App Store Google Play
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Янгол

05.03.2016 21:36

Вона ніколи не думала, що можлива любов під час війни. Вона взагалі не очікувала ні на яку любов, адже сім років тому її наречений загинув в автокатастрофі. І вона не могла змиритися з думкою, що вона жива, а його вже немає.

Гарна та вихована дівчина, струнка білявка Лана — мрія багатьох чоловіків. Крім того, що надзвичайно чуйна, турботлива і талановита, ще й безстрашна. Це вона довела роком своєї волонтерської діяльності, під час якої встигала працювати військовим кореспондентом. Майже від самого початку бойових дій на Донбасі вона їздила до різних бригад та батальйонів, привозячи хлопцям на передову форму, берці, термобілизну і продукти. Паралельно ж писала у декілька видань про оперативний стан у зоні бойових дій.

Ідеалом чоловіка вона завжди вважала свого батька — кадрового військового. Який був для неї прикладом військової честі, мужності та відваги. Тож, мабуть, потрапити у військове середовище було кармою. І так склалося, що доля звела її також з кадровим військовим, морським піхотинцем. Познайомилися на блокпосту. Почалися листування. Далі — більше. Періодичні побачення у найманій квартирі в Маріуполі.

Він ніколи не з’являвся без букета квітів. Завжди букетик білих хризантем чи білих троянд. Так вона полюбила білий колір. Вранці він варив каву, адже корінна львів’янка не уявляла без кави свого життя, і готував сніданки. Під гітару співав українських пісень, розважав її. Але часу на такі побачення, коли вони мали б змогу хоч трохи довше бути разом, не було. Два-три дні разом, і він знову мав їхати. І так по колу — він до неї у Краматорськ, вона до нього на південь Донеччини.

Вона — волонтер та журналіст. Вже понад рік допомагає армії, але єдина людина, яка досі не приймає від неї допомоги, — її коханий, морський піхотинець, котрий ніс службу в Широкіному. Разом вони складали плани на майбутнє, яке бачили, звісно, спільним. Вона була впевнена у ньому і вважала саме тією людиною, з якою здатна була б провести решту свого життя. І навіть не уявляла, що часто доля дуже жорстока до жінок, які мали вдачу покохати людину, що присвячує себе війні.

Вони ніколи не говорили про війну. Лише про майбутнє. Мріяли одружитися. Він хотів доньку, вона — сина. Всі сподівалися, що війна ось-ось скінчиться.Але їй не видно кінця-краю. А зараз єдине майбутнє, яке вони можуть обговорювати, — проходження військової служби в різних бригадах. Вона вже не хоче дітей. Просто відпустила ситуацію. Впевнена, що в неї обов’язково буде син. І буде коханий чоловік. Той, який любитиме її більше за війну.

Адже морський піхотинець виявився тією людиною, на яку в жодному разі не можна покластися. Він належав до того типу чоловіків, які під час перших складнощів зникають, залишаючи тебе на самоті зі своїми проблемами. Хоч би як гірко було це визнавати, вона прийняла його позицію стосовно себе.

Любов на війні допомагає вижити. Дає надію. Дає бажання повернутися. Питання в тому, чи живе ця любов після повернення з війни. Влітку, коли вона перенесла тяжку хворобу, його не було поруч. Сотні аналізів, обстежень, пачки пігулок. Все, чого вона дочекалася, — смс-повідомлення. Він не тримав її, але й не відпускав.

Вона допомогла сотням військових, їх родинам, дітям. Коли ж сама опинилася у складній ситуації, біля неї не було нікого. Саме тому зараз вона говорить: значить, ніхто нічого нікому не винен. Твої проблеми — це тільки твій біль. Вона проводила дні та ночі біля ліжок поранених солдатів. А коли сама перенесла складну операцію, ніхто не тримав її за руку, стоячи біля ліжка. І вже за кілька днів після операції вона повезла гуманітарну допомогу в АТО. Її позивний «Янгол». Вона витерла з пам’яті свій біль, витерла з неї усі пекельні міста Донбасу і всі страшні спогади.

Забуту ним аптечку та бронежилет віддала бійцям однієї з бригад. Єдине, що залишила на згадку, срібну каблучку з написом «любов», подаровану ним у найманій квартирі в Маріуполі.

 

Уривок з книги "Любов на лінії вогню" Васіліси Трофимович



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...
Юрій Фоменко

Щастя

Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки.  Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще  далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...