App Store Google Play
Тимур Желдак

Я – Кіпєлов... і сподіваюся, трошки Ґринджол.

21.11.2008 18:12

Сьогодні в Україні День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Про це знають усі і говорить кожен. Роковини відзначають вдесяте за двома ще кумівськими указами в останню суботу листопада (чому так - не знаю, може щоб сумніше було).

Але ще сьогодні в Україні велике свято - День свободи. Цю дату - 22 листопада. Я запам'ятаю назавжди. В цей день я особисто став вільний. Я став українцем. Я ним народився, але в 29 років зрозумів, що ним ще можна й СТАТИ.

Ще зранку цього дня 4 роки тому я прокидався в шоці від того, що відбувалося з моєю країною, зі мною, „маленьким українцем". Ми з дружиною розглядали варіанти втікати світ заочі, чи хоча б у Польщу... а потім, як співає Ярема, прийшов листопад. Засинаючи того вечора, день у день я знав, що я живу на своїй, богом даній землі. Що тут моя батьківщина і дідівщина.

Вона, моя батьківщина, варта того, щоб жити, щоб боротися, щоб перемогти. Бо коли вільний, ти не програєш. Ти вільний від долі, від заздрощів та прокльонів заздрісників та лиходіїв.

Моя Україна народилася 22 листопада 2004 року. Я особисто зрозумів, що нас же, блін багато! А тих прицюцьків і паразитів, що присосалися й п'ють нашу кров - зовсім мало. Вони парять нам одну туфту за іншою, але ТЕПЕР уже не проходить. Ми стаємо щодня сильніші, ми стаємо щодня заможніші - не ЗАВДЯКИ, але ПОПРИ. Бо разом нас, хоч ти впрись, але багато. І жодному уряду, президенту чи прем'єру нас не подолати!

З тих пір я багато чого втратив. Я втратив символ моєї держави. Лише один з, але його прізвище ми вигукували разом зі словом „Свобода". Він подарував нам свято. Я іноді перечитую його указ http://maidan.org.ua/static/news/1132416797.html Цікаво, а він хоч тоді у все це вірив?

Але я йому давно простив - людина слабка, особливо проти системи, яку будували 90 років. Мільйон сильніший. Мільйон може зламати систему. Я не втратив віру. Я не збираюся її втрачати. Свободу вірити я теж здобув тими холодними вечорами під снігом на майдані імені ідеолога поневолення моєї країни.

Серед моїх предків кількість закатованих і заморених голодом радянською владою вимірюється десятками. Я обов'язково сьогодні вшаную їх пам'ять, випивши чарчину мовчки. Але їм, швидше за все, це вже не допоможе.

Серед моїх знайомих, друзів, родичів багато вільних українців. Сьогодні я святкуватиму разом з ними. Сьогодні наше свято. СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ! Вона всередині, в душі, в голові.

Але вона й назовні. Свобода - це спротив. Як написав до цієї дати один шанований українець, „ми мусимо пам‘ятати: найбільший наш виклик цій владі і найбільший прояв свободи - це здатність організувати власне нормальне життя так, щоб не кланятись за це жодній партії і жодному вождеві. На засадах моралі і звичаєвого права. Не даючи їм змоги купувати "мерси" за наші гроші".

Шануймося, українці! Святкуймо наш день! Ви - вільні! Навіть не погоджуватися зі мною і усім, що я тут написав.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Останнім часом все більше знецінюється результат вищої освіти в Україні. Після школи абітурієнти складають ЗНО і вступають до вишів, не тому, що бачать себе в тій чи іншій професії, а тому що “т...
Антон МОРОЗ

Fiat justitia et pereat mundus

Ніщо так не загартовує людину, як українські суди. Ви бували колись в українському суді? Чи відчували ви праведні страждання від очікування чергового засідання? Якщо ні, то ви - щаслива людина. Або ж...
Чому ми програємо інформаційну війну країні-агресора? Тому що професійно працюють одиниці, а до рівня пропаганди Росії нам як до Сонця на гвинтокрилі…Без лірикиМене вивів із душевної та професі...
Вихідними пройшов гучний фестиваль блогерів. Подія незвична, проводиться тільки у Дніпрі. Розпіарена, розрекламована - здається не було такої людини в місті, яка не знала, що до нас приїхали блогери....