App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Синьо-жовта УРСР

24 Лютого 08:18

За майже 30 років своєї юридичної незалежності Україна й досі не може зруйнувати радянський фундамент, на якому вона продовжує свої потуги стати прогресивною державою. Це стосується як і державних апаратів, так і суспільства в цілому. «Фундамент» - це так усім відома ментальність радянської людини, «совок», радянська традиція. Завядки радянщині продовжують жевріти вогники, які постійно розпалюють в душах українців жагу до «мишебратства» з Росією, ностальгію за дідами-визволителями та благородними часами двоголової імперії.

На жаль, у публічному просторі, не зважаючи на антикомуністичні закони та Революцію, радянщину продовжують підтримувати на усіх рівнях влади. Чого лише варті «знаменні» дати «визволень» українських міст від «німецько-фашистських загарбників», «трагічна дата початку війни 22 червня 1941 року»(хоча для українців Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939, а український опір вів перманентну боротьбу за незалежність з часів окупації УНР), 9 травня («день перемоги» у війні, яка тривала ще декілька місяців) тощо. Всі ці дати і смисли, закладені в них – прямий наслідок відсутності політики дерадянизації українського суспільства. Декомунізація символів є, а дерадянизація голів відсутня.

Тому ми і продовжуємо бачити «благородні бали» у російсько-імперському стилі за участі вищих можновладців, українських нацгвардійців під прапорами із серпом і молотом, державний прапор на радянському «танку перемоги», вітання з Вєлікай Пабєдой від місцевих політичних лідерів, тугу за ковбасою по 2.20, Сталіну, «радянською сім’єю братніх народів», ставлення до Дня Захисника України як до «оновленого 23 лютого» з бритвами та шкарпетками тощо.

Якщо влада і справді вважає, що радянське минуле це зло, то чому вона продовжує підтримувати традицію тих часів? Чому поодинокі справжні борці за Українську Державу із справжнім українським смислом, в очах суспільства і політикуму продовжують вважатися фріками, а відновлення історичної справедливості вважається шароварщиною?

Хоча, ще п’ять років тому ніхто б і не подумав, що червоний прапор можуть заборонити, а червоно-чорний стане буденністю. Життя буремне, але зупинятися на цьому шляху не варто.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Остап Ібрагімович зі своїм ремонтом провалу нервово курить в сторонці порівняно з розмахом Бориса Альберкутовича.«Стратегічні об‘єкти» в центрі Дніпра - купа шлаку та шматок здертого...
#безвіз...пройшов повз мене. Ну от правда. У мене як не було можливості їздити у Відень на вранішню каву, так безвіз її і не приніс )))#Томос...мені от все рівно, наскільки канонічна УПЦ КП, бо я туди...
Будь-яке суспільство в тій чи іншій формі прагне до найвищої мети - всеосяжного блага. Аби досягти цього блага всередині народів відбувається природна кристалізація окремих каст чи систем, я...
Кожен раз користуючись послугами перевізників у Дніпрі я надихаюся. Щоденні умови дістатися із пункту А в пункт Б просто таки надихають кричати і матюкатися, й так щоб всі почули. Але цього разу я не...