App Store Google Play
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Янгол

5 Березня 21:36

Вона ніколи не думала, що можлива любов під час війни. Вона взагалі не очікувала ні на яку любов, адже сім років тому її наречений загинув в автокатастрофі. І вона не могла змиритися з думкою, що вона жива, а його вже немає.

Гарна та вихована дівчина, струнка білявка Лана — мрія багатьох чоловіків. Крім того, що надзвичайно чуйна, турботлива і талановита, ще й безстрашна. Це вона довела роком своєї волонтерської діяльності, під час якої встигала працювати військовим кореспондентом. Майже від самого початку бойових дій на Донбасі вона їздила до різних бригад та батальйонів, привозячи хлопцям на передову форму, берці, термобілизну і продукти. Паралельно ж писала у декілька видань про оперативний стан у зоні бойових дій.

Ідеалом чоловіка вона завжди вважала свого батька — кадрового військового. Який був для неї прикладом військової честі, мужності та відваги. Тож, мабуть, потрапити у військове середовище було кармою. І так склалося, що доля звела її також з кадровим військовим, морським піхотинцем. Познайомилися на блокпосту. Почалися листування. Далі — більше. Періодичні побачення у найманій квартирі в Маріуполі.

Він ніколи не з’являвся без букета квітів. Завжди букетик білих хризантем чи білих троянд. Так вона полюбила білий колір. Вранці він варив каву, адже корінна львів’янка не уявляла без кави свого життя, і готував сніданки. Під гітару співав українських пісень, розважав її. Але часу на такі побачення, коли вони мали б змогу хоч трохи довше бути разом, не було. Два-три дні разом, і він знову мав їхати. І так по колу — він до неї у Краматорськ, вона до нього на південь Донеччини.

Вона — волонтер та журналіст. Вже понад рік допомагає армії, але єдина людина, яка досі не приймає від неї допомоги, — її коханий, морський піхотинець, котрий ніс службу в Широкіному. Разом вони складали плани на майбутнє, яке бачили, звісно, спільним. Вона була впевнена у ньому і вважала саме тією людиною, з якою здатна була б провести решту свого життя. І навіть не уявляла, що часто доля дуже жорстока до жінок, які мали вдачу покохати людину, що присвячує себе війні.

Вони ніколи не говорили про війну. Лише про майбутнє. Мріяли одружитися. Він хотів доньку, вона — сина. Всі сподівалися, що війна ось-ось скінчиться.Але їй не видно кінця-краю. А зараз єдине майбутнє, яке вони можуть обговорювати, — проходження військової служби в різних бригадах. Вона вже не хоче дітей. Просто відпустила ситуацію. Впевнена, що в неї обов’язково буде син. І буде коханий чоловік. Той, який любитиме її більше за війну.

Адже морський піхотинець виявився тією людиною, на яку в жодному разі не можна покластися. Він належав до того типу чоловіків, які під час перших складнощів зникають, залишаючи тебе на самоті зі своїми проблемами. Хоч би як гірко було це визнавати, вона прийняла його позицію стосовно себе.

Любов на війні допомагає вижити. Дає надію. Дає бажання повернутися. Питання в тому, чи живе ця любов після повернення з війни. Влітку, коли вона перенесла тяжку хворобу, його не було поруч. Сотні аналізів, обстежень, пачки пігулок. Все, чого вона дочекалася, — смс-повідомлення. Він не тримав її, але й не відпускав.

Вона допомогла сотням військових, їх родинам, дітям. Коли ж сама опинилася у складній ситуації, біля неї не було нікого. Саме тому зараз вона говорить: значить, ніхто нічого нікому не винен. Твої проблеми — це тільки твій біль. Вона проводила дні та ночі біля ліжок поранених солдатів. А коли сама перенесла складну операцію, ніхто не тримав її за руку, стоячи біля ліжка. І вже за кілька днів після операції вона повезла гуманітарну допомогу в АТО. Її позивний «Янгол». Вона витерла з пам’яті свій біль, витерла з неї усі пекельні міста Донбасу і всі страшні спогади.

Забуту ним аптечку та бронежилет віддала бійцям однієї з бригад. Єдине, що залишила на згадку, срібну каблучку з написом «любов», подаровану ним у найманій квартирі в Маріуполі.

 

Уривок з книги "Любов на лінії вогню" Васіліси Трофимович



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Дар'я Твердохліб

Як позбутися паразитів?

Кривий Ріг – місто  довжиною в життя, що розплелось на сто кілометрів, тягнучись за жилою в землі, за рудою, що ховалася під травою й камінням.Цей, нібито квітучий, пишний та потенційно гро...
Максим Мірошниченко

Переоценить Майдан

Очень многие наши "верхи", отвечая на вопрос "Считаете ли вы Кастро диктатором?", произносят твёрдое и осуждающее "да". Что интересно, так часто отвечают и те люди, которые в неофициальной обстановке...
Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще...
Кратко о сегодняшнем “слушании” гуманитарного блока бюджета:“В гуманитарной отрасли полная Ж. Но по утверждению чиновников, если полную Ж умножить на коэффициент инфляции и все схемы...
9 причин, по которым бюджет-2017 - это продолжение традиций воровства и проедания: НЕТ ОТЧЕТА ЗА 2016 ГОД! Даже опубликованный проект решения с отчетом за 9 месяцев года на сайте горсовета висит ПУСТО...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Рапорт на звільнення

Дуже хочеться сказати. Але так багато сенсу і так мало слів. Сльози вже виплакані, а слова ще не сказані. Мабуть час. Розконсервувати хранилище. Душі. Рапорт на звільнення. А потім -місяці персонально...