App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Країна, в якій не можна радіти

26 Серпня 21:02

Цьогорічний парад впевнено можна назвати апофеозом того, за що протягом останніх чотирьох років боролися тисячі людей, для яких українізація нашого Війська стала однією з найголовніших цілей революційного періоду. Вперше за декілька десятиліть гасло "Слава Україні" повернулося в державу як вітання українських воїнів, декілька підрозділів отримали почесні назви, які тісно пов'язані з українською історією, а попереду парадних розрахунків гордо майоріли бойові стяги залізних дивізій УНР. І все це відбувалося під Марш Нової Армії - гімн Організації українських націоналістів, перші рядки якого пролунали з вуст Президента на головній вулиці країни. Чи можна було це уявити ще якісь п'ять років тому, коли на вулицях наших міст панував партійний Культ Перемоги?

Здавалося б, українська ідея нарешті переломила хребет радянсько-малоросійського менталітету й стрімко пішла в наступ. Втім, дискусії у мережі вкотре повертають нас до того, що в цій країні нікому не дозволено щиро радіти національним перемогам. "Навіщо витрачати гроші на показуху", "Це піар Порошенка", "Чому техніка не на фронті", "Не можна святкувати коли йде війна", "Потішний парад", "Чому ви радієте, коли зубожілих українців вбивають тарифами на газ?" - такі думки масово заполонили інтернет напередодні 24 серпня. І прикро, що  свідомі патріоти говорили про це в унісон з кремлівським ботами.

На жаль, все це вкотре показало, що українці не мають права радіти своїм перемогам, бо миттєво приєднуються до лав "порохоботів" або інших зрадників. Втім, якби при владі були юлі, міши чи володі, це теж було б заборонено це робити. Така в нас натура - ненавидіти все навкруги і шукати в усьому зраду. Тож, навіть коли Бог направить у крісло Президента України якогось святого, він постане в наших очах як диявол, а всі його потуги врятувати нас завершаться черговою дискусією про те, що він прислуга уродженця єврейського народу, отже зраджує інтереси української нації.

Цьогорічний парад - яскравий приклад, як громадянське українське суспільство змушує керманичів виконувати їхні вимоги. Хто знає як частини боролися за почесні назви з бюрократичною машиною і який шлях пройшов Марш Нової Армії, той ніколи не скаже що все це - піар нинішнього Президента. Це - досягнення сотень людей, які власними силами повертають Україну в її природнє русло. Але, на жаль, визнавати свої досягнення для більшості українців означає лише визнавати успіх політичної еліти. Типовий посттоталітарний менталітет, який гнобитиме усі потуги успішних громадян. Якщо не відійти від цього, то ми так і залишимося жити у країні, в якій ніколи не можна радіти.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Наслідки Першої Світової для України оформилися у конкретний факт та конкретну дату 14-го листопада 1918-го року.У цей день гетьман Павло Скоропадський видав грамоту про воз'єднання на федеративних на...
Юрій Фоменко

Птаха війни

Птаха війни. Вона над моєю хатою в Діброві літає на схід і повертається на Кодак.    В уяві, замість звуку її двигуна я чую стогін поранених, голоси лікарів і тиху молитву піл...
 Не дивлячись на певний застій українського кінематографу в “нульових” роках, сьогодні чи не щотижня на екрани кінотеатрів виходять нові вітчизняні стрічки, які без сумніву виводять н...
Марія СОЛОМОНОВА

Чергове шкільне отруєння

Дніпро. Чергове шкільне отруєння. І з вчорашнього дня жодного коментарію з боку відповідного департаменту міськради.Минулого разу, коли було масове отруєння дітей 62-ї школи, мер міста принаймні напри...