Після перемоги на виборах 2004 року, близьке оточення президента навіяло йому міф про те, що він «месія». І Ющенко повірив у те що він «месія», але Ющенком залишився.
Якщо виховувати молоде покоління на трагедіях і поразках, якщо виховувати на міфах про «ідолів» зліплених з пластиліну, то яке майбутнє буде у держави?
Впродовж століть українці не мали своєї державності. Дехто схильний пояснювати це поганими сусідами. Сусіди винні. А Святослав Хоробрий з сусідами раду собі давав. Мало того, для декого і сам був «поганим» сусідом.
Варто було збірній України з футболу пограти на чемпіонаті світу, і нація забула про те, що ділиться на Схід і Захід, і розмовляє різними мовами.
Націю творить не лише усвідомлення спільності інтересів. Нації потрібна ідея, міф. І міф має бути красивим. І життєстверджуючим.
Треба запросити в Україну Мела Ґібсона і запропонувати йому зняти фільм про князя Святослава.
Фільм Мела Ґібсона: «Іду на Ви».
Чому саме Мела Ґібсона?
Українські режисери уже зняли фільми і про гетьмана Мазепу, і про Богдана Хмельницького. Ці фільми до кінця додивитись не можливо. І справа тут не у фінансуванні. Чого не має у творці, того не має і в творінні. Немає сьогодні в Україні режисера, який би зміг зняти фільм на рівні «Хороброго Серця». Та й чи є такий режисер (окрім Мела Ґібсона) за межами України - то ще питання. Головне, щоб Ґібсон «загорівся» цією темою. А тема варта того.
Скептики кажуть: «Історія вчить, що історія нічого не вчить». Але спробуємо бути оптимістами. Взаємовідносини в українському трикутнику президент - «еліта» - народ, дуже нагадують взаємовідносини у трикутнику князь - бояри - народ. Коли князь був по справжньому сильний - бояри знали своє місце. Коли князь був слабкий - бояри чинили свавілля. Без сильної княжої руки держава завжди тріщала по швах.
7 листопада 2008 року у прямому ефірі телеканалу «Інтер», Юрій Луценко в ролі ведучого поставив присутнім у студії питання про те, що сьогодні більш потрібно Україні: «сильна рука», чи політична конкуренція? 80% простих людей присутніх в студії проголосували за «Сильну руку».
Представники «еліти» відразу заговорили про загрозу диктатури. Згадали і Гітлера зі Сталіним. Лякали. Не хочуть «бояри» «сильного князя». Не хочуть.
Але в Україні все уже настільки прогнило, що без «сильної руки» порядку не наведе ніхто.
У месії, справжній він, чи вигаданий, повинна бути місія. Яка ж місія у Ющенка? Своїм правлінням Ющенко розбудив у народу мрію про «сильного князя». Своїм правлінням Ющенко готує народ до сприйняття «сильного князя». Ющенко - предтеча «сильного князя».
Розмови про те, що «сильна рука» - загроза українській демократії - це обман. По - перше «сильна рука» - це не обов'язково рука міні-гітлера чи міні-сталіна. «Сильна рука» може бути схожою на руку Конрада Аденауера. І повинна бути такою.
По - друге, в Україні немає справжньої демократії. Демократія - це баланс інтересів і в першу чергу економічних. Якщо співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших громадян у Швеції і Чехії становить 3,5 до 1-го, в Японії - 4 до 1-го, то в Україні на думку аналітиків «Центру Разумкова», цей показник становить 30 до 1-го.
Лише «Сильний князь» змусить свавільних «бояр» збалансувати свої інтереси не лише між собою, але і з інтересами простих людей. Для спокою всіх.
Для злагоди між всіма.
Автор: Володимир ІЛЬКІВ
