App Store Google Play

Єханурову болить Дніпропетровщина та кількість кандидатів у мери

02.01.2010 09:56

Інтерв'ю першого заступника Секретаріату Президента України інформагентству «Придніпров'я» щодо економічних та політичних підсумків 2009 року.

- Які головні підсумки 2009 року? Він був насичений і кризовими явищами, і неоднозначними явищами політичними, що б ви виділили як найголовніше?

- У першу чергу, ми говоритимемо про економіку, і, на жаль, українська економіка скоротилася десь на 15-16%, і це є тема не тільки світової кризи, це й глибока внутрішня криза в Україні. Суттєво впало промислове виробництво - на чверть, і що ми зараз спостерігаємо у Дніпропетровську - проблемою є замовлення, і, навіть, відносини між державними структурами із закупок серйозної продукції, це є велика проблема, тобто і уряд, держава не справилися - не звели кінці з кінцями.

Суттєвим навантаженням є борг, який сьогодні має держава, це борг не тільки перед Міжнародним валютним фондом, а й іншими міжнародними та світовими організаціями, також це борги, пов'язані з державними гарантіями, і це відтерміновані витрати - тобто ми в майбутньому маємо ці борги повертати, і це суттєво.

Разом із тим, ще існує дуже важлива проблема: наперед взяті податки - це близько 12 мільярдів гривень і наразі близько 18-20 мільярдів гривень не повернуто податку на додану вартість.

Усе це в сумі говорить про відсутність економічної політики, якщо відкинути все, і будь-якій людині у будь-якій країні сказати, що є така 46-мільйонна країна в світі, яка рік прожила без Міністра фінансів. Напевно це так, тому що так дуже треба, це питання ручного керування.

Що зараз відбувається: кінець року, снігопади загострили ситуацію, і виставляють місцеву владу, мерів міст, головними винуватцями в боротьбі зі снігом, заметілями і тому подібне. А всі одне й те ж говорять: не оплачуються рахунки місцевих органів влади, і 208 мільярдів гривень, які є на рахунках місцевих органів влади сьогодні, як кажуть, не отоварюються, тому що казначейства не проводять проплати, адже ці кошти просто використані центральним урядом, їх забрали.

Така конфіскація нагадує мені бажання "забрать и поделить", це й питання пов'язані з реприватизацією і обіцянками в цьому напрямку, фактично сьогодні реквізовані кошти місцевих органів влади.

Ось у цьому є проблема, найголовніше те, що український бізнес, українське виробництво не мають оптимізму щодо змін у цій сфері - це щодо економічних підсумків цього року.

Безпекові підсумки, я теж хотів би декілька слів сказати. Про що мова йде: світ змінився, і ми тепер добре розуміємо, що питання якоїсь системи безпеки в яку б увійшла Україна, якось відкладене, ми залишилися наодинці серед цього досить жорсткого світу. І приклад Грузії показує, що сьогодні жодна країна не може бути спокійна за свої кордони з приводу безпеки. Одночасно вийшло так, що всі наші сусіди збільшили бюджети, незважаючи на кризу, для своїх Збройних Сил, в Україні все відбулося з точністю до навпаки.

- Чому так відбувається?

- Знаєте, я довго думав над цим, чому проводиться така деструктивна політика. Скоріше за все, тому що ми досить молода держава і у нас політичними лідерами є люди, які не є державниками, для яких держава десь там - на п'ятому, десятому місці, головне - це власне Его, і партії побудовані під лідерів, під особистості, і коли ти задаєш питання - яка є економічна політика даної політичної сили, яка міжнародна політика, які погляди, то виявляється, що погляди залежать від того, в якій аудиторії хто зібрався. Якщо в цій аудиторії вони людям кажуть про те, що треба "все забрать и поделить", то кажуть так - "забрать и поделить", в іншій кажуть, що має бути приватна власність на землю і ринок землі має бути - так-так, буде, і це буде, з точністю до навпаки, лідери політичних сил обіцяють.

Чому це відбувається? Я аналізував цю тему. Минулі вибори показали, що 55% виборців, що проголосували на минулих парламентських виборах, це були пенсіонери, і таким чином політики звертаються до пенсіонерів і обіцяють нагодувати народ, обіцяють різноманітні пільги, підвищення пенсій, не дивлячись на те, що ситуація в країні суттєво загострилася. Мені здається, що все населення повинно вже розуміти, що необхідно розвивати український малий і середній бізнес. Для того, щоб продати, наприклад, електровоз, повинні працювати лізингові схеми, і це багаторічні програми, які повинні діяти, цим потрібно займатися.

Мені дуже шкода, що у плані безпеки ми зробили крок назад, ми не визначилися. І хоча вже ніхто не лякає нікого НАТО, ніхто вже не обіцяє, що скоро буде Європейський Союз, але є відчуття ізольованості нашої країни, яка стала якби меншою, я б так сказав, і це дуже прикро, що немає амбіцій.

Питання не в бідності чи багатстві населення, країни, питання все-таки: чи є тут якийсь стрижень, який визначає державу - є держава чи нема держави. У цьому плані у мене велика повага до поляків, в яких на першому місці стоїть країна, а вже потім починають розбиратися, хто в якій партії.

Я виробничник, який більшу частину життя відпрацював на виробництві, потім я працював у міністерствах, відомствах, що я можу сказати? Головне питання - не матеріальне, спочатку це питання держави. Якщо ми усвідомимо, що ми будуємо міцну державу і ми в першу чергу віддаємо на потреби держави весь ресурс і всі основи, то тільки тоді буде і сильна економіка, і соціальна політика, і все інше.

Влітку з командою я написав антикризову програму, яку ми назвали "Прагматичний вибір". Це досить жорстка програма, яка чітко вказує шляхи виходу з кризи, це досить гірки ліки, і я маю надію, що десь протягом місяця вийде така невелика книжечка з текстом цієї програми і планом дій уряду під виконання цієї програми, і я обіцяю, що приїду в Дніпропетровськ і обов'язково виступлю в якійсь аудиторії з презентацією цієї програми.

Ця програма вже пройшла "обкатку" серед практичного бізнесу і серед тих, хто займається науковою діяльністю, ми отримали відгуки та зауваження, і ця програма буде працювати.

- Ситуація, в якій опинилася країна - з величезними боргами, досить дизбалансованою системою органів державного управління та місцевого самоврядування, до того ж дуже серйозний, безумовно, політичний вплив здійснений. З точки зору вашого досвіду, які дії наступного уряду України будуть здійснені, і як ми можемо мінімізувати ці наслідки?

- У нашої країни є серйозні запаси, в чому є питання. Те що я скажу, можливо, воно не викличе однозначної позитивної оцінки людей, однак, справа в тому, що українці завжди звикли жити, виживати в будь-яких умовах. Сьогодні рівень тіньової економіки оцінюється різними цифрами - від 40 до 50%, це величезний резерв українського бізнесу, і якщо створити нормальні правила гри, то бізнес, звичайно, буде виходити з тіні.

Один із прикладів: скільки базікають про корупцію в плані ПДВ, «відкатів», але було таке, що це явище було повністю знівельоване, коли у 2006 році мій уряд повернув все, і не було прострочки з ПДВ.

Повинні бути чесні домовленості між владою та бізнесом, наприклад, влада зобов'язується, що вона повертатиме ПДВ своєчасно, бізнес -виходитиме з тіні, але завжди говориться про одне й те саме: має бути якийсь перехідний період, щоб одне одному повірили. Ми повинні повністю зупинити ручне управління, завдання Уряду - створення умов, все. Інше - бізнес знає, що робити, українські виробничники значно краще знають, як виживати та працювати в цих умовах, ніж чиновники. Особливо це важливо для тих, хто виготовляє наукоємну продукцію, така продукція вимагає погляду на найближчі п'ять-шість років вперед. Тут треба разом уряду і Національному банку працювати з кожним підприємством окремо, виробляти такі домовленості, такі зобов'язання, які дали б можливість планувати виробництво на найближчі п'ять років. І фінансувати операції, які пов'язані з експортом продукції, і щоб ми, як німці, австрійці, чи італійці, та й будь-яка країна, продавали свою продукцію у розстрочку на чотири, на п'ять років.

- Чи можна це розуміти так, що ви певною мірою є прихильником, все ж таки, повернення до перспективного планування?

- Без планування прогнозування просто неможливо і нереально. Сьогодні ми обов'язково повинні прогнозувати і показувати, наприклад, українським аграріям, політику з боку держави стосовно експорту зерна, нашого українського тваринництва, сприяти побудові елеваторів, терміналів, які будуються по Дніпру.

Я так розумію, що у Дніпропетровській області у наступному році будуть два термінали, і по Дніпру наступного року будуть йти баржі із зерном. Такі речі не ставляться за один рік, ми повинні поставити собі завдання - за п'ять років Україна повинна перетворитися на серйозного гравця на світовому зерновому ринку. Не іноземні фірми будуть брати з України зерно й визначатися, а наш український бізнес, разом із державою, має стати таким гравцем.

По-друге - експорт електроенергії, кінець-кінцем, треба навести там порядок, ми третину потужностей електроенергетики не використовуємо.

Газ - тут не може бути багато цін. Я добре розумію, що керівництво нинішнього уряду найкраще всіх розбирається в газі - такий безлад коїться у цьому газовому господарстві. 320 доларів - це "чудова" ціна, ну й потім, ціна, нижча собівартості, для української видобувної промисловості - це шлях у нікуди, ми не стимулюємо розвиток власного газовидобування, і, звичайно, ми б могли до 30 мільярдів кубометрів газу видобувати в Україні. А те, що в шельфі Чорного та Азовського морів не ведеться робота - це взагалі нонсенс. Знову ми говоримо про перспективу на декілька років вперед, і бізнес повинен отримати сигнал: це стимулюється, така політика уряду, і що хто буде працювати в цих напрямках, чітко знатиме, що ця робота потрібна, і там буде заробіток.

- У нас така ситуація, що кожен рік - новий уряд, і фактично довіра до влади вже втрачена. Який механізм можна б було запропонувати, щоб відновити таку довіру - мова йде про стратегічні речі, а це вимагає стратегічної довіри.

- Ви знаєте, все-таки є питання президентських виборів, і ми повинні змінити Конституцію України, ми повинні вирішити декілька таких серйозних речей.

По-перше, треба залишити у спокої місцеве самоврядування, і суттєвим таким кроком заспокоєння ситуації був би перехід на мажоритарну систему виборів до органів місцевої влади, щоб депутат все-таки відповідав за конкретну територію, і щоб обирали ми їх вже у травні.

Друга нагальна тема, що треба зробити - це ухвалити закон про деполітизацію державного апарату: чиновник не повинен бути членом ніякої партії, він повинен бути позапартійним, повинен заключати з Головдержслужбою України контракт на п'ять років. І, незалежно від того, яка партія в парламенті переможе, хто там прийде до влади, людина знає, що в неї є контракт, і вона продовжуватиме працювати, і таким чином ця управлінська пам'ять передаватиметься, тоді можна буде побудувати серйозну систему роботи.

І нарешті, президентські вибори ще раз покажуть, що функції Президента у нас не відповідають жодному з принципів побудови держави: держава може бути президентською, коли Президент очолює виконавчу владу, президентсько-парламентською, коли Президент призначає окремих членів уряду за погодженням з парламентом, але він несе повну відповідальність, без нього уряд не призначається, або парламентсько-президентською. Так як у нас зараз - недороблена система існує, але в цій системі є проблема відповідальності за роботу.

Обіцянки кандидатів у президенти нагодувати народ викликають посмішку, бо людина обіцяє те, чого вона завідомо не робитиме, Президент в нас взагалі не несе відповідальності за економічну справу. Але кого ми обираємо? Ми обираємо голову Ради Національної Безпеки і Оборони, ми обираємо Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, ми обираємо людину, яка буде повністю управляти процесом зовнішньополітичної діяльності - це основні напрямки діяльності Президента.

Мені б дуже хотілося, щоб наші люди дивилися по функціям і визначалися з 18 кандидатів, хто здатний в принципі відповідати першим трьом вимогам, а далі вже будемо говорити.

- Зараз у нас в області йдуть дискусії: де поділася минула слава Дніпропетровщини, і що з цим робити?

- Я з вами не погоджуся: перше, що треба розуміти і гордитися - кожна шоста гривня, яка зароблена українською промисловістю, вона зароблена промисловцями й підприємцями Дніпропетровщини. Але, дійсно, є певні речі: боляче, що ми не змогли вирішити деякі питання. Пам'ятаєте, я свого часу піднімав питання про Дніпропетровськ як діловий центр України, сьогодні це стає ще більш актуальним, є питання того, щоб ділова еліта підтримала це.

Я був вражений кількістю білбордів місцевого значення, в мене таке враження, що за кількістю кандидатів у мери Дніпропетровськ точно посідає перше місце в Україні, ви знаєте, це аж дивує, і я розумію, що це вже не декілька місяців, а мова йде про роки. Багато місяців йде ця боротьба. Як кажуть - якби у мирних цілях ця боротьба була спрямована, щоб у першу чергу ставилося питання людини, жителя міста, розвитку міста, а вже потім - себе коханого бачити на тому білборді. У порівнянні з іншими містами це відрізняється, тобто сила витрачається для того, щоб боротися один з одним, а не на розвиток.

Ще одне: мені дуже прикро, я переживав, уся моя родина переживала, коли з незрозумілих причин Дніпропетровськ не отримав Євро-2012, незрозуміло, і є питання, звичайно, інфраструктури, але, не знаю...

Болить тема метро, і на фоні того, що все-таки інші міста якось отримали допомогу уряду, тут виникли проблеми, є декілька речей, на яких треба сконцентруватися. Ці питання будуть вирішені, коли еліта Дніпропетровщини сконцентрується на них, і буде їх ставити перед центром. Якби питання дійсно були сконцентровані, то кожний кандидат у Президенти стояв би тут і клявся що він це виконає. Той, хто це сформулює, той, напевно, і буде наступним мером Дніпропетровська, і це серйозна постать на фоні України.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...
Спостерігаючи за тим ідіотизмом, який відбувається серед виборців у Фейсбуці, дійшла до висновку, що українцям взагалі не потрібен президент. Їм потрібен лише дуже хороший психіатр. І тому напрошуєтьс...