App Store Google Play
Тимур Желдак

Ніхто не один. Просто ДУЖЕ схожа думка

19.06.2009 10:09

Так іноді буває прикро - весь час хотів щось сказатьи і ось натрапив на твої думки, які вже хтось написав. А потім замислишся - і вже ражісно. Бо думки гарні. І ти не один у світі. І гарних людей більше...

Дякую, незнайома Маша Міщенко, за твої думки і твою дитину!

Тепер моя дитина знає, що таке Росія і Ленін

Єдина людина, з протилежними мені політичними поглядами, з якою я можу жити під одним дахом, - це мій російський тато. Жінки, яким повезло з батьками, мене зрозуміють - люблячим татам можна пробачити все. Любов до російських телеканалів, зайву поспішність і прямолінійність в оцінці українських політиків і навіть те, що він не гидуватиме пайками Черновецького списую на важкі 90-і, коли вчителям по півроку не платили зарплату. Крім того, що я поблажлива до людських слабкостей, я все-таки демократка і вважаю, що заборона плентатися за пайками була би утиском його цивільних прав. Межею нашого компромісу стало те, що я не повинна бачити вдома пакети з рекламою блоку нинішнього мера і запевняння, що голосувати тато буде за велінням мого серця, а не з почуття вдячності за кашу, яку він, власне, й не їсть.

Але вдома в мене росте син, і його душа мимоволі стала полем для битви між мною і моїм батьком. Весь попередній рік я безславно програвала цю битву, але зовсім недавно я зрозуміла, що не тільки успішно пройшла педагогічний Сталінград, але й переможною ходою прямую до рейхстагу якщо не всіх, то кращих з європейських цінностей.

«Мамо, я люблю Госію і Леніна і вважаю, що дві кгаїни повинні жити разом», - заявив мені мій син, який до цього (так вийшло) близько двох років жив з моїми батьками.

Тато радісно зааплодував. А я кинулася пояснювати дитині, що любити треба всі країни, але твоя батьківщина тут, Україна, і дружити ми можемо, але все одно потрібно, щоб стояли прикордонні стовпи, і Україна сама, без нічиєї підказки, могла вирішувати свої проблеми. Дитина сміялася, повторюючи дідові науки.

Пізні дискусії з батьком нічого не дали. Конфлікт обіцяв бути затяжним.

- Так що ж таке Госія - гакети і космос чи п`яні мужики і вбиті хлопці в Чечні? - вголос роздумував мій Іван.

- І те й інше, синочку, - пояснювала я.

- Ти серйозно думаєш, що Євгопа краще, ніж Москва? - питала знову мене дитина.

- Я думаю, що ти, коли виростеш, поїздиш і сам порівняєш. Твоє перше враження буде найвірніше, - перестала я скаженіти з приводу піонерсько-шовіністичних проявів свого чада. Замість вечірньої казки я почала розповідати про те, як виселяли до Казахстану його прабабусю і прадідуся, як червоноармійці забрали у них все, включаючи дитячий одяг.

Якось син сказав, що хоче подзвонити Президентові Ющенку. Я сказала, що не заперечую, Президент із задоволенням з ним поспілкується, але для цього йому потрібно підігнати українську мову, тому що українській дитині неввічливо розмовляти зі своїм президентом іншою мовою.

- А розкажи, як ти була маленька.

- Це був жахливий час. Тоді люди стояли по п`ять годин в чергах за м`ясом. І витрачали дуже багато часу, поки шукали в магазинах одяг.

- Чому раніше було стільки біди? - цікавилася дитина.

- Тому що Ленін-Сталін закрили всі церкви, і люди забули Бога.

Одного разу ми, замість того, щоб зависнути в хорошому кафе, зайшли в робітничу їдальню.

- Я не хочу тут, - потягнув мене за руку син.

- Раніше, в ленінські часи, усі кафе були такі, - м`яко міняла я внутрішній політичний вектор дитини.

Одного разу син завередував, відмовляючись іти на урок англійської мови.

- А навіщо мені англійська? - вередував син.

- Щоб стати вільнішим і щоб усі тебе розуміли, - пояснила я, розповідаючи, що його дядько знає мову і може їздити по всьому світу і скрізь він - як вдома.

- Мамо, то Госія велика кгаїна? - запитав мене недавно син, наминаючи абрикоси.

Я подумала, як би відповісти простіше і яскравіше.

 - Велика, - сказала я.

- Та добре, я пожартував, нікому не треба в Чечню, - почула у відповідь, і не повірила своїм вухам.

Не знаю, що вплинуло на геополітичний вибір моєї дитини в такому ніжному віці. Мої розмови по скайпу з братом, коли той ділився тим, що «для Росії демократія - це якесь дисфункціональне утворення», або мої розмови про те, що батьківщина, як і мама, буває тільки одна, і нечесно жити в країні, яку не любиш. А можливо, все-таки історія його сім`ї, яка краще за будь-якого політика здатна зробити з дитини переконаного «антисовєтчика».

І, до речі, посмутнілому батьку я пообіцяла маленьку втіху - як великодушна переможниця. Сказала, що на день народження Івана (сина), якщо Бог дасть, повезу дитину до Пітера. Де його Батьківщина, він тепер не переплутає, а Пушкіна ми з ним любимо. Головне, в нашій справі не змішувати політику і все інше.

Маша Міщенко

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-321876.html



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
До того, як у мене з'явилася ця фортеця, я орендувала спочатку величезну "сталінку" біля залізничного вокзалу, а потім - однокімнатну кавртирку на проспекті Героїв, у якій не було ані ліжка, ані шафи,...
Максим Мірошниченко

Що Ви знаєте про Лі Кван Ю?

Нещодавно зустрів одного активного блоггера. У 2013-му році він, свята душа, "топив" за Майдан. У 2014-му році "топив" за АТО, добробати, потім ЗСУ. Постійно шось там пише про "зраду", "перемогу", ана...
В принципі реальне відношення до військових і реальне побратимство серед них у Дніпрі ми бачимо на прикладі стрілянини на Гагаріна. Купа орангутанів з бойовими автоматами вбила двох військових. У тих...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...