App Store Google Play
Максим Мірошниченко

Бойовий друг Кіт Корбан

28 Вересня 13:25

Я півроку чекав поки мені якось одного дня радісно подзвоніть батьки і скажуть, що Kit Korban повернувся. Проте цього не сталося. Я точно знаю, що його вже немає, бо де б і як довго він не гуляв, всеодно повертався туди, де його люблять і де його нагодують. Він остерігався незнайомців так старанно, як і змивав сліди від їжі на своїй мордяці, тому його не могли вкрасти. Я не знаю що вкоротило йому віку - якесь авто, чи отрута у руках людини або у впольованій ним миші. Але я точно знаю, що це не справа котячих лап. Цей хлопець був не по зубам своїм сородичам.

Рівно 3 роки тому це мале кошеня, винищивши усіх мишей у нашому пофігаченому міною бунгало, вирішило ще й ходити за мною на блокпости у Красногорівці під Донецьком. Ніс службу, як і всі пацани, - не жалівся. З ним було веселіше. З ним можна було не боятися за запаси їжі, - кіт нищив мишей, як ДШК косить у відкритому степу взвод ворога. І ріс він на своїй дичині, як навіжений. Через пискотіння його жертв, перші тижні було тяжко спати, але уже за півмісяця у наше бунгало заглядали хіба що якісь вбогі самогубці. Хоча до появи кота ці істоти вночі сміливо бігали по мені.

Бачив я і його страхи. У Пісках, наприклад, він вперше побачив щурів, що були менші від нього у якихось три рази і які цілими кодліщами бігали по своїм тунелям у нас по окопам та крали і псували нашу їжу. Навіть коли її, здавалося б, грамотно прив'язували до стелі. Спочатку тікав від них, а потім, мабуть, зрозумів, що пацанам треба допомагати і почав їх нищити. Йдеш на пост вночі і кіт виходить на своє полювання. Потім уже вдень пацани показують щурячі згризені, недогризані і врешті-решт просто задушені тіла і тебе пробирає така гордість за оцю ситу і сонну пику і відчуваєш, що ти виховав справжнього бійця.

Ніколи не забуду, як однієї ночі зі сторони ДАПу палало поле і з-за нього ворог обстрілював нас. Я стояв і вражено милувався тим заревом на 3/4 свого екрану, що впиралося у тяжке, зимове небо, а на висоті витягнутої руки оскаженілі рої ворожих куль шматували безпорадні дерева. Хлопці на посту спокійно вели спостереження, а мій кіт, незважаючи на оцю війнушку, тупо вглядувався в темінь окопу. Він готувався до стрибка і від цього його міг би відволікти хіба що вибух міни поряд.

Іншої ночі ми з напарником спали і нас збудив якийсь короткий, оскаженілий, сповнений усім звірячим писк щура. Через 10 хвилин, хлопці що прийшли нас будити, офігіли, коли у світлі ліхтаря показали як кіт гризе свою здобич. Я й досі гадки не маю, як кіт може за пару секунд ліквідувати таку небезпечну тварину, не отримавши у відповідь хоч якогось пошкодження.

А одного разу я ледь не пристрелив його власними руками. Сидів собі вночі на посту і періодично вдивлявся у поле. Мряка - у тепловізор видно погано. Ну є якісь плями...проте ні розмір, ні відстань до неї так швидко не зрозумієш. І взираєшся у ті плями. Напружуєшся. Стрьомно. Втім, напарникові, який слідкує за твоїми потугами ще стрьомніше. Ти ж не можеш йому щось адекватне сказати...І тут уже ніби зрозуміло, що то просто якийсь стовбур соняха хитається у кількох десятках метрів. А ж тут із землі прямо перед тобою виринає якесь тіло, перестрибує тебе і замість ножа якогось бородатого дитя Кавказу (ну а кого ж ще тут можна чекати?!) ти відчуваєш на своєму плечі м'яку котячу лапу. До речі, кіт так кілька разів висаджував уже інших хлопців...Були напружені виховні бесіди...

А оці мрячні ночі, коли він приходить, втомлено лягає тобі на груди і ти бачиш як усі його лапи від кількаденного багна перетворилися у тяжкуваті для нього шматки засохлої землі. З таким "обвісом" навіть пальці в котокулак не замкнеш і довго не побігаєш і щура не зафігачиш. Залазиш туди своїми нігтями і потроху розпорошуєш йому землю у кігтях. Йому неприємно, місцями болче, а він терпить...

Я ще у Красногорівці знав, що не кину такого чувака. Терпів його кількагодинні і навіть кількаденні завивання у довгих дорогах. Красногорівка-друга лінія-Піски-Черкаське...скільки б не переїзджали, я хвилювався аби у день від'їзду він був поряд. День від'їзду у армії - це ж завжди очікувана несподіванка. Вам кажуть що їдемо у день N...потім - у день N+1...у N+2. А їдете ви, може, через тиждень. Зранку кажуть і в обід ви після матюкливого вантаження у перевантажені грузовики, трясетеся у розбитій дорозі, яке везе вас можливо якийсь Лас-Вегас, де є нормальний магазин. І це добре, що кіт, наприклад, у чей час не вирішує свої справи десь у кількох кілометрах.

Дуже тяжко було слідкувати за ним, коли уже лежав у шпиталі. Добрі люди допомогли і тримали у себе, лікували у ветклніці. А потім дзвонили і з жалем казали, що кіт не звик до квартир, виє, хоче на вулицю і може піти і не повернутися. А ти у шпиталі лежиш...

Я дуже радий, що ти, братан, усе це витерпів і знайшов свою нову домівку у моїх батьків. Сподіваюся ти зацінив, що ти жив як мрія майже кожного ветерана якихось епічної війнухи, - завжди обирав між рибою та мнясом, борщем та молоком. І хай і не обійшлося без котячого ПТРС. У тиловому селі виявилося море котів (у Пісках аж до Донецька їх може було із 2 десятки), усі самки та території поділені і всім начхати на якісь твої заслуги перед Батьківщиною. Спочатку вигрібав стусанів добряче - днями не виходив на вулицю і лишній раз не маячив у вікні. Світ знову виявився суворішим за якісь там очікування і бажання відпочити у тилу.

Втім, ти від'ївся і за пару місяців сам ганяв усіх кривдників та волоцюг. Приходив подертий, втомлений. Проте не скаржився. Засунув писок у миску - нажерся, відлежався і знову на вулицю.

Братан, дякую тобі за яскраві сторінки життя. Не знаю, який там котячий рай буде кращий, ніж рибно-м'ясне життя у моїх батьків, де з тебе ледь не пилинки здували...Але якщо ти в пеклі, то точно знаю, що там ти даєш вогню і коточорти просто змушені з тобою дружити.

Дякую, братан. Ти був справжнім. Три постріли в небо.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Максим Мірошниченко

Зрозумілість

Можливо, єдиний мотив, який може мобілізувати широкі кола виборців, який буде сприйматися як прогресивний та новий. Не легалайз, не легалізація проституції, гендерна політика і т.д.Поясню. У 2015-16 р...
У нас небезпідставно прийнято вважати, що українська влада використовує ситуацію з війною у внутрішніх політичних іграх, в тому числі і в узурпацію.Гомо політикус в усі часи було важко втриматися від...
Суддю-сепаратиста з Криму на посаді не відновлено!Чергова судійська зрада не відбулася! Але, на жаль, це ще не перемога..Пам'ятаєте "вибухове" затримання відвертого сепаратиста, а за суміцниством судд...
Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...