Аутисти починають говорити, діти з ДЦП - зводяться на ноги. У Павлограді діє унікальна методика реабілітації дітей із психо-розумовим затримуванням розвитку.
Ініціатори - подружжя, яке дев'ять років тому залишилося наодинці зі своїм клопотом. Їхня п'ятимісячна донька через недбальство лікарів стала інвалідом. Тоді Ірина та Андрій вирішили: вони обов'язково здолають недугу, і допоможуть іншим батькам, від яких відвернулись і суспільство, і держава. Перший клас для дітей-інвалідів відкрили в приміщенні недільної школи при тамтешньому храмі.
Семирічний Ілля - аутист. Діти, до яких він належить, живуть у своєму світі, і не пускають туди нікого. Проте знайти ключика від хлопчачого серця вдалося викладачам цього навчального закладу. За два місяця навчань - суттєвий прогрес, кажуть батьки.
Ірина Астащенко, мати дитини із порушенням інтелекту: "Он стал более дисциплинированным, более адекватным. Он перестал бояться людей. В его лексиконе появилось больше слов, он научился их связывать. Это при том, что нам говорили, что он вообще не будет говорить".
А шестилітній Ярослав зростав цілковито здоровим. Доки лікарі не зробили дитині планових щеплень. Унаслідок ускладнень - хлопчик залишився інвалідом: затримка розумового розвитку та мовлення. Тоді лікарі запропонували матері ... позбутися сина.
Тетяна Лукинова, мати дитини із порушенням інтелекту: "Мне в кабинете у психиатра сказали: ты его отдай, ты же молодая, ты себе другого родишь. А я говорю: а вы бы своего отдали".
У спеціалізованому класі для дітей-інвалідів вони об'єдналися в одну родину. Тут немає своїх і чужих. Викладачка Ірина Рибас - працює за британською методикою реабілітації. Коли лихо прийшло в її родину, вона не зламалась. І опанувала знання, які тепер успішно втілює при навчанні дітей-інвалідів. Каже: головне - індивідуальний підхід і дисципліна. Кожного дня - чотири уроки: від примітивної математики до фізкультури та малювання. А ще - психологічна реабілітація та каніс-терапія, тобто лікування за допомогою навмисне навчених собак.
Лариса Борисенко - психолог-кінолог. Вона працює у парі з бельгійською вівчаркою. Каже: діти із затримкою інтелекту контакт із твариною чомусь знаходять набагато ліпше, ніж із людьми. Це, напевно, закладено природою. А семирічна Чеха - це взагалі диво-собака. За два місяці вона стала для дітей, які боялися всього на світі, найближчим другом.
Лариса Борисенко, психолог-кінолог: "Иногда спонтанно у детей зажимаются ручки: на собаке, на предмете, на руке. И собака должна абсолютно лояльно к этому отнестись. Не то, что агрессии - даже косо посмотреть в сторону ребенка она не имеет права. У нас пока это получается".
Усі педагоги та психологи працюють у школі безоплатно. Адже батьки таких дітей здебільшого живуть на допомогу. Міська вдала від них давно відхрестилася. Ірина мріє, щоб школа стала повноцінною і тут працювало би більше класів. Та поки ентузіастів обмаль - це неможливо.
Ірина Рибас, керівниця класу сімейного типу для дітей із порушенням інтелекту: "Цель - адаптировать наших детей в обществе. Я надеюсь, научим наших деток самостоятельно одеваться, кушать, контролировать свои поступки".
За три місяці роботи ці діти вже можуть похвалитися великими перемогами. Хтось уперше вимовив "мама", хтось самостійно навчився малювати чи тримати в руках чашку. Та батьки переконані: головні звитяги цих дітей - ще попереду.
