App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Байдужість

5 Лютого 00:35

Новітня історія показала нам, що війна може бути не лише "гарячою", а і "холодною", гібридною, інформаційною тощо.

Найстрашнішою силою у будь-якій війні завжди виступає третя сторона - сторона байдужих. Посіяти зерна байдужості в лавах супротивника - означає перемогти його. Не дивно, що велика кількість славетних сторінок української історії втрачено саме через байдужість. 

Початок ХХ ст., Європа наклала на себе руки і подарувала десяткам народів можливість побудувати свої національні держави. Така можливість випала і українцям. Але вже за два роки наша Перша держава була стерта з лиця світової мапи. У великій мірі це сталося через те, що наш народ пав під тиском зневіри і байдужості. Яскравий тому приклад - оборона Києва на початку 1918 року. Український народ і українська армія була настільки деморалізована і зневірена, що керівництво держави було вимушено зупиняти декількатисячну більшовицьку армію купкою студентів.

Саме через байдужість народу впала перша УНР, саме через зневіру впала Українська Держава Скоропадського, саме через відсутність віри в український шлях наш народ і загнав себе у тюрму на 70 років.

Відбувши строк покарання, українці звільнилися теж завдяки зневірі і байдужості - світлого майбутнього в СРСР так і не настало. Але, зі звільненням наш народ так і не зміг побороти свій найголовніший недолік. Саме байдужість привела до влади старих номенклатурщиків, саме байдужість породила диктатуру олігархії, саме байдужість і зневіра привела до влади колаборантів.

Винятком став лише 2014 рік. Українці змогли на мить побороти себе і позбутися байдужості, відбулася Революція Гідності. Підйом самосвідомості змусив країну змінити вектор руху, сформував ті перші добровольчі батальйони, які встали на захист Держави, зародив справжн новітнє українське суспільство.

Але вже за декілька місяців зневіра і байдужість стали поступово перемагати - поразки на фронті та економічна криза, підживлені ворожою пропагандою і деструктивом всередині країни зробили свою справу.

Це страшно, але кількість тих, хто "втомився від війни", не вірить в Україну, не бачить тут майбутнього, опускає руки та їде на заробітки, не витримуючи соціально-економічного напруження, з кожним днем зростає.

Як показала нам історія, відсутність оптимізму - це шлях до самогубства нації.

Якщо українці й надалі будуть масово впадати в гріх байдужості та зневіри, то обов'язково прийде час, коли їх вже не врятує купка патріотично налаштованих та готових до самопожертви останніх Громадян України.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Здавалося б, народ, який хоче вижити в буремному світі перманентної агресії, має усвідомлювати необхідність наявності сильної армії, а також мовної та духовної ідентичності. В даний момент кому як не...
У нас чергова серія саги про #мовнийпатруль у Дніпрі. Цього разу у центрі нашого епізоду феєрична відмазка Стоп Нелегал - Закон один для всіх, два активісти якої ̶Б̶о̶ш̶и̶р̶о̶в̶ ̶т̶а̶ ̶П̶е̶т̶р̶о̶в̶ і...
Останнім часом, коли дивлюся на те, що відбувається навколо, вже вкотре мені спадає на думку аналогія між Україною та Іудеєю часів Другої Іудейської війни. Події тої війни досить живописно описав у св...
Ярослав СИНИЦЯ

Станиця Луганська

Станиця Луганська зараз,це  не те, що було три роки тому.  Людська натура така, що має здатність пристосовуватись до будь-яких умов, і за дуже короткий час. Про війну тут нагадують цілі квар...