App Store Google Play
Руслан Колєсніков

Через «запаморочення» від вседозволеності Уряд відвертає від України все більше союзників

25 Січня 10:34

Ні для кого не секрет, що в умовах зовнішньої агресії, в умовах фінансово-економічної та соціальної кризи, Україні буде вкрай важко протистояти Росії без підтримки міжнародних партнерів. Не лише Західних, а взагалі будь-яких держав світу. Будь-яка, навіть найскромніша, допомога робить нас сильнішими. Щонайменше, нам потрібно аби Україні не заважали, а дали можливість сконцентрувати зусилля на головне – відновлення справедливості всередині країни та перемога у війні з Росією та повернення тимчасово окупованих територій.

Тим не зрозумілішою є логіка нинішнього уряду «мародерів», які замість зміцнення стосунків з державами-партнерами, вже більше двох років лише шокує українців черговими суперечками із сусідами та союзниками. Не намагаючись пригадати все одразу, з легкістю можу назвати кілька таких недружніх кроків по відношенню до наших друзів: недальноглядна та передчасна підтримка одного з кандидатів в президенти США та дискредитація іншого, суперечки з Польщею, конфлікт з Угорщиною, Сербією, скандал з Ізраїлем, коли Україна підтримала в Раді безпеки ООН резолюцію про заборону будівництва єврейських поселень на палестинських територіях тощо.

І от тепер черговий «плювок» в обличчя наших друзів. Цього разу мішенню для наших владних нехлюїв стала Прибалтика. А саме Естонська Республіка.

Особисто мене не стільки шокувала (я вже нічому не дивуюся), скільки обурила історія про те, як Уряд Гройсмана своєю постановою вніс Естонію в список країн, які Україна вважає офшорними зонами і вважає сумнівними з точки зору ведення бізнесу.

Як відомо, дружба закінчується там, де починається недовіра. Можу стверджувати, що з боку Естонії, такої недовіри до України та її народу не було. Нещодавно я сам повернувся з Естонії, де на власні очі міг переконатись, наскільки тепло до українців ставляться естонці. Наприклад, там активно працює Центр Української культури при Українській греко-католицькій церкві, який очолює пан Анатолій Лютюк, українець та патріот, який не лише займається просвітницькою роботою в середовищі української діаспори, але й допомагає нашим воїнам протистояти російським окупаційним військам, передаючи на передову волонтерську допомогу.

Більш того, Естонія залюбки проводить навчання для української молоді, з гордістю демонструючи результати власних реформ, та висловлюючи готовність допомагати Україні впроваджувати подібні, інноваційні, реформи. 

Перебуваючи в Естонській Республіці я з сумом усвідомив наскільки далеко ми відстали від естонців у питаннях спрощення ведення бізнесу, боротьби з корупцією, зниження рівня бюрократії та впровадженні електронного управління країною.

Нам дійсно є чому повчитись у Естонії, крім того уряд цієї дружньої країни готовий допомагати нам впроваджувати ефективні реформи.

Але вже видно, що Порошенко-Гройсману це непотрібно. Їм не потрібні союзники чи друзі, які не приносять їм особисту вигоду та не дозволяють збільшувати свої статки. Наші цинічні «торгаші» живуть в абсолютно іншій логіці. В них немає друзів, якщо ці друзі не приносять їм грошей. Їм потрібно зберегти існуючі корупційні схеми, які можуть зникнути в наслідок автоматизації процесів управління. Їм потрібно обмежити будь-яку свободу для українського бізнесу та тримати його на «короткому повідку», вижимаючи з підприємців останні соки. А ще, їм таки потрібно розсваритись із усім нашими партнерами в Європейському Союзі, аби лишити Україну один на один з ворогом. Це дозволить тримати народ в напрузі, як це робить російська влада в себе в країні. Думаю, таким чином вони розраховують створити ілюзію, що Україну всі покинули, і народ має гуртуватись навколо влади, аби не допустити «нападу Путіна». І усім тверезо мислячим людям зрозуміло, що їх логіка хибна, що їх заяви це суцільна брехня, грабунок та ганьба.

Але ця суцільна зрада національних інтересів не може продовжуватись вічно. 2018 рік – останній рік Порошенка на посту Президента України. Зрозуміло, що втративши довіру як в середині країни, так і в країнах-союзниках, Президент та його посіпаки намагаються вкрасти як можна більше, аби вистачило на решту життя. Йому на зміну має прийти людина, яка швидко, фахово та дієво відновить стосунки з друзями України, покарає внутрішніх грабіжників, відновить справедливість та дасть відсіч агресору. Суспільство до цього готове, ці зміни не відворотні. 



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Все одно всі залишаються при своїй думці чи інтересі, але ж...Ірак, Югославія і її правонаступники, Сьерра-Леона і Ліван, Афганістан і Ліберія, і т.д.Українські військові увесь час незалежності прийма...
Анастасія ГОРЯЧА

І знову про мову

Неможливо не помітити значні зміни у поширенні української мови хоча б у Дніпрі. У місті, де більшість людей звикла говорити російською. Хоча й назвати російською мову дніпрян досить важко, це скоріш...
Колись я вимкну телефон, відкладу всі справи і напишу велику розлогу статтю про два Дніпра...Коментарі під деякими новинами Дніпрограду наполегливо повертають до дійсності: саме це місто менше 10 рокі...
Ігор КУЛІКОВСЬКИЙ

Про естетичність топономіки

Все одно якось бентежить напрямок думок у деяких коментаторів: мати і сприймати у Дніпрі вулиці Робесп'єра і Гарібальді, Одоєвського і Менделєєва (не плутати з Менделом Шнеєрсоном), Марата і Вагн...