App Store Google Play
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

07.11.2016 14:12
Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонального пекла. Пекло було не там. Там я була щаслива. Поряд з рідними духом людьми. Пекло почалось тут.
 
Місяць перший. "Якщо ти звільнишся - обіцяю, що у Дніпрі ти роботу не знайдеш!!" Знайшли кого лякати, подумала я і здала посвідчення капрала поліції. Здала. Що ж далі. Далі треба вчитися жити. Перші два-три тижні "жити" були насиченими. З ліжка встаєш тільки щоб викинути сміття, чи сходити в магаз за цигарками. Сама - оголений нерв. Шматок м'яса. І єдина думка - "Господи, я жива. Я ж коли приймала рішення це у 2014, я ж і не мала надії. Я ж усе розуміла. А тут жива. А вони. Скільки їх вже немає"... і дивишся у вікно. А потім ні з того ні з сього починаєш ревіти і кричати. Посеред квартири. Про що ти можеш говорити? З ким?
 
"Мовчіть, благаю вас, мовчіть. Не обтяжуйте мене своїми розмовами". Мамо, не сприймай моє звільнення як полегшення. Для мене це звільнення зараз - прокляття. І скільки ще каміння полетить в обличчя та бруду - ти ще не знаєш. Ти ще не знаєш, дівчинко, що завтра-післязавтра одна половина буде розповідати, що ти - штабна хвойда, а інша - що ти поїхала трахатися в окопах і шукати собі чоловіка. Які ж ви усі дурні та жорстокі у своїй дурості. Зачиняєш двері. Пишеш книгу. Близька людина в цей час встромиляє тобі між ребер ніж і прокручує його.
 
Місяць другий. Роботи немає. Електрику відрізали за несплату. Преміальну частину не виплатили вже третій місяць. Пофігу, що мені не виплатили. Там хлопці в Аадіівці голодні блін. 45 кг живої ваги. Руки тремтять як у алкоголіка. Волосся випадає пасмо за пасмом. Красуня. "Василиса, нужно приехать в военную прокуратуру и дать показания. Да, "Донбасс". Спасибо. Ждём" Пакуєш валізу.
 
Київ. Вокзал. Зустрічають друзі і ще одна чудова людина. Яка за місяць розмов і чаєпиття витягає тебе з емоційного анабіозу. За три тижні допитів ти розумієш - повертатися немає причин. Перевозиш речі. Влаштовуєшся на роботу. Працюєш. Знову пишеш. Вже розмовляєш. Вже з'являється адекватність. І в багатьох хочеться попросити вибачення. Але ти все ще "чужая на этом празднике жизни".
 
Телефонують з "93- ї". Запрошують прес-офіцером. Згадуєш, що форма випрана. І ось він шанс на повернення. Але відмовляєш. Мама не зрозуміє. Еге ж, нарешті дійшло розуміння, що треба думати і про інших. Коли у 2014 сиділа в Лисичанську, чи Попасній про маму не думала. Що вона сивіла і жила на цигарках та корвалолі - не думала. Знову хочеться просити вибачення.
 
Місяць третій, четвертий, п'ятий. Вдягаєш височенні підбори і нову сукню, фарбуєш у рудий вже обрізане волосся і йдеш у ботанічний сад милуватися магноліями. На хроніки АТО майже не реагуєш. Допомагаєш своїм. Чим можеш. Вакуум всередині заповнюється. Вже не тягне. Нікуди. Навіть у форму. Нікому нічого не хочеться пояснювати. Нічого не згадувати. Тільки зі своїми. За пивом поржати про те, що було. Але не згадувати гірке.
 
Місяць шостий. Я повертаюся додому. Я щаслива. Я хочу дихати. Мені є куди повертатися. І є ті, хто на мене чекає. До зустрічі, Києве мій. Курс терапії закінчено. Тепер я починаю жити.
 
І не коментуйте цей текст фразами "де ж вона воювала?" І "скільки москалів вбила". Жодного. Я була прес-офіцером. Я вкладала сенс у слова і писала майбутню історію, яку колись побачать наші діти. Я була свідком і фіксатором. І я не руйнувала. Я будувала.
 
На підтримку "13 project" моєї подруги Даринки Рудик.


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...
Максим Мірошниченко

Історичні міфи

Мало хто знає, що Дніпро/Дніпропетровськ/Катеринослав мав назву Січеслав. Ще меньше людей знають, що це - міф. Ще меньше людей розуміють що міфи - це основне, що доходить до масової свідомості з істор...
Максим Мірошниченко

О полиции и провокаторах

Полиция действовала на определенной стороне. Не нашей. Так будет несколько лет. Несколько лет вилкулы будут свозить сюда титушню от Бахмута до Кривого Рога. Проныривать в Днепре и подмучивать электора...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про деда и победу

Да, кстати, я сама из семьи орденоносных военнослужащих. Не деда, а дедов, прадедов и бабули. Которые прошли Вторую мировую и часть из которых - в братских могилах.Но. Нет никакого праздника. Нет "вра...
Альтернатива парламенту є! Це - Рух "Справедливість"!Альтернатива Порошенку є! Це - Наливайченко!Вдруге ми - Рух "Справедливість" - приймаємо участь у виборах до #ОТГ. Вдруге пишаюся нашою командою!Тр...