App Store Google Play
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

07.11.2016 14:12
Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонального пекла. Пекло було не там. Там я була щаслива. Поряд з рідними духом людьми. Пекло почалось тут.
 
Місяць перший. "Якщо ти звільнишся - обіцяю, що у Дніпрі ти роботу не знайдеш!!" Знайшли кого лякати, подумала я і здала посвідчення капрала поліції. Здала. Що ж далі. Далі треба вчитися жити. Перші два-три тижні "жити" були насиченими. З ліжка встаєш тільки щоб викинути сміття, чи сходити в магаз за цигарками. Сама - оголений нерв. Шматок м'яса. І єдина думка - "Господи, я жива. Я ж коли приймала рішення це у 2014, я ж і не мала надії. Я ж усе розуміла. А тут жива. А вони. Скільки їх вже немає"... і дивишся у вікно. А потім ні з того ні з сього починаєш ревіти і кричати. Посеред квартири. Про що ти можеш говорити? З ким?
 
"Мовчіть, благаю вас, мовчіть. Не обтяжуйте мене своїми розмовами". Мамо, не сприймай моє звільнення як полегшення. Для мене це звільнення зараз - прокляття. І скільки ще каміння полетить в обличчя та бруду - ти ще не знаєш. Ти ще не знаєш, дівчинко, що завтра-післязавтра одна половина буде розповідати, що ти - штабна хвойда, а інша - що ти поїхала трахатися в окопах і шукати собі чоловіка. Які ж ви усі дурні та жорстокі у своїй дурості. Зачиняєш двері. Пишеш книгу. Близька людина в цей час встромиляє тобі між ребер ніж і прокручує його.
 
Місяць другий. Роботи немає. Електрику відрізали за несплату. Преміальну частину не виплатили вже третій місяць. Пофігу, що мені не виплатили. Там хлопці в Аадіівці голодні блін. 45 кг живої ваги. Руки тремтять як у алкоголіка. Волосся випадає пасмо за пасмом. Красуня. "Василиса, нужно приехать в военную прокуратуру и дать показания. Да, "Донбасс". Спасибо. Ждём" Пакуєш валізу.
 
Київ. Вокзал. Зустрічають друзі і ще одна чудова людина. Яка за місяць розмов і чаєпиття витягає тебе з емоційного анабіозу. За три тижні допитів ти розумієш - повертатися немає причин. Перевозиш речі. Влаштовуєшся на роботу. Працюєш. Знову пишеш. Вже розмовляєш. Вже з'являється адекватність. І в багатьох хочеться попросити вибачення. Але ти все ще "чужая на этом празднике жизни".
 
Телефонують з "93- ї". Запрошують прес-офіцером. Згадуєш, що форма випрана. І ось він шанс на повернення. Але відмовляєш. Мама не зрозуміє. Еге ж, нарешті дійшло розуміння, що треба думати і про інших. Коли у 2014 сиділа в Лисичанську, чи Попасній про маму не думала. Що вона сивіла і жила на цигарках та корвалолі - не думала. Знову хочеться просити вибачення.
 
Місяць третій, четвертий, п'ятий. Вдягаєш височенні підбори і нову сукню, фарбуєш у рудий вже обрізане волосся і йдеш у ботанічний сад милуватися магноліями. На хроніки АТО майже не реагуєш. Допомагаєш своїм. Чим можеш. Вакуум всередині заповнюється. Вже не тягне. Нікуди. Навіть у форму. Нікому нічого не хочеться пояснювати. Нічого не згадувати. Тільки зі своїми. За пивом поржати про те, що було. Але не згадувати гірке.
 
Місяць шостий. Я повертаюся додому. Я щаслива. Я хочу дихати. Мені є куди повертатися. І є ті, хто на мене чекає. До зустрічі, Києве мій. Курс терапії закінчено. Тепер я починаю жити.
 
І не коментуйте цей текст фразами "де ж вона воювала?" І "скільки москалів вбила". Жодного. Я була прес-офіцером. Я вкладала сенс у слова і писала майбутню історію, яку колись побачать наші діти. Я була свідком і фіксатором. І я не руйнувала. Я будувала.
 
На підтримку "13 project" моєї подруги Даринки Рудик.


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Рік тому прем’єр Володимир Гройсман заявив: Кабмін втілить антикризовий план дій. Програма його уряду містила багато обіцянок і гасел, але мало конкретних цифр. Рік потому країна побачила: попул...
В последнее время вокруг стал замечать тотальную усталость людей. Нашего актива от всех этих движух. Заключение на первый взгляд не новое, но и руку на пульсе я держу не всегда и только с осени 2016-г...
Юрій Фоменко

Пересічень

При впадінні в Дніпро Самара своїми рукавами межує острів. Острів невеличких чистих озер, котрі живляться  джерелами з під скель. Колись коло того острова води Дніпра набирали швидкість і пірнали...
Дмитро Томчук

Так діло не піде

Три года я занимаюсть инфестфондом, финансирующим высокотехнологичные стартапы. Ровно столько же я наблюдаю эту сферу и населяющих ее людей. Мы проводили конкурсы, ездили на конференции, участвовали в...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про блокаду і деградацію

В перший рік війни ми прагнули визволити свою землю і своїх людей. У другий рік війни - свою землю. На третій рік влаштували блокаду.  Влаштували блокаду переважно ті, хто сидить вдома, а їх роди...
Дніпро. Сьогодні намагався придбати газету "День".1. Центральна крамниця поштампа- Сьогоднішній номер буде в понеділок- Я залишу кошти, а в понеділок заберу 3 примірника...- Всього п'ять примірників і...