App Store Google Play
Роман ГОРИНІН

Любити людей. На вагу

07.09.2017 23:57

Ось і почалася осінь. Почався новий етап моєї епопеї в якості тролейбасмена в #депо2.

Місто змінило ритм життя. Із в’ялого, жаркого, неспішного (як я тепер це зрозумів) на бурхливий і вируючий, наче потік у весняну розливу, тільки замість води там машини і люди. І це особливо чітко помітно саме тоді, коли курсуєш вулицями зі спальних районів до центральної частини міста, там де ВИШі, школи та офіси. Люди ще до кінця не позбавились від влади літа, почуваються розслабленими, зацікавленими… навіть трохи життєрадісними. А осінь ще не прийшла на всі свої права, і не зробила з цього всього потоку постійно кудись поспішаючих, ні на кого не звертаючих уваги облич…
Ну та то все лірика нудна, а я хотів поділитися новими враженнями саме стосовно моєї роботи.

Оскільки я сів за кермо троля і почав возити пасажирів по маршрутам лише влітку, то звісно з приходом нового навчального року з’явились нові враження, нові складнощі і навіть нові звички.

Отже по-перше я твердо переконався, що та людина, яка розробить модель гумового тролейбусу, може зняти крутий куш на своєму патенті, це стопудів.

По-друге я почав по іншому сприймати таку величину як час, як розписаний графік – похвилинний, посекундний… коли ти постійно поспішаєш і вже знаєш де тобі треба бути через пів-хвилини і скільки зайвих секунд тобі можна вижати з тієї чи іншої ситуації. Дуже цікаві відчуття, скажу я вам.

Організм почав працювати в новому режимі і це неймовірно круто!

Про професійні звички: ну про те, що водій маршрутки рахує своїх пасажирів по гривням це всім і так давно відомо)), кондуктор тролейбусу рахує людей по талонам, а я чомусь помітив, що рахую людей по кілограмам. Можливо це через те що у мене погодинна платня і одне що мене турбує, так це не перевантажитися і вчасно прибути в пункт призначення?! От під’їжджаєш такий до зупинки, окинув оком пасажирів і думаєш собі: десь пів-тони зараз доплюсується, але я знаю точно, що десь дві, дві з половиною тони пенсіонерів точно вийдуть на «Тері», а школярів і студентів підсядуть десь кілограм чотириста, не більше.)) Так що друзі, коли ваш співрозмовник буде розповідати про якусь подію, та замість того щоб сказати «нас була компанія з десяти людей» скаже «нас було десь 700-800 кілограмів» - він відсотків на 80 – тролейбасмен))). Або якщо ви допомогли товаришу зробити якусь справу, з якою він сам довго мучився а він вам скаже «один центнер це добре, а півтора – ще краще. Дякую, друже, за допомогу», знайте, він водій тролейбуса - колишній, теперішній або майбутній)

Ну і нарешті головна зміна яка відбулася в мені за останній період - я почав більше любити людей! Більше. Любити. Людей. Всіх! І пішоходів, і водіїв, і пасажирів, і водіїв маршруток! Вони всі такі няшки-няшки, всі такі прям уті-путі)) Так би взяв за щічки і трусив, трусив, трусив…

Отже любіть життя, поки воно є. Не втрачайте час, бо його занадто мало. Набирайте вагу – вагу добрих справ у своєму активі. І кожного дня робіть Україну більш заможною, могутньою і процвітаючою, а себе більш достойними! Всім доброго ранку, гарного настрою і вдалого дня!

#Дніпровськийтролейбус #тролейбасмен



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Пройшлися нацгвардійці в Кривому Розі парадним маршом під ворожими прапорами. І знаходяться ті, хто їх захищає: «Ну вони ж - люди військові. Дали наказ - виконують!» Навіть коментуват...
Антон МОРОЗ

Синьо-жовта УРСР

За майже 30 років своєї юридичної незалежності Україна й досі не може зруйнувати радянський фундамент, на якому вона продовжує свої потуги стати прогресивною державою. Це стосується як і державних апа...
Юрій Фоменко

Йому було 33...

1983 рік. Хто знав тоді на Курганськім автозаводі, яка буде біографія їх чергового автобуса, виїхавшого з конвеєра на подвір’я підприємства? Хто знав? В степах понад Дніпром возив дітей у школу,...
Сьогодні за сприяння обласної ради мала можливість на власні очити побачити життя в місцях, куди навряд чи б попала не по роботі. Разом з кількома колегами навідували Зеленодольську ОТГ. Місто Зе...