App Store Google Play
Юрій Фоменко

9 травня

24.07.2016 10:45

Ранок 9 травня. В селі, біля пам'ятника загиблим воїнам у Другій світовій війні, вклонився і поклав квіти. В 1944 році мій дід після третього поранення під Кенігзбергом повернувся з війни. Його рідний брат загинув  в тих краях. Два рідних брата в піхоті пройшли Ржевський котел.    

    Ранок 9 травня. Там же в селі, біля памятника загиблим воїнам у Великій вітчизняній війні, покладав квіти бувший парторг колишнього колгоспу. Він оглядався - чи дивляться на нього односельчани, поправляв уже покладені квіти. Минулого року його піджак прикрашала георгієвська стрічка в очікуванні визволителів. Цього року  красувався червоний мак - як перепустка до участі в місцевих виборах. Зробивши крок назад, він повернувся, наші погляди зустрілись…  

   Я тільки на фронті зрозумів, що означає вислів "радянський тип людини". Насправіді цей  тип людини  започаткований в Російській імперії і шліфувався років триста. Зі світлої сторони ідеали християнства використані на свій розсуд і в подальшому переписані в моральний кодекс будівника країни. З темної - матеріальна частина. Матеріальний достаток для проживання кожної людини ділився на дві частини. Одну частину давали заробити, а іншу вкрасти. В цих рамках і тримали триста років люд.   Всі підконтрольні і керовані. Усі усім і в усьому винні. Свобода й Батьківщина  в обмін на існування за трьохсотрічними правилами.  І договір скріпляється у кожнім покоління кров'ю. Щоб образ ворога, посягаючого на  святу залежність, ніс в собі страх і ненависть.

   Майже три десятиліття минуло і я знову у військовій  формі зі зброєю в руках. Першої служби в прицілі автомата пильнував “привид світового імперіалізму”, а нині обороняю рідні степи від “привиду комунізму” трансформованого в “російську форму імперіалізму”. Майже через три десятиліття на полі бою я стрівся сам з собою. Хто той я і хто цей я? Вихований в Радянськім союзі і обороняючий від нього країну пращурів. Невже я схожий в минулому на парторга колишнього колгоспу? Він сьогодні не поминати прийшов. Для нього сьогоднішній день - це свято майбутньої перемоги над тими, хто покинув “його країну”. Навряд чи він згадає, хто звільняв село і хто з односельчан загинув. Його георгіївська стрічка, як і нинішній мак, не за свої кошти.

   Він святкував майбутню перемогу. Я поминав.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Блог у депутата та лайки на проекти рішення – фантастика чи реальність? У містах Львів та Київ наприклад для міського депутата – це буденність, а для Кривого Рогу – фантастика. Які і...
7 грудня відбулася прем’єра фільму українського виробництва “Кіборги”. Допрем’єрний показ пройшов 28 листопада, на нього завітали військовослужбовці, реальні кіборги та їх сімї...
Вчора мій друг Андрій Денисенко ризикнув використати щодо наших політиків таке давно поховане у пісках забуття поняття, як моральність. Точніше: аморальність. Чим викликав у мене глибокий подив.У нашо...
Юрій Фоменко

Лютий 2015 року

Лютий 2015 року. Заграви і канонади на Дебальцевській стороні.З сторони Глодосово, степом на блокпост, вийшла літня жіночка з хлопчиком років чотирьох-п'яти. Ледь одягнені,тремтячи від холода, стояли...