App Store Google Play

Сплести Мережу

04.03.2009 10:08

Україні, як і іншим країнам, потрібно зосередити свої інтелектуальні ресурси на декількох секторах. Інтернет може стати одним із них.

Ейфорія десятирічного зростання українського бізнесу дозволяла нам не думати про витоки конкурентних переваг нашої економіки. Криза ж оголила інший вимір цих самих переваг. І раптом виявилося, що український бізнес міндобрив тримався на більш низькій, ніж у середньому в світі, ціні на природний газ, а експорт добрив був, по суті, прихованим експортом середньоазіатського газу. До речі, у РФ схожа модель продовжує працювати і зараз: бізнес світового алюмінієвого гіганта, UC Rusal, експерти називають нічим іншим, як експортом дешевої російської електроенергії.

Виявилося також, що незважаючи на унікальні запаси чорнозему, цього літа собівартість наших овочів була вищою, ніж в Угорщині, а привезене сало із Польщі або яловичина з Бразилії навіть з урахуванням логістики та мита всеодно були дешевшими, ніж їх можна було купити, наприклад, у Полтавській області.

А ще виявилося, що бізнес десятка найбагатших за європейськими мірками українців, включаючи і бізнес найбагатшого жителя Східної Європи, практично повністю ґрунтувався на завищеній вартості металургійних активів. Нинішня українська металургія - результат інвестицій, які зроблено в 30-50-ті роки минулого століття.

Сталінська індустріалізація мала один великий плюс: будувалися тільки найсучасніші на той момент виробництва, які, до речі, ми експлуатуємо досі (ДніпроГЕС, Азовсталь або ММК ім. Ілліча). Мабуть, тоді, у 50-х, ми створили останні приклади конкурентоспроможних підприємств. Потім ми почали безнадійно відставати.

Після металургійного тренда в світі з'явилося ще кілька хвиль зростання, які ми (із запізненням на кілька десятків років) змогли підхопити лише в середині 90-х. Так, у 60-х завдяки бебі-буму в США народилася ера споживчих товарів, ера маркетингу та мильних опер. Сьогодні ми вже без проблем розвиваємо FMCG-бізнес всередині країни, однак у ньому за визначенням не закладено конкурентних переваг для нашої економіки. Це своєрідна підтримка штанів, де інноваційний ріст не передбачено в принципі.

Із 80-х років побутова техніка стала невід'ємною частиною життя кожного з нас. На жаль, тоді, у 80-х, ми так і не змогли нічого протиставити передовим державам і сьогодні користуємося виключно імпортними пральними машинами та музичними центрами. У цьому немає нічого страшного - американці також не мають власного виробництва телевізорів, оскільки, на їхню думку, у цьому виробництві відсутнє поле для інновацій. Подібна ідея дуже важлива для нашої економіки, вона каже, що вкладати в інновації минулих хвиль економічного зростання взагалі не має ніякого сенсу. Ну не можна нам зараз в принципі створювати вітчизняний мобільний телефон або ноутбук, бо в цей бізнес іншими країнами вже вкладено сотні мільярдів доларів і все, що ми зможемо скопіювати зараз, придумано вже кимсь іншим років десять тому. А поки ми впровадимо самі те, що ми придумали зараз, знову опинимося позаду на ці ж десять років.

Виходить, для конкурентних переваг нашої економіки потрібно шукати такі сектори, де у нас зберігся потенціал і де ми можемо бути попереду ринку хоча б на один рік. Чи є у нас хоч десь такий потенціал?

Впевнений, є. Він закладений в поки ще живий системі загальної середньої освіти.

Адже якби не Ленінградська школа математики, навряд чи з'явився б на світ Google. Якби не київська середня школа, навряд чи б Макс Левчин придумав найбільшу в світі електронну платіжну систему PayPal і т. д. Одним словом, ми можемо виховати інтелект, ми тільки не можемо витягти із нього реальну вигоду.

Нам потрібно розвивати сектори, де ми можемо зайняти наші інтелектуальні ресурси (утримати їх, зокрема, від еміграції), де також можна отримати порівняно швидку комерційну віддачу, вклавши при цьому мінімум з боку держави. Чи є такі сектори? Так, один із них - це Інтернет. У цьому секторі можливо, щоб 20-річний хлопець придумував соціальний сервіс типу Facebook, яким почали користуватися кілька мільярдів осіб і який потім продається за $ 1,5 млрд. У цьому секторі також можливо, щоб поточна капіталізація пошуковця Google в два рази перевищувала капіталізацію, наприклад, Газпрому.

Чи можемо ми в Україні відкрити інтелектуальні компанії, які коштуватимуть більше, ніж вартість наших природних ресурсів? Думаю, цілком.

Для цього нам потрібна реальна програма із створення основи для інтелектуального бізнесу. Потрібно якнайшвидше запросити всі світові компанії розгорнути у нас свої розробницькі майданчики, так само як і стимулювати наших бізнесменів вкладати в цей сектор. Нічого із нічого не виходить, тому потрібно стимулювати капіталовкладення: звільнити його від податків на п'ять років, забезпечити безперешкодне пересування електронних документів, грошей і людей, ввести мораторій на перевірки і відвідування людей у погонах.

Одним словом, потрібно створити тепличні умови для розвитку сектора. Він буде розвиватися, звичайно, і сам по собі, але вибухового зростання тут не буде, якщо держава не вкладатиме ресурси. У тих же 50-х роках ресурсами для індустріалізації була дешева робоча сила ГУЛАГу, а сьогодні такими ресурсами є свобода пересування капіталу та знань. Якщо держава вкотре почне "віднімати та ділити", наші молоді таланти просто виїдуть з країни. Як тільки бізнесмени побачать підтримку з боку держави, вони неминуче почнуть вкладати в те, що не можна швидко перевести в готівку або перегнати в офшор, - в освіту і науку. Дайте їм всього десять років, і в нашої країни з'явиться шанс прорватися на світовому ринку подібно до того, як свого часу СРСР запустив перший супутник або відправив першу людини в космос.

Корреспондент

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...