App Store Google Play

”Українська книжка займає п’ять-шість відсотків ринку”

13.09.2008 16:33

Наскільки великий попит на українську книжку?

- Читацький попит у нас задовольняється російськими видавцями. Українська література існує для якогось прошарку, для таких собі "сектантів". Тому наші видавці партизанять, працюють для "людей з особливими потребами". Тобто тих, які чомусь хочуть читати саме українською.

Отакий "схиблений" попит ми й задовольняємо. Щоправда, 70 відсотків людей відрізані від книжки взагалі. Адже в нас 500 книгарень на 40 мільйонів населення. Виходить, одна на 80 тисяч. Якщо у місті живе менше 100 тисяч людей, там ніде купити книжку. А райцентри, містечка, села - це 70 відсотків. Решту - населення мегаполісів та великих міст, ми задовольняємо повністю. Українська книжка має п'ять-шість відсотків ринку. Причому ця частина ще зменшується, хоча в грошовому вимірі зростає. Тобто ринок загалом росте скоріше, ніж український сектор.

Краща ситуація з дитячою літературою - діти українізованіші за дорослих. Хоча понад 40 відсотків ринку дитяча книжка теж не має.

Як ви оцінюєте читацькі вподобання української аудиторії?

- Найбільша потреба в нехудожній літературі. Побутова книжка, підручники, домашні довідники, порадники, спеціалізовані видання з садівництва, вівчарства, крільництва - це на першому місці. Власне, так в усьому світі. Найбільшим попитом користується книжка, купити яку тебе примушують обставини. А коли вже людина купує для вільного часу, відпочинку - то це художня.

Які художні жанри найпопулярніші?

- Смішно, але найбільшим попитом користується жіночий роман. І в Україні, і в світі. Але якщо говорити саме про україномовну книжку, то тут є своя специфіка. Отим "сектантам" дамські романи купувати соромно. Бо це ж такі гонорові люди з вищою освітою, прогресивних поглядів. У Львові якось провели експеримент. У нас потужна серія дамських романів, і ми помітили, що люди перед нашим стендом цієї серії сахаються. Слинявої, романтичної, із сердечками, у м'якій палітурці. Тоді ми відставили їх окремо, зробили вітрину. Люди стали зупинятися й купувати. Доти боялися, що про них погано подумають. Іще вважається гідним у просунутих читачів скривитися від детективу. Щоправда, якщо детективіст отримує тавро "інтелектуальний", як наш Волков, його починають купувати. Якщо ні, то це вже не для українця, а для москалів чи поляків.

А загалом читацькі потреби українців - як у всіх. Просто їх треба задовольняти українською мовою.

Чи не є для українського споживача проблемою вартість книжки?

- Книжка навряд чи має бути дешевою. Хочемо ж найкращі тексти, ілюстрації, якісний папір.  Але загалом і так дешево - якщо врахувати, що вона має приносити прибуток видавцям, пристойний гонорар автору.

Найперша проблема нині не ціна, а відсутність книжкових прилавків. Людям нема де книжку побачити. Можна рекламувати на всю країну - але її не куплять, бо ніде. У райцентрі на базарі є хіба що лоточок із уціненими в Росії книжками. У них там перевиробництво десь у 300 мільйонів книжок на рік. Наші торговці їздять до Харкова і там дрібним оптом купують цю контрабанду з Росії.

Тому якби були прилавки, то й покупці знайшлися би. Книжка - хитра штука. Не попит породжує пропозицію, а навпаки. Коли людина не бачить книжку, то звикає жити без неї. В Україні 500 книгарень, а в сусідній Польщі - 3,5 тисячі.

Які ж перспективи розширення кількості книгарень в Україні?

- Відкривають насамперед інвестиційні проекти у столиці, а не нові книгарні у районах. Розширюються мережі "Буква", "КС", "Є". Ми схиляємо голови перед їхніми власниками, бо це великий ризик. Вони романтики, нехай і грошовиті. Якщо держава не допоможе галузі стратегічно, всі ці проекти накриються. Ті люди сподіваються на перспективи ринку. А цивілізовано він не розвиватиметься, поки держава не перекриє кордон для імпорту й контрабанди. Без цього жоден із цих проектів не виживе.

Для українського видавця що краще: пільги чи обмеження ввезення іноземної продукції, зокрема й російської?

- Доки не буде обмежено імпорт, пільги залишатимуться засобом виживання. Треба запровадити квотування імпорту й дати українським видавцям заповнити ринок. Коли він зросте разів у десять, тоді нехай знімають пільги. Тоді збільшиться наклад книжок, ми платитимемо більше податків, буде кращою конкуренція. Пільги - це для виживання, як зараз. А обмеження імпорту потрібне для розвитку українського ринку.

Чому ніхто не знає, скільки в Україні продається книжок?

- Бо в нас ринок по землянках ховається й займається виживанням. Видають 17 тисяч нових назв на рік, тоді як мало би бути 100 тисяч. У результаті у видавничій галузі працюють фанатики й аутсайдери. Фанатики - це ті, хто свідомо тримаються у цій малоприбутковій галузі, страждають месіанством. А аутсайдери - це коли його нікуди більше не беруть. Виходить, що ціла інтелектуальна галузь ледь виживає, видавці скніють. Якщо держава хоче залишатися повноцінною, то не повинна такого дозволяти.

Газета по-українськи

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...
Спостерігаючи за тим ідіотизмом, який відбувається серед виборців у Фейсбуці, дійшла до висновку, що українцям взагалі не потрібен президент. Їм потрібен лише дуже хороший психіатр. І тому напрошуєтьс...