App Store Google Play

Не лізь у колоду!

18.09.2010 10:29

У влади чергова проблема. Точніше, не так. У влади до біса чергових проблем. Але є одна, яка просто лізе в очі. А також у вуха. Це критичний брак спікерів. Людей, які були б здатні по-людськи озвучити її позицію з поточних питань, не кажучи вже про стратегічні (якщо вони є).

Минулої п'ятниці країна жахнулася, спостерігаючи за базарною сваркою представників Партії регіонів у програмі «Шустер Live» з лідером опозиції. Бідолаха Савік розраховував розпочати новий телевізійний сезон по-святковому - з красунями «Міс Україна», від яких можна з'їхати з глузду. Отримав наочну демонстрацію культурки правлячої еліти, яка, направду, нічим не відрізняється від попередньої, окрім трьох характеристик:

а) якоїсь кричущо, невротично антиукраїнської позиції;

б) казкового невігластва;

в) позамежного рівня агресивності й побутового хамства.

Усі спроби загартованого в боях Шустера закликати якщо не до порядку, то бодай до елементарної пристойності наштовхнулися на тотальний - ні, не спротив, а нерозуміння. Вони так живуть. Живуть вони так... Герої бенефісу виглядали цілком собою задоволеними. Надто наймолодший і найагресивніший - типовий представник юної зміни регіоналів, секретар Донецької міськради Микола Левченко (особливі прикмети: кандидат історичних наук; вважає, що єдиною державною мовою в Україні має бути російська; улюблений письменник Лєв Толстой, утім, роман «Анна Кареніна» не прочитав, бо він нудний). Такі от комунікатори. А інших, даруйте, немає. Дається взнаки тип селекції.

Весь цей мій слабкодухий інтелігентський лемент не мав би жодного сенсу, якби не поточний момент: фатальне падіння біло-блакитного рейтингу на тлі підготовки до «останнього, вирішального бою» місцевих виборів, покликаних завершити розбудову вертикалі. Коли припустити, що в таборі «донів» є якісь центри прийняття рішень окрім тих, що відповідають за розподіл потоків, для цих нещасних має бути очевидним дефіцит у колоді мінімально презентабельних облич зі слідами розумової роботи на чолі. А це означає, що найближчим часом робитимуться спроби покликати під свої хоругви певну кількість досі не задіяних інтелектуалів.

Найсумніше, що інтелектуали відгукнуться. Ось побачите, ще черга стоятиме. Звісно, мобілізувати яйцеголових - це дещо інше завдання, ніж рекрутувати «тушки» коаліціантів, потрібен підхід. Але чим їх спокусити, це теж питання техніки. Комусь за репутаційні втрати вистачить матеріальної компенсації. Комусь - потішеного марнославства. А комусь - перспективи само­­реалізації. Дивись, тебе досі недооцінювали, тобою нехтували, а ми тобі зараз - крісло, звання, фронт робіт. Хіба ми такого не бачили? Маю на увазі історичні прецеденти: як добровільно і з піснею ставали до більшовицьких лав учорашні герої спротиву, борці за незалежність. Вони виправдовували себе необхідністю служити народові, виконувати місію, насправді ж дуже швидко набирали смаку, ставали номенклатурою й реалізовували свої найгірші якості, включно зі стуканням на ближнього, конкурента за відданістю партії Лєніна - Сталіна. Тож готуймося вітати нових Грушевських, що своїм авторитетом і бородою підтримуватимуть хамський режим.

У такого гіпотетичного сценарію є й зрозуміла мета: позбавити країну альтернативи, заздалегідь нейтралізувати вогнища опору й, за старою більшовицькою методою, замазати всіх. Чмо завжди почувається затишніше, коли знає, що порядних людей не залишилося, а всі навколо - таке саме чмо.

Я завжди боявся чор­но-білої картини світу. Дихотомія свій/чужий буває продуктивною у виняткових випадках. Але існують історичні моменти, коли особистий вибір перестає бути приватною справою. Будь-яка співпраця з новітнім українським режимом, для якого актуальною є знаменита заповідь Ульянова-Лєніна «з усіх мистецтв для нас найважливішим є... цирк», має супроводжуватися відповідною оцінкою з боку притомної частини суспільства. Люди, які йдуть у владу, мають пам'ятати, що ця їхня слабкість не забудеться, як чомусь забулось ентузіастичне вилизування ерогенних зон комуністичної влади членами Спілки радянських письменників. Якщо країна виживе, уникне деградації й демонтажу, всі колаборанти будуть згадані поіменно.

Ну як тут не взяти на озброєння знамените Лєнінське гасло: «Жодної підтримки Тимчасовому уряду!»

УТ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...
Події другої половини літа й початки осені наочно показали, що боротьба за Україну не припиняється і табір по той бік барикад готовий до наступу. Мова, зокрема йде про так званий "дніпровський референ...