App Store Google Play

День прапора у псевдопатріотів

25.08.2010 09:51

Щось неймовірне відбувалося на майданчику перед Облрадою! Вперше за часи незалежності з такою помпезністю відзначалося одне з головних свят, що символізує державність.

Одягнувши вранці вишиванку, вирушаю на місце події і перше, що зустрів це кордон міліції, потім хтось організаторів спитав мене до кого це я такий красивий, а потім здогадався та направив туди де були такі ж самі. Я не образився бо біля своїх завжди тепліше, але зрозумів, що є і не свої. Пообнімався, привітався із старими знайомими, аж ось пірнаю зі своїм вірним «Олімпусом» у вир подій. Одразу помічаю, що у перших рядах стоять ті, хто лише недавно Ратифікували договір про продовження перебування російського чорноморського флоту в Україні. Деяких навіть знаю особисто за радикальні виступи проти України як самостійної держави, деякі навіть у нашому місті продовжують імперські традиції і пропагують перейменувати Дніпропетровськ на  Катеринослав. Поруч з ними стояли і їх духовні наставники з московського патріархату на чолі з самим Ірінеєм. Дивно, думаю, і одразу почав розшукувати священиків Київського патріархату, однак не знайшов ані в перших рядах, ані там де острівками юрмились вишиванки.

Далі вже стало сумно і нецікаво. Більшість звезених учасників розмовляли російською мовою, губернатор Вілкул у виступах також якось невпевнено вимовляв україномовний текст, мер Куліченко, як увійшов у ПР, так само двічі не міг вимовити українське речення. А коли керівництво припадало на коліно цілувати державний Прапор України, то хтось із натовпу ПР пожартував: партія скаже - і не те поцілуєш.

Ех, думаю, не тим людям довірили почесну справу. І одразу помітив поодаль від усіх знайому постать Івана Шулика, якого на початку зародження самостійності України, ледве не вбили комсомольці за те що він з соратниками з «Руху» підняв жовто-блакитний прапор. Про що він думав зараз - не знаю, але можна здогадатись, уявивши себе у тих обставинах.

На святі серед запрошених були юнаки та дівчата, яким у цей день виконалось 16 років: їм вручали паспорти, квіти та годинники. Усе було урочисто, приблизно як у мене колись, коли я пишався, що  отримав свого «Серпастого» на день Жовтневої революції. Що я тоді розумів? Мабуть не більше за цих підлітків, які стояли сьогодні і роздивлялись свій паспорт з великим «Тризубом».

Закінчилось дійство урочистим парадом військових. Нічого не скажу: військові відпрацювали гарно.

По оголошенню про закінчення урочистостей натовп ще деякий час не  розходився: тусувалися , обмінювалися номерами телефонів, а Народні депутати ВР від БЮТ Соколов та Ветвицький мали можливість про щось домовлятись з губернатором. Про що ? Ну це ви запитайте самі.

А на святкування Дня Незалежності наступного дня губернатор Вілкул не з'явився взагалі. Та й саме святкування цього року у Дніпропетровську святкуванням назвати було важко: так скромно головне свято країни ми відзначали вперше за 19 років.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...