App Store Google Play
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Дім це не стіни. Дім - фортеця твоєї душі

17 Серпня 22:41

До того, як у мене з'явилася ця фортеця, я орендувала спочатку величезну "сталінку" біля залізничного вокзалу, а потім - однокімнатну кавртирку на проспекті Героїв, у якій не було ані ліжка, ані шафи, ані гарячої води. Самі голі стіни. Спала я на підлозі, яка слугувала і ліжком, і письменним столом.

Сталінку довелося замінити на той сарай через те, що голова НСЖУ області звільнив мене за табличку "Площа героїв Майдану", прибиту на колишній площі Леніна.

А потім почалася війна і мені вже було по*й де жити.

По*й не було моїй мамі, тож вона не витримала і поки я була на Донбасі - купила мені однокімнатну студію.

На залишки коштів які витрачала в основному на придбання броніків - я придбала меблі.

А далі, зі стін, ця студія перетворилася на фортецю. Туди я тікала з відряджень. Туди приїздили десятки Донбасівців, щоб помитися у гарячій воді, там я прала форму своїх друзів, які щойно вийшли з Іловайського оточення. І вода з кров'ю стікала з цієї форми у трубопровід. Там створювалася база даних по зниклим безвісти, пораненим і загиблим. Туди переселилася моя краща подруга Оля, коли війна торкнулася її рідного Донецька. Там плакали, там обіймалися друзі, там з ранку до ночі відповідали на телефонні виклики родичів наших хлопців. Там давали надію.

Там вся підлога була застелена спальниками. І скрізь була купа зброї та бк. І там постійно хтось жив, хворів, одужував, чи тікав від реальності. Там святкували Дні народження і пили горілку, поминаючи тих, хто пішов. Там завжди були галасні розмови і завжди було тепло.

Там поряд з формою та броніками, були фарфорові лялечки і м'які іграшки. Звідти я збиралася в ротації і туди поверталася. І кожного разу, коли я тікала - я тікала саме туди.

Сьогодні я вирішила - час нам прощатися. Але вірю, що ці стіни стануть фортецею для когось ще. Квартира на Західному - продається. Пишіть, чи телефонуйте. Там залишиться все, що й було. Ліжко, шафи, кавоварка.

Можливо для когось вона стане таким самим сховищем, яким була для мене.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Максим Мірошниченко

Нащадки слави Січових Стрільців

Дзвонить пан Юрій Фоменко, каже шо поки одні петлюрівці-дезертири сплять або чубляться в інтернеті, інші петлюрівці саджають на Соборній площі ялівець (можжевєльнік) біля пам'ятного хреста воякам...
Максим Мірошниченко

Моя країна

Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують р...
Анастасія ГОРЯЧА

До людей, як до худоби

Якось Яніка Мерило стрімила з СВ потяга, здається, Київ-Львів... Вона казала про реформи, які таки відбуваються в нашій країні, демонструючи новеньку плазму у люксовому вагоні. Довелось якось і мені п...
Юрій Фоменко

Земля країни Герр

1970 рік. Наше місто розросталось на лівому березі. Вже вийшло за межі Мануйлівки і розбудовувалось у плавнях і на пісках.  З появою нових будівель виникало питання закладки зелених зон. А для зе...