App Store Google Play

Машина, позбавлена серця та палива

11.08.2010 18:52

Іноді прості й прямі питання здатні викликати цілу низку складних та не надто приємних відповідей. Скажімо, нещодавно трапилось побачити прес-конференцію нашого теперішнього прем'єр-міністра. Той на всі незручні для себе питання та перепитування з приводу якихось рішень уряду відповідав приблизно так: "Чому ви мені не довіряєте? Чому у вас до мене така недовіра? Я ж уже про це говорив!" Справді, подумалось, чому?

Можливо тому, що держава, громадянами якої ми є, ніколи особливої довіри в своїх громадян не викликала. Вона не викликала довіри в тих, хто ставився вороже до самої ідеї української державності, що зрозуміло. Вона не викликала довіри в широких народних мас, далеких від геополітики та макроекономіки, що теж не дивно. Але, за великою мірою, вона не викликала довіри й серед запеклих патріотів, котрі теж мали змогу переконатись - всі їхні уявлення та стереотипи щодо необхідної державної побудови мають із реальністю зовсім небагато спільного. Взагалі, на яку довіру може розраховувати влада в цій країні?

Потрібно справді дуже хотіти в щось вірити, аби довіряти вітчизняним політикам. Особливо тим, що дорвались до влади, власне, репрезентуючи цю саму державну машину. Оскільки влада загалом, а в нашій країні передусім - це зручний та безвідмовний механізм пресингу, пропаганди й паразитування. І довіряти такій владі й такій державі - собі ж дорожче.

І не треба бути радикально налаштованим анархістом, аби це зрозуміти. Не можна довіряти тому, хто послідовно й цілеспрямовано налаштований проти тебе, чия щоденна діяльність спрямована на те, аби тебе спочатку кинути, а потім спробувати переконати, що це було зроблено в твоїх інтересах. У цій ситуації будь-які нарікання з боку представників влади на відсутність довіри, виглядають смішно й непереконливо, а будь-які рейтинги, такі високі напередодні виборів, невдовзі обов' язково обвалюються, як національна валюта.

Тому що більшої непослідовності, продажності та брехливості, аніж у вітчизняних державотворців годі десь знайти. Те, з якою легкістю вони відмовляються від сказаного вчора, те, з якою наполегливістю вони здають один одного, як навчено й невимушено вони ведуть цю громадянську війну проти власного населення, загалом виводить українську владу - і теперішню, і всі попередні - за межі добра й зла, роблячи її карикатурною та небезпечною водночас.

Вимагати в когось довіри до таких державних структур - просто несерйозно. Ці структури елементарно не створені для нормального конструктивного функціонування. Вся ця маса політиканів, котрі з якихось незрозумілих причин вважають отриману ними владу щасливим бонусом, що надається їм у безкоштовне та безстрокове користування, вся ця совкова шушера, котра з серйозним і втомленим виглядом відбивається від надокучливих громадян, розводячись про стабільність та добробут, всі ці клерки й депутати, завідувачі й директори, голови й відповідальні - паразити, котрі роблять усе, аби держава, на яку вони працюють, викликала спротив, недовіру та відразу.

Таке враження, що вони свідомо дискредитують систему, в якій задіяні, й усвідомлено саботують рішення, які самі ж беруться приймати. Дивна патова ситуація, коли все базується виключно на маніпулюванні й залякуванні, адміністративному тиску й тотальній брехні, покликаній створити для населення ілюзію повноцінного державного контролю та відповідальності.

Хто може їм довіряти? Держава, яку вони створювали всі ці роки - ненадійна й застаріла машина, позбавлена серця, палива й совісті, єдиним завданням якої є перекачування бабла та щоденна безкінечна боротьба за владу. І машина ця давно потребує капітального ремонту й перезапуску. Оскільки подальша її експлуатація просто небезпечна для громадянського населення. І чим капітальніший буде цей ремонт - тим краще. А ви кажете, довіра.

ТСН

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...