App Store Google Play
Ірина Желдак

Криза як спосіб позбавитись сміття

20.01.2009 06:26

Усе без винятку рано чи пізно закінчується. От і веселі новорічні свята також завершились і лишили по собі лише гори звалених у дворах ялинок, що виконали свою місію - тішили око дніпропетровців упродовж новорічних та різдвяних свят. Завтра, 21 січня, паде останній бастіон - губернаторська ялинка, яку нарешті заховають на горище ОДА на  зберігання до наступного Нового року.

І лише фінансово-економічна криза досі не вщухає, ба більше: кінця та краю їй наразі не видно. Натомість вона дедалі посилює свій негативний вплив на усі без винятку сфери життя громадян.

На останній сесії Дніпропетровської міської ради депутати вирішили докласти максимум зусиль та подолати це безперечно неприємне явище - якщо не в усьому світі, то принаймні у рідному Дніпропетровську. Тим пак, що депутатська більшість у міській раді має саме таку патріотичну назву. Щоправда, для коаліціянтів набагато більш звичним методом боротьби з будь-чим є декларативний, на кшталт: оголосити Дніпропетровськ містом без НАТО, без української мови, заявити про те, що Голодомору на Дніпропетровщині не було, та ще багато-багато прикладів. Тож цілком логічним було б оголошення Дніпропетровська "містом без кризи".

Проте, депутати вирішили не шукати легких шляхів і розробили цілу низку заходів, які, на їх думку, стануть дієвою зброєю у подоланні кризи.

Зокрема, створити антикризовий штаб, порахувати скільки ж насправді у місті комунальних підприємств і чи усім їм необхідна допомога, провести інвентаризацію рішень міськради про погодження місць розташування об'єктів (раптом може загубилася яка вільна, не привласнена досі  ділянка) переглянути маршрути  міського електротранспорту убік скорочення, нагодувати безхатніх та вжити заходів щодо викорінення практики зарплати у конвертах.

Крім того, до переліку заходів включено чимало "інноваційних" технологій поповнення міського бюджету за рахунок, наприклад, системи контролю за видачею проїзних талонів у маршрутках, проведення тих самих злощасних земельних аукціонів, про які вже не рік і навіть не два точаться балачки, впровадити обов'язків паркувальний збір у розмірі 100 гривень на рік, який сплачуватиметься під час проходження техогляду, розробити програму збирання у місті скляної, металевої та пластикової тари, збудувати станції з сортування твердих побутових відходів, та ще чимало безумовно ефективних та - найголовніше - своєчасних заходів.

Не було б щастя, кажуть люди, так нещастя помогло. Ото і ми не знали досі, скільки у місті комунальних підприємств  та комунальних об'єктів - і далі б, аби не криза, жили у невідомості. Отримували ми зарплати у конвертах, їздили собі безквитковими "стояками" в маршрутках - і далі б продовжували. Потерпали від сміття на пластикових пляшок навколо - хто б і коли про їх утилізацію подумав, аби не криза?! Розтринькували енергоресурси, звично спираючись на "Юля порєшаєт" - чи дізналися б, аби не криза, про можливість економного їх використання, або переходу на альтернативні види палива? Що ж, якщо не криза, змусило дніпропетровських бізнесменів робити гроші з... викинутих на смітники ялинок? Аби не криза - чи дійшли б у міської влади руки до аналізу діяльності комунальних підприємств, яких у місті розплодилося немов після чорнобильської зливи? Зрештою, не затисни криза депутатські органи у двері, чи зважились би вони коли-небудь уголос заговорити про необхідність навести лад у земельній сфері, чи зважились би  нарешті затулити свої повні міської землі у валютному еквіваленті кишені та заговорити про можливість її продажу на аукціонах?

Так, від урбаністичного комфорту, від надлишків та надприбутків відвикати складно. Важко відвикнути жити у борг, важко розлучатися з нещодавно придбаним Айфоном, діставати стареньку Моторолу і починати замість "гламурно"  - жити "по средствам", важко звикнути заощаджувати, важко навчитися розраховувати не на "Юлю, Вітю, або на іншого Вітю", а на самих себе. Зрештою, важко зрозуміти, що найголовніше у житті - не банківські рахунки і не тачки з тряпками, що це все - несправжнє, штучне...

Утім, саме в кризові часи люди й починають розуміти цінність простого людського спілкування, саме криза вчить людей цінувати добре слово, посмішку близької людини, підтримку друзів, власноруч намальований дитиною шедевр...

Ми маємо ще один шанс прозріти, переглянути свої цінності та змінитися. Тож, більше оптимізму! Треба начхати на курсові таблички в обмінниках, набути внутрішньої гідності, сили. І йти! Жити далі! Назло усім тим путіним, обамам,  ющенкам і коломойським разом із куліченками, красновими та тішкіними.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...