App Store Google Play

Погляд з Росії: Ласкаво просимо в стабільність

02.11.2010 13:08

Довгий час в інтернет-виданні Лента.Ру, де я працюю, був розділ, присвячений Україні. Його існування пояснювалося тим, що російські читачі, знемагаючі від цвинтарної тиші в вітчизняному політичному житті, жваво цікавилися подіями, що розгортаються у Києві.

Росіянам було не все одно. Напевно, з аналогічних міркувань загрузла в побуті домогосподарка із щирим захопленням стежить за поворотами долі спекотних хуаніт і хосе ігнасіо, що поділяють любов, дітей та мільйонні статки в мексиканському "милі". З одного боку, вона радіє своєму спокійному існуванню, з іншого - сумує за бурхливою молодістю і обурюється підступністю інших.

Однак ситуація почала повільно, а потім - все швидше змінюватися з приходом до влади Віктора Януковича і його "команди професіоналів". Хоча насправді ще до виборів президента стало зрозуміло, куди все котиться: росіяни проходили це десять років тому. Аналогії, по-моєму, очевидні.

Борис Єльцин, який прийшов до влади на хвилі спраги демократичних змін і московського "майдану" в 1991 році, залишив після себе досить жалюгідну спадщину. Економіка, яка до кінця не оговталася від кризи 1998 року, була у напівкоматозному стані, реальну владу в країні захопили напівкримінальні олігархічні клани, населення бідувало, корупція досягла захмарного рівня.

Крім того, в ЗМІ велися брудні політико-економічні війни, армія і міліція повністю деградували, околиці марили сепаратизмом, саме поняття демократії було повністю дискредитовано - в цьому хаосі люди не знали, чим обернеться завтрашній день.

І от на заході єльцинської епохи відбулася остання сутичка номенклатурно-олігархічних кланів. У 1999-му на парламентських виборах пропутінський блок Единство з невеликою перевагою здолав конкурентів з блоку Отечество - вся Росія, лідером яких був Євген Примаков.

Політичної боротьби в парламенті між ними не вийшло. На президентських виборах на початку 2000 року переміг
Володимир Путін. У страху за свої посади і капітали переможені з таким ентузіазмом забажали приєднатися до переможців, що дві раніше непримиренні політичні сили злилися в одну - Единую Россию. Парламент - державна дума - перейшов під їх спільне і безроздільне володарювання.

Люди, яким не все одно, захвилювалися: парламент повинен бути як мінімум критично налаштований до виконавчої влади, інакше справа пахне авторитаризмом. Але тих, хто сумнівається, заспокоювали: "Ви чого, хлопці? Країна котиться у прірву! Потрібно навести порядок. Усі гілки влади повинні працювати узгоджено, інакше - крах". У щоденному лексиконі політично активних громадян з'явився нечуваний до того вираз - "вертикаль влади".

Після багатьох років хаосу і безладу для більшості росіян слова про стабільність і порядок лилися бальзамом на зранені душі. Вони заспокоїлися, придбали щось на зразок впевненості в майбутньому. Тим більше, що державні ЗМІ підгодовували обивателів, які сумнівалися у власному добробуті, обнадійливою статистикою, а також словами про те, що "Росія встає з колін, з нею нарешті почали рахуватися у світі, президента стали запрошувати до Вашингтона і Брюсселя".

Щоб ні в кого не виникло спокуси посперечатися з озвученими постулатами, суди було взято під надійну опіку. Охочим засумніватися, що в країні повний порядок, там вказували на двері.

У цих умовах вибори до місцевих органів влади, а потім парламентські і президентські пройшли як по маслу. Народ, якщо вірити їх результатам, хоч і незрозуміло, але натхненно віддав голоси партії влади. Вертикаль зміцнилася.

Усе б добре, але певний час залишалися в країні всякі незадоволені політики і журналісти, які не переставали баламутити народ, обмовляти на партію і уряд. Крім іншого, ці невдахи ставили під сумнів доцільність самої вертикалі, тобто зазіхали на святе - стабільність.

Зрозуміло, таким горе-журналістам місця в цивілізованій країні, що стабільно розвивається, не знайшлося. Всякі там балакучі шустери і кисельови були з ганьбою вигнані з російського ефіру. Господарі телеканалів, де ці панове працювали, отримали за справи свої - в'язницю або торбу на вибір.

Опозиція, яка спочатку намагалася довести людям, що країна рухається в неправильному напрямку, незабаром залишилася і без влади, і без грошей. Її лідери швидко пересварилися і скотилися до зовсім маргінального стану, чим дещо спантеличили владу. Миру треба було надати незгодних - за конституцією демократія як-ніяк.

Вихід, втім, швидко знайшовся: опозицією призначили комуністів і ультранаціоналістів. Перші підгортали ностальгуючих бабусь, другі - прищавих молодиків з нереалізованим лібідо. Для нормальних людей і ті, й інші - лякало. Але для партії влади вони - ідеальна опозиція. Точніше, її сурогат - неприйнятний для більшості народу, а тому - безпечний для режиму.

Інтереси малого бізнесу в парламенті виявилися незахищеними, він зіщулився в обсягах або пішов у тінь. Настало повновладдя гігантських, зрощених з державою корпорацій, викачують з країни все цінне.

У результаті залишилася Росія - з вертикаллю влади, без альтернативних ідей та лідерів, з обмеженою свободою слова, майже офіційною корупцією і убогою економічною системою. Прийшла Стабільність. Стало дуже сумно.

Нічого не нагадує?

З перемогою Януковича на виборах президента Україна швидко наздогнала Росію. Конкуруючий клан роздавлений, вертикаль влади побудована, парламент вже не місце для дискусій, суди слухняні, опозиція деморалізована і роз'єднана, економіка в руках своїх людей, залишилося тільки свободу слова добити.

У цих умовах відмова від рубрики Україна на Ленте.Ру вирішена наперед: у цій країні стало просто нудно.

Ласкаво просимо у стабільність, дорогі українці, join the club!

Корреспондент

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


У Дніпрі вже багато писали про корупційні схеми з будівництвом нового аеропорту за 2 мільярди бюджетних коштів, яке відбувається фактично в інтересах олігарха Коломойського.Але за кадром залишилася іс...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...