App Store Google Play

Антикризове програмування

06.07.2009 22:54

Світові антикризові пропозиції і їхні вади

Десятки рецептів виходу з кризи почула і побачила Україна за декілька кризових місяців. Багато антикризових пропозицій мають суттєві недоліки: у них відсутній глибокий аналіз причин української кризи; не враховуються наслідки застосування цих пропозицій в українських реаліях; має місце просте запозичення західного антикризового досвіду, яке ґрунтується на тезі про те, що в Україні вже існує ринкова економіка, діють світові економічні закони, що ми - частина світової фінансово-економічної системи і т.д.; відсутня ув'язка поточних антикризових заходів зі стратегією розвитку країни. Програмісти могли б це сформулювати таким чином: програму розвитку України пишуть одночасно на декількох мовах програмування. Як потім їх стикувати і змусити працювати «український комп'ютер» - це вже інше питання...

Наведемо декілька прикладів застосування стандартних антикризових заходів в українських реаліях:

«Рефінансування банків» державою з метою підтримки їх ліквідності. Всі знають, чим закінчилась така операція в грудні. Якщо не змінити суттєво принципи роботи банківської системи та інших інституцій України - наступні рефінансування даватимуть такий же результат: гроші не дійдуть до реальної економіки.

«Зниження податків». Не дасть ефекту, тому що більшість підприємців за сьогоднішньої ситуації в країні не збираються платити навіть знижені податки. Ефект можливий або за суттєвого (в 2 рази) зниження ставок основних податків, або за зниження податків, від яких важко ухилятися. Це результати досліджень, які проводила ВГО «Успішна Україна».

«Розкидування грошей з гелікоптеру» (підвищення соціальних та інших виплат громадянам з метою стимулювання попиту на ринку і кредитування підприємств з метою збільшення пропозиції). Деякий ефект буде, але за теперішньої ситуації в Україні (нестабільність, недовіра) більшість «гелікоптерних» грошей буде конвертована в долари і складена в «панчохи», як було і з «рефінансуванням».

«Підтримка ключових галузей». Вже очевидно, що в нинішній ситуації підтримка ґрунтується не на стратегічних інтересах країни, а на непрозорих лобістських можливостях окремих приватних власників.

Можна назвати декілька основних причин подібних «нестиковок». Однією з головних, на нашу думку, є така: мова економічного програмування ринкової економіки погано працює в українському економічному комп'ютері. Не можна застосовувати в Україні світові економічні закони в повному обсязі. Ці закони працюють, коли економічні суб'єкти ставляться один до одного за «золотим правилом» людської моралі: «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе». В країнах розвинутої ринкової економіки за декілька століть вже створена видимість дії цього принципу, бо там непогано діють закони, культурні і релігійні «гальма» тощо. Але це тільки видимість. Зверніть увагу на зовсім не золоті правила вартістю сотні мільярдів доларів, які застосували до суспільства «Enron», «Medoff», «Stanford» (приклади тільки з США - форпосту ринкових відносин). Що ж тоді казати про Україну, де слабкі культурні й релігійні гальма, слабкі національні почуття, але величезні ресурси, які можна роздерибанити на етапі переходу від радянського соціалізму до невідомо якого капіталізму (існуючі непогані стратегії розвитку країни і Конституція не виконуються)...

Українські причини кризи

Виділимо три головні, на наш погляд, причини. Решта - похідні від них.

Перша причина - неефективна система державної влади і породжений нею безлад. За таких умов навіть формально створені основи демократії грають негативну роль: свобода перетворюється на вседозволеність, народ має владу лише формально й розчаровується в демократії і, як наслідок, вже хоче «сильної руки».

Друга причина, яка може розглядатися як похідна від першої, - «корупційний раціоналізм». Це спосіб життя багатьох активних громадян в Україні (політиків, чиновників, бізнесменів), що дозволяє обирати найкоротший, але зовсім не гідний з точки зору людської моралі і норм чинного законодавства шлях досягнення мети (влади, грошей та ін.) - шлях брехні, зради, хабара, крадіжок... «Вищим пілотажем» корупційного раціоналізму є олігархізм. За умови слабкості морального і національного духу молодої держави активна частина суспільства йде шляхом «корупційного раціоналізму» і «насолоджується» відсутністю порядку вже багато років. Апологети цього шляху для себе знаходили моральні виправдання: результат (розвиток країни) - гарний! Але це спрацьовувало, доки не трапилась криза. Погіршення зовнішнього попиту на українські сировинні товари і відтік зовнішнього капіталу поставили Україну на край прірви. Отут вже майже всім стало ясно, що влада і великий бізнес, створені на засадах «корупційного раціоналізму» і олігархізму, є неефективні і неконкурентоспроможні. Ці інституції не змогли провести необхідні структурні реформи і забезпечити гармонійний розвиток суспільства у докризовий час - не зможуть цього зробити і у період кризи, якщо їх докорінно не реформувати. Головна мета реформування полягає в тому, щоб поставити владу і великий бізнес на службу суспільству і встановити владу закону.

Третя причина - слабкий системний і стратегічний аналіз поточної ситуації і майбутнього країни з боку політичної еліти і владних інституцій. Тільки деякі з десятків згаданих антикризових рецептів ґрунтуються на стратегічному підході, основною рисою якого є те, що він передбачає аналіз нинішнього стану країни і світу, причин кризи, прогноз розвитку країни і світу, пошук відповіді на питання: «КУДИ виходити з кризи?». Проста ілюстрація. Один із поширених антикризових заходів - підтримка металургійної галузі. А може, не треба підтримувати металургію, бо, можливо, через 10-20 років метали у будівництві, машинобудуванні й інших галузях будуть переважно заміщені композиційними матеріалами, пластиком та іншими продуктами хімії? Подібних питань існує дуже багато, і відповіді на них можна отримати, тільки відкоригувавши стратегію розвитку країни. Таким чином, до прийняття програми антикризових ЗАХОДІВ потрібні антикризові РОЗДУМИ. Криза не дає багато часу, тому найкращим шляхом уявляється об'єднання кращих з уже запропонованих ідей, програм, стратегій і «мозковий штурм» з ув'язання їх в єдину НАЦІОНАЛЬНУ стратегію, скажімо, «Україна-2020».

Найперша антикризова пропозиція - сісти і подумати: куди йти?

Пошук шляху до успіху після виходу з кризи має стати стрижнем антикризових роздумів. Цей шлях формалізується в національній стратегії розвитку країни.

Але чи вирішить проблеми України просте прийняття плану дій «Україна-2020»? Наша відповідь - ні. Адже в України вже є діючі красиві стратегії: «Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки» 2004 року; «Стратегія національної безпеки України» 2007 року; стратегії від політичних партій («Український прорив» та інші); регіональні і галузеві стратегії тощо.

Є багато державних і недержавних установ, які можуть написати ще багато проектів нових подібних стратегій. Але проблемою буде ВИКОНАННЯ як існуючих, так і нових стратегій. Україні насправді потрібна принципово інша стратегія.

Як йти?

По-перше, держава має створювати умови суб'єктам українського життя для ефективної роботи і творчості, тоді суспільство на основі жаги до життя, радощів, прибутків... саме вийде з кризи і досягне успіху. По-друге, ефективна для українських реалій антикризова програма чи стратегія розвитку має містити конкретні рецепти структурних реформ, реалізація яких дозволить досягти стратегічних цілей. Приклади таких рецептів: «одна гілка центральної виконавчої влади», «вибори до рад за відкритими списками», «перерозподіл повноважень і бюджетів між центром і місцями до співвідношення 50:50», «декларування доходів і витрат партій, політиків, чиновників, суддів», «підвищення відповідальності за невиконання законів», «стимулювання розвитку українських виробників товарів, послуг і внутрішнього ринку шляхом введення експортного мита на сировинні товари, з використанням надходжень від сплати цього мита для забезпечення прийнятних ставок кредитування виробників товарів і послуг» тощо. У випадку прийняття такої конкретної стратегії у суспільства буде шанс вимагати чогось конкретного від влади і контролювати виконання стратегії. Подібні рецепти мають скласти зміст антикризових програм і одного з перших розділів стратегії розвитку країни під назвою «Ліквідація критичних відставань».

Говорячи «стратегічною» мовою, усунення трьох вказаних вище українських причин кризи має бути ціллю для «головних ударів» українського суспільства у 2009-2010 роках. Реалізація не буде занадто дорогою: реформи стосуються держави, а реальний сектор тим часом працюватиме. Ніхто йому заважати не буде.

Експедиція ХХІ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Рефлексії навколо "втрачених" Криму та Донбасу - це звичайні "фантомні" болі. Усім цим обмінам думок про людей чи територію ("як повернути", "коли", "на яких умовах", "ми не повернемо, бо") скоро випо...
Помилка московітських протестувальників - це упор на «мирний протест». Вони, скоріш за все, помилково сприймають наш Майдан, як мирний виступ.Так! У нас багато тринділи про те, що тільки м...
Юрій Фоменко

Промоушен

Один пан з нашого міста забрав літніх батьків ближче до себе. Була придбана і приведена до ладу дачна ділянка в садовім товаристві, де постійно проживало багато ровесників батьків. Реконструйований бу...
Ярема ГАЛАЙДА

Про емпатію

Зустрів товариша випадково на вулиці. Постарів. Добряче постарів. Геть сивий, обличчя у зморшках, але все такий же жилавий, по молодечому стрункий, вкритий мало не чорною, степовою засмагою. Старий, с...