App Store Google Play
Юрій Фоменко

На узбіччі

22.10.2017 07:53

Огріньський півострів. Шлях між мостами від Дніпра до Самари. Одні автівки цим шляхом летіли в місто, інші виривались з нього.  Повітряні вихори за ними підіймали опалий лист з землі назустріч падаючему з дерев. Над шляхом - танок осені. Серед цього дійства, в очікувані товариша,  стояв біля автівки на узбіччі.   

      Напроти мене, по ту сторону шляху, сидів в колясці інвалід. Бачив його і раніше рухаючись цим шляхом, тут поряд пансіонат для таких людей. Тільки раніш проносився мимо нього, всього пару раз зупинившись для того, щоб дати “копійчину” і нестись далі у вихор життя міста. Сьогодні у мене був деякий час і я його розглядав.

      Як важливо інколи зупинитись, щоб розгледіти, подумати, глянути на себе зі сторони. Вихор міста призводить до величезної кількості зайвих рухів, непотрібних думок. Місто- це той майданчик, де в однім танку  несамовитого темпу кружляють розум, праця, дурість, омана, лінь, хитрість, совість, бездушність, любов, ненависть … І кожне з них з посмішкою намагається виштовхнути інше за межі танцювального майданчика.

     Я тікав з міста. Тікав, щоб не бачити той танок. Зупинився на десяток хвилин, щоб передати товаришу папери і все.  Все, далі на пару днів тиша, хутір, берег Дніпра з своїми кручами в дубах і кленах, спокій думкам. Але це буде за годину, а в ці хвилини я дивився на людину в інвалідному візку по ту сторону шляху.

     Це був чоловік приблизно мого віку. Він жадібним поглядом зустрічав і проводжав автівки, які виринали на шляху з-за дерев і неслись в місто. В місто, де в несамовитому темпі танка кружляють – розум, ідиотизм, праця, дурість, омана, лінь, хитрість, совість, бездушність, любов, ненависть …  В місто, з котрого  намагаюсь навіть за малої можливості втекти.  Мавши Божу милість повернутись з фронту живим і неушкодженим, тікаю . А цей чоловік в інвалідному візку поринув би в те шалене життя не задумуючись.

  • - Доброго дня, дякую що дочекався. - якось неочікувано підійшов товариш. Навіть не побачив як він зупинив на обочині свою автівку.
  • - Вітання.
  • - А ти що, як наче в паралельному світі?
  • - Дивлюсь на того пана в інвалідному візку.
  • - Хвилинку, я йому коштів віднесу, завтра свято.
  • - Неси, лишніми вони йому не будуть. Але мріє він зовсім про інше. Про те, чого ми з тобою все більше жахаємось.

    Товариш глянув на мене, я дивися на людину по ту сторону дороги, людина проводжала поглядом автівки, що їхали в місто. Огріньський півострів. Осінь. Шлях. Життя.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Суддю-сепаратиста з Криму на посаді не відновлено!Чергова судійська зрада не відбулася! Але, на жаль, це ще не перемога..Пам'ятаєте "вибухове" затримання відвертого сепаратиста, а за суміцниством судд...
Анастасія ГОРЯЧА

До Дня Збройних сил України

Сьогодні країна відзначає День Збройних сил України. На п’ятому році війни гостро відчувається необхідність віддати шану Героям, які врятували незалежність нашої країни у 2014 році і продовжують...
Про такі випадки складають легенди. Сам я подібного ніколи не бачив, але Древні з нашого депо розповідали, що трапляється це приблизно один раз на 30 років.Я їхав за маршрутом № 19, нічого не передвіщ...
На жаль, ми ще не здатні усвідомити усього масштабу агресивних дій Росії проти України. І навіть на Азовському та Чорному морі. Це через своє "сухопутне" мислення. Ось перед вами усі об'єкти, захоплен...