App Store Google Play
Ірина Желдак

Не ходите, дети в "Пятницу" гулять!

27.12.2007 01:44

Учора ввечері ми збиралися повечеряти в Картопляній Хаті на розі КМ та Сєрова і вже навіть переходили дорогу, аж гульк - перед нами виникла нещодавно відкрита і ще не відвідана кафешка, тому ноги, підкорюючись прадавньому інстинкту, який зветься " curiosity ” 

Слід відзначити, що термін “кафешка” виявився дещо принизливим для ресторану Friday's широко відомого ТОВ "Росінтер Ресторантс Холдинг" (корпорації "Ростік Групп"), до якої входять такі відомі заклади, як “Ростік’с”, “Планета суші”, “Патіо” та інші. 

Ресторан ще з двору обіцяв нам, що “у нас каждый день – пятница!” і це інтригувало*-) На вході нас зустріли широко усміхнені хлопці і дівчата – офіціанти, які були страшенно раді нас бачити і навперебій кинулися допомагати. Коли зі мою, немов з давньою знайомою, привіталася одна з них, я дещо засумнівалася в працездатності своєї пам’яті, адже я була впевнена, що не знайома з нею. Але коли під час того, як вдягнена у симпатичну фірмову уніформу дівчинка вела нас на другий поверх, де розташована зала для тих, хто палить, з нами привіталися ще як мінімум шестеро працівників ресторану, я з полегшенням зітхнула, зрозумівши, що то є такий фірмовий стиль і прояв ввічливості. 

Вдруге я засумнівалася в собі, коли, всівшись за столик, почала гортати шикарно оформлений буклет, який виявився меню. Оскільки не дивлячись на стильну лампу, яка висіла прямісінько над нашим столиком, було все ж таки дещо темно, я вирішила, що очі мене підвели і присвітила мобілкою. Але дарма я не повірила – очі не підвели! Найдешевший стейк коштував 99 грн, сандвіч – 47, а картопля-фрі – 30. При цьому натяку на вишуканість страв не спстерігалося.

Тут таки мене осяяло і я зрозуміла, чому нам так посміхалися на вході....*-)  

Першим бажанням було тікати*-))) Але шкода було ображати на всі 200% привітну офіціянтку, яка всіляко намагалася нам догодити і навіть принесла доньці розмальовку і олівці.  

Тому ми демократично замовили дві гарячих чоколяди і капучино. Офіціантка так само широко посміхаючись пообіцяла, що наше замовлення скоро-скоро-скоро буде. 

А тепер уявіть: ви прийшли до шикарно оздобленого ресторану, сидите на зручнім диванчику в очікуванні горнятка запашної справжньої гарячої чоколяди (хіба у такім закладі може бути несправжня чоколяда?!)...

... і вам навіть по цимбалах, що не дивлячись на те, що з 10 столиків у залі для паління зайняті лише два, а дихати все’дно нема чим...

...і ви все ще посміхаєтеся дівчинці, яка щодві хвилини підбігає з запевненнями, що “вже скоро!”, уявляючи, що чоколяду мабуть готують із свіжозібраних какао бобів...

... аби чимось зайнятися, ви знову берете до рук цю гарненьку глянцеву книжечку (меню), яка лежить на столі і приваблює вас своїми яскравими малюнками...

...знову її закриваєте...

...і ось, нарешті! Нарешті перед вами з’являється горнятко з чарівним напоєм, ви, примружуючи очі, відсьорбуєте...

...і розумієте, що вона не гаряча, а трішки тепленька!!!!*-(( По другому куштуванню ви розумієте, що це й не чоколяда зовсім а банальний ледь теплий какао, який подають в столовках*-( 

Обурена дитина цю бурду пити категорично відмовилася, я ж допила, оскільки, як радянська дитина, какао люблю*-) хоча чоколяду я любю біьлше. Добре, що хоч капучіно виявився непоганим. 

І ось тут я втретє в собі засумнівалася: у мене з’явилася підозра, що може всі оті, знизу, посміхалися не тому, чому я подумала спочатку, може вони щось знали і тішилися заздалегідь, передбачаючи нашу реакцію? *-)) 

Ще хвилин з десять ми намагалися виловити нашу офіціянтку-Катю. Але компанія з 4 чоловіків за сусіднім столиком, які за моїми підрахунками замовили вечерю не менш, ніж на півтори тисячі, офіціантів цікавила більше, до них підбігали значно частіше. 

Випросивши нарешті рахунок і залишивши вказані 47 грн, ми почимчикували до виходу, де дитині подарували фірмову повітряну кульку, яка між тим здулася за 5 хвилин, щойно ми вийшли на вулицю. Нас запрошували завітати ще, але я була не впевнена, тому не обіцяла нічого*-) 

Вже стоячи на розі і чекаючи маршрутку, ми з тугою дивилися на Картопляну Хату, в якій і розмальовку дітям дають, і капучино смачніший (по 7 грн, не по 19), і гаряча чоколяда.  Справжня – густа, запашна і з мигдалем. Та й поїсти страв з тими ж назвами мжна було б за  47 грн з носа від пуза.

А ще  я думала про те саме "curiosity", яке "killed te cat",а нас залишило без вечері*-))

 

P.S.: вночі мені снився сон, як я , купивши за 45 грн шматок мяса і відкраявши та посмаживши тоненький стейк, намагалася втюхати його зголоднілому з роботи чоловікові за 99 грн, розраховуючи таким чином менш ніж  за місяць придбати собі нову мобілку*-))) От тільки не пам’ятаю, чи дожила я в тім сні до ранку*-)

P.P.S.: ні, я не вважаю себе бідною, я можу дозволити собі і повечеряти в кафе і відвідати ресторан. Але в моєму розумінні ресторан - це щось таке, чого я не вмію сама, це щось особливе, це особистість шеф-кухаря, коротше те, за що не шкода заплатити. І зовсім не вважаю ресторанами ні МакДональдс, який так себе називає, ні заклади типу вищезгаданого, які за півроку хотять відбити вкладені в ремонт бабки і компенсують мї вирати ише посмішками офіціянтів, які повинні бути апріорі, не за гроші.



Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Усього півроку існує Царичанська об’єднана територіальна громада, до якої увійшли чотири сільські ради або 23 села району, проте за цей короткий проміжок часу на території, яку вона займає,...
В городе появился новый департамент с очень интересным названием - по вопросам энергоэффективных технологий и инициатив Днепровского городского совета.Ознакомиться с его положением можно здесь - http:...
Юрій Фоменко

Знакова зустріч

 Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити і оцінити.  Вони раптові і неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це ста...
Юрій Фоменко

Щастя

Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки.  Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще  далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...