App Store Google Play
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Як писати книжки про війну

18.10.2016 20:03

За декілька днів відбудеться у Запоріжжі відбудеться «Книжкова толока», яка окрім презентацій книжок, передбачає ще ряд заходів, серед яких, зокрема, дискусія на тему «Як писати книжки про війну?»

Не знаю, про що говорити у ході дискусії, але спробую відповісти на це питання невеликим постом. Як писати книги про війну? Так само, як і інші книги. 50% роботи при цьому – сісти за клавіатуру і створити документ у Word. Як казав Оноре Де Бальзак, щоб досягти мети, треба в першу чергу до неї йти. Та якщо ж вже казати про військову прозу, то в першу чергу варто зазначити, що існує певне розмежування книжок про війну. На нього впливає саме характеристика автора. Цивільні автори, які потрапили у світ літератури вже давно, але пишуть про війну з чужих слів – знають як писати саме книжки, але не завжди знають, як писати про війну.

Військові автори – люди, які можливо до війни і не мали відношення до літератури, та не володіли мистецтвом пера та слова, по поверненню з війни вимушено стали письменниками. Адже побачене, почуте, пройдене і відчуте було настільки складним для самостійного аналізу, а пост-травматичний стрес був настільки сильним, що хотілося передати емоції та свою пам'ять про війну паперу. Щоб нагадати товаришам, пояснити близьким і просто поділитися зі сторонніми.

Томи твори виходять кардинально різними.

Військові, які читають деякі популярні нині книжки про АТО, як правило не у захваті від них. Адже для себе відчувають певний фальш і певну награність у тексті. Одночасно з цим, для цивільних читачів ці твори дають розуміння того, що відбувається на Сході і це все написано зрозумілою для них мовою та не потребує «перекладача».

Так визнані рейтингами топ-10 книг про війну – написані цивільними авторами, частина з яких провела у зоні бойових дій від двох днів до двох місяців, а деякі – не були взагалі. Зокрема це «Аеропорт» Сергія Лойко, «Іловайськ» Євгена Положія, Тарас Березовець. Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридної війни» та інші помітні видання.

Трохи інша історія вийшла з однією з найочікуваніших книжок про війну – «Добробатами». Оскільки книга виходила у співавторстві, колектив підібрався досить різношерстний, але цікавий. Там були і воєнкор, і військовий психолог, і учасниця бойових дій, і цивільні автори. І я вдячна за можливість співпраці з речником МВС - Артемом Шевченко, психологом Олегом Покальчуком, молодою авторкою Веронікою Мироновою.

Що ж стосується суто військових авторів, приміром у видавництва «Фоліо» у серії військових щоденників, виходило чимало книжок від авторів-учасників бойових дій, зокрема Романа Зіненка «Іловайський щоденник», Олександра Мамалуя «Військовий щоденник», «Саур Могила. Військові щоденники» Андрія Пальваля та Максима Музики, моя «Любов на лінії вогню» та інших.

Це й не дивно. Адже досвід Першої та Другої Світової війни показує, що часто повертаючись із зони бойових дій, ветерани сідають за перо.

Так сталося зокрема з Ремарком, чи Антуаном Сент Екзюпері. Чи приміром з Юлією Друніною, яка по поверненню з війни стала відомою авторкою спочатку військової поезії та прози, а потім почала писати і на загальну тематику.

Тож якщо ви пишете про війну як сторонній спостерігач, не будучи учасником подій – можу порадити певні технічні деталі, на які варто звернути увагу:

  1. Визначитися з темою та планом;
  2. Краще попередньо добре вивчити історію бойових дій на сході та карту, щоб орієнтуватися у ситуації;
  3. Знайти підрозділи, які несли там службу у той відрізок часу, який вас цікавить, а далі – запрошувати на інтерв’ю, спілкуватися, задавати питання;
  4. Коли ви опрацюєте інтерв’ю і щось здаватиметься вам не зрозумілим – зустрічайтеся знову, перепитуйте. І головне – ви мусите відправити текст людині з якою спілкувалися на погодження, чи ознайомлення. Адже ви могли невірно витлумачити те, чи інше твердження і це сплутає вам усі карти та подальший сценарій;
  5. Не забувайте уточнювати назви населених пунктів і назви видів озброєння, якщо справді пишете про такі. Розшифровуйте абревіатури. Якщо навіть ви знаєте, що таке СПГ – ваш читач цього не знає;
  6. Пам’ятайте, що література про війну – це не завжди документалістика. Іноді це художня література. Тоді – відкрийте своє серце і свої емоції. Відкрийте вуха. Слухайте. Записуйте. І відчувайте.


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Юрій Фоменко

Пересічень

При впадінні в Дніпро Самара своїми рукавами межує острів. Острів невеличких чистих озер, котрі живляться  джерелами з під скель. Колись коло того острова води Дніпра набирали швидкість і пірнали...
Дмитро Томчук

Так діло не піде

Три года я занимаюсть инфестфондом, финансирующим высокотехнологичные стартапы. Ровно столько же я наблюдаю эту сферу и населяющих ее людей. Мы проводили конкурсы, ездили на конференции, участвовали в...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про блокаду і деградацію

В перший рік війни ми прагнули визволити свою землю і своїх людей. У другий рік війни - свою землю. На третій рік влаштували блокаду.  Влаштували блокаду переважно ті, хто сидить вдома, а їх роди...
Дніпро. Сьогодні намагався придбати газету "День".1. Центральна крамниця поштампа- Сьогоднішній номер буде в понеділок- Я залишу кошти, а в понеділок заберу 3 примірника...- Всього п'ять примірників і...
Прочитавши новину про отримання громадянства України колишнім депутатом Держдуми Росії від Компартії Денисом Вороненковим, починаєш краще розуміти логіку влади у питаннях надання та позбавлення громад...
Держава не у повній мірі виконує свої обов'язки перед бійцями на передовій.Влада користується тим, що українських захисників майже три роки поспіль на призволяще і в спеку, і в морози не покидають вол...