App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Синьо-жовта УРСР

24 Лютого 08:18

За майже 30 років своєї юридичної незалежності Україна й досі не може зруйнувати радянський фундамент, на якому вона продовжує свої потуги стати прогресивною державою. Це стосується як і державних апаратів, так і суспільства в цілому. «Фундамент» - це так усім відома ментальність радянської людини, «совок», радянська традиція. Завядки радянщині продовжують жевріти вогники, які постійно розпалюють в душах українців жагу до «мишебратства» з Росією, ностальгію за дідами-визволителями та благородними часами двоголової імперії.

На жаль, у публічному просторі, не зважаючи на антикомуністичні закони та Революцію, радянщину продовжують підтримувати на усіх рівнях влади. Чого лише варті «знаменні» дати «визволень» українських міст від «німецько-фашистських загарбників», «трагічна дата початку війни 22 червня 1941 року»(хоча для українців Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939, а український опір вів перманентну боротьбу за незалежність з часів окупації УНР), 9 травня («день перемоги» у війні, яка тривала ще декілька місяців) тощо. Всі ці дати і смисли, закладені в них – прямий наслідок відсутності політики дерадянизації українського суспільства. Декомунізація символів є, а дерадянизація голів відсутня.

Тому ми і продовжуємо бачити «благородні бали» у російсько-імперському стилі за участі вищих можновладців, українських нацгвардійців під прапорами із серпом і молотом, державний прапор на радянському «танку перемоги», вітання з Вєлікай Пабєдой від місцевих політичних лідерів, тугу за ковбасою по 2.20, Сталіну, «радянською сім’єю братніх народів», ставлення до Дня Захисника України як до «оновленого 23 лютого» з бритвами та шкарпетками тощо.

Якщо влада і справді вважає, що радянське минуле це зло, то чому вона продовжує підтримувати традицію тих часів? Чому поодинокі справжні борці за Українську Державу із справжнім українським смислом, в очах суспільства і політикуму продовжують вважатися фріками, а відновлення історичної справедливості вважається шароварщиною?

Хоча, ще п’ять років тому ніхто б і не подумав, що червоний прапор можуть заборонити, а червоно-чорний стане буденністю. Життя буремне, але зупинятися на цьому шляху не варто.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

У 2012 році я вперше працювала на виборах не як журналіст ЗМІ, а як журналіст-райтер обласного виборчого штабу партії "УДАР" Віталія Кличка". Через деяких час я стала прес-секретарем ГО "Антикорупційн...
В 90-х мы ходили в городской парк пить. Там студентам было хорошо и привольно, потому что городским властям было не до парков, были в Днепропетровске для чиновников, занимавшихся первоначальным накопл...
Максим Мірошниченко

Як нам оздоровити суспільство

Лише активне долучення громадських кіл до життя міста чи держави несе у собі якісь перспективи. Інакше ми приречені на культики капищних жерців, дворових месій чи міських господарників. Бо їх піар-ход...
Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...