке Табачник перетворив на орвелівське «Міністерство правди» позбавило книгу статусу навчального посібника, бо історія правової культури українців заперечує світогляд міністра освіти України, адже в посібнику йдеться про те, що в Росії ніколи не було права.

Проте придивимось краще до історії Гетьманщини. Українська козацька держава проіснувала повних 116 років і політичної культури тієї держави нам дуже не вистачає сьогодні. Це «дух нашої давнини», який нам ще треба повернути в сьогодення, адже еліта тих часів у суспільно-політичному житті спиралася на право і суд. На суд орієнтувалися як на інституцію, до завдань якої мало належати створення можливостей для звинувачувального виправдатися. Це було закладено у визнанні самого факту змагальності сторін, які «щитилися» своїми «контроверсіями» цей термін вживав П. Полуботок у ході кампанії літа 1722 із упорядкування роботи місцевих судів. Звідси неприйняття принципів розслідування та судочинства у Московській державі: особистого зізнання, перевіреного чи здобутого катуванням, покарання без доведення, на основі доносу, наклепу. Адже у системі аргументування українці орієнтувалася на речовий доказ, документ, очну ставку, тому засуджували тогочасну московську жорстокість і в цілому світі незвичне право, через яке багато невинних часто гине.

П. Орлик розповідав, що у справі Кочубея та Іскри його вразив найбільше той факт, що їх «без всілякого розслідування на катування брано, кнутовано і мучено» (лист Пилипа Орлика до Стефана Яворського -1721р. с. 175 -176) .Катування під час розслідування українська сторона розглядала не як засіб з'ясування істини, а як метод фабрикування справи. У скарзі в листопаді 1767 року на проведення судового розслідування над учасниками «Ніжинської справи» старшини не погоджувалися із засобами, за допомогою яких їх примушували підписатися під документом про визнання своєї вини. Зокрема, вони не застосовували таких заходів, як «посадження на хліб і на воду»; «закування в кандали і ведення через місто» як тих, що провинилися, так і тих, що своєї вини не визнали; заборону передач і побачень з рідними; «посадження між злочинців та божевільних людей». Правове регулювання взаємин та договірність було основою політичного життя у Гетьманщині і означало взаємну присягу гетьмана і Війська на дотримання своїх обов'язків. В Московії ж було тільки єдиновладдя Великого Государя, непідвладного будь-чиїм приватним або становим інтересам, існували тільки «холопи»і людці самодержця. Вершиною правових уявлень українців стала Конституція П. Орлика від 5 квітня 1710р., котра мала звільнити сферу політики від свавілля. В Конституції усувається можливість для «властолюбних накупців» «над слушність і право» «приваблювати серце Гетьманське корупціями» і таким чином здобувати уряди. Конституція П. Орлика засвідчила тенденцію до перетворення Ради старшини на парламентську інституцію, учасниками якої були гетьман (уособлення загальносуспільного інтересу) і старшини (представники інтересів своєї верстви).

Коли ж Україна опинилася під російською владою, головним стало не право, а сила зла!

То яке право захищає Табачник?

Ми бачили, як проходили вибори!

Ми знаємо, що суди працюють на замовлення!

Ми знаємо, що людина сьогодні беззахисна перед владою Темряви!

Проте, пам'ятаймо, що історичні процеси формує і постійно уриває людська ініціатива!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Я пам'ятаю цю країну іншою

Перші мої покупки я робив ще на гроші з Леніним. Батьки відправляли мене малого в сільський магазин із прадідом, ветераном Великої Вітчизняної (це вона зараз Друга Світова:). Точніше купував він, а я...
Ярина Желдак

Незалежність

Скільки у цих словах гордості і болю. Втрат і надбань. Пожертв і здобутків. Незалежність має кольори. Такі ж, як у сміливості, рішучості, віри, безмежної любові і вдячності. Незалежність - ц...
Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...